Григорий Клімов «Протоколи Радянських Мудреців»

Протокол 15. Корінь пороків

Через це Бог віддав їх ганебним пристрастям, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли відплату за їх блуд.

Рим. 1:26-27.

Поки радянські та американські дипломати сперечалися про нейтронну бомбу і та крилаті ракети, де одним натисканням кнопки можна знищити мільйони людей, поки на Заході розігрували “китайську карту”, намагаючись нацькувати Китай на СРСР, у мозковому тресті професора Максима Руднєва, якого на московських верхах називали Червоним Папою, тим часом кували кадри нових радянських вождів. Професори нової радянської інквізиції, у яких з-під білих халатів, як хвіст у чорта, виглядала форма КДБ, продовжували аналізувати ті корені добра і зла, щастя і нещастя, життя і смерті, які колись називалися Богом і дияволом, і пояснювали:

– Знаєте, є генерали медичної служби. Хоч вони і у військових мундирах, але це просто чудові хірурги. Ось так і ми. Хоча на нас форма КДБ, але це тільки для зручності, для оперативності. А насправді ми просто вчені – соціологи, психологи. Якщо хочете – філософи та богослови. Знаєте, раніше була містика, а тепер у нас статистика, електронно-обчислювальні машини, комп'ютери.

Деякі лекції були настільки секретні, що професори навіть забороняли записувати їх у конспекти, які студенти, хоч і в міністерських і маршальських чинах, хоч і з сивиною, але як хлопчаки-бешкетники, охрестили “Протоколами радянських мудреців”. Тому деякі особливо делікатні речі доводиться давати зі скороченнями, уривками. А чорні професори примовляли:

– Знаєте, Бог правду бачить, та не скоро скаже...

Наприклад, генерал-професор медслужби Биков, лейб-медик Червоного Папи та Герой соціалістичної праці, який колись, як кажуть, дав Сталіну причастя, тепер читав лекцію про... повій. Але спочатку він зробив маленький вступ:

– Товариші, якщо ми вже з'ясували, що ті самі психодинамічні причини рухали негритянськими чаклунами, сибірськими шаманами, середньовічними відьмами та ведунами, і більшістю великих вождів, революціонерів і диктаторів давньої та середньої історії... Якщо, як вам відомо, цьому відповідає спеціальний комплекс влади, пов'язаний з агресивністю і садизмом... То що можна сказати про наш час? Сьогодні! Невже все змінилося? Чи, можливо, змінилися лише назви? Чи не рухають деякими з князів світу цього ті ж самі темні сили? Як бачите, питання досить делікатне. Але для цього потрібно знати ці дуже різноманітні та дуже динамічні сили докладніше.

– Повернемося до нашої схеми дерева зла, – професор повернувся до розгорнутої на дошці схеми, що нагадує дерево. – До речі, цю схему ми взяли з книги ще одного сіонського мудреця – доктора Бенджаміна Карпмана, який є головним психіатром шпиталю св. Єлизавети, найбільшої психіатричної клініки у Вашингтоні. Книга ця товща за Біблію і називається вона “Сексуальний злочинець та його злочини”, Нью-Йорк, 1954 р. (с. 746-747).

– Але нас цікавлять не так медичні, як соціологічні аспекти цієї проблеми. Ось на цій гілочці ви бачите проституцію. Зазвичай думають, що жінки йдуть на вулицю із злиднів. Але чому ж на цій схемі проституція потрапила до переліку психосексуальних збочень? Справа у тому, що у таких соціальних явищ, як проституція, зазвичай не одна, а багато причин. І коли вчені зайнялися цим питанням детальніше, то на першому місці виявилися причини не економічні, а психічні.

– Наприклад, умовно вважається, що в навколишньому суспільстві гомосексуальність становить приблизно 5%. Здавалося б, серед повій, які постійно живуть із чоловіками, цей відсоток має бути нижчим, ніж будь де. Але ж насправді серед повій, одні вчені, як берлінський д-р Мель знайшли не 5, а 25% лесбіянок. А інші, як сексолог Хавелок Елліс із Лондона та професор Ломброзо з Італії, нарахували більше 40%. А деякі, як д-р Віттельс, вважають, що повії – майже всі ненормальні, це просто бісексуальні, двостатеві чи безстатеві істоти.

– Парадокс? Так. Це пояснюється складними психічними комплексами, де людина, яка не здатна жити нормальним життям, кидається з однієї крайності в іншу.

– На цю тему рекомендую вам почитати в нашій бібліотеці дуже хорошу новелу Стефана Цвейга “Сестри-близнюки”. Там одна сестра – знаменита куртизанка, а друга, аби переплюнути першу, стає святою. Цвейг дуже цікавився подібними психоаналітичними темами. А потім наклав на себе руки, разом зі своєю дружиною. У нападі психічної депресії. Стало гидко дивитися на навколишній світ.

– Поряд із проституцією на схемі дерева зла стоїть сутенерство. Це співмешканці повій, які живуть за їх рахунок. Здавалося б, що це чоловіки, які мають все, що стосується жінок. Але чому ж тоді сутенерство теж потрапило до списку психосексуальних збочень? Бачите, судово-медична статистика показує, що більшість сутенерів – це ті ж повії, але чоловічого типу, тобто чоловіки, що обслуговують літніх жінок і гомосексуальних чоловіків. І нашим, і вашим.

– Знову парадокс. Це ті ж заплутані двостатеві типи, де, як і у випадку повій-лесбіянок, чоловіки кидаються з однієї крайності до іншої – від сутенерства до старушенцій чи педерастів. Таким чином, сутенер і повія психологічно доповнюють одне одного як дві частини одного цілого.

– Тепер подивимося на клієнта повії. Звичайно, туди може заскочити кожен чоловік, – тут генерал-професор нової радянської інквізиції посміхнувся, наче згадуючи свою молодість. – Сам я, зізнатися, повіями ніколи не користувався. Я надавав перевагу жінкам типу "чесні давалки". Так... Так от, коли соціологи проаналізували клієнтів повій, то на першому місці, як не дивно, опинилися всякі легіонери з легіону д-ра Кінсі. Чому? З тієї простої причини, що їм потрібні не звичайні, а спеціальні типи кохання, які в іншому місці отримати важко. Говорячи про нормальних і ненормальних людей, маестро психопатології Достоєвський називав їх ординарними та екстраординарними. І ординарні люди, як ви, навіть і не підозрюють про ті спеціальні типи кохання, які потрібні екстраординарним людям. Зате повії все це чудово знають і навіть мають для цього спеціальний прейскурант.

Потім на екрані показали п'єсу популярного французького декадента-екзистенціаліста Жана Жене "Балкон". А професор Биков пояснював:

– Деякі західні розумники називають Жене найвидатнішим письменником свого покоління. Він – син невідомих батьків. Судячи з його подальшої кар'єри, можливо, він син злодія і повії, словом, виблядок. До 10 років він виховувався у домі піклування. А починаючи з 10-річного віку він сидів у в'язницях майже всіх країн Європи – як міжнародний злодій-рецидивіст. Свою літературну кар'єру він розпочав у в'язниці. У цих тюремних творах – романах, п'єсах та віршах – він оспівує злочинність і злочинців, злодіїв, повій та гомосексуалістів, не приховуючи, що він і сам гомо. В 1948 році його, як невиправного рецидивіста, засудили до довічного ув'язнення. Але тут за нього заступилася ціла низка великих французьких письменників, у тому числі педермот Андре Жид, декадент Сартр та авангардист Кокто. Вони подали петицію президентові Франції і в результаті Жене помилували.

– До речі, подібного штибу ліві письменники тепер голосують за наших радянських письменників-дисидентів: Синявського-Терца, Максимова, Некрасова, Галича, Солженіцина, Тарсіса, Амальрика і так далі. Рибалка рибалку бачить здалеку. Ніщо не нове під місяцем.

– В основу своєї етики Жене поклав культ зла. Але коли випускали зібрання творів Жене, то косоокий апостол декаденції Сартр накатав до нього передмову – не багато, не мало... на 600 сторінок – і назвав цю передмову «Святий Жене».

– До речі, нещодавно на міжнародній конференції криміналістів начальник Інтерполу, міжнародної поліції зі штаб-квартирою в Парижі, наполегливо рекомендував звернути увагу на зв'язок між злочинністю та гомосексуальністю. Наочним прикладом цього є “святий Жене”.

На екрані миготіло щось дивне.

– Як бачите, вся дія п'єси від початку до кінця відбувається у борделі, – пояснював професор. – Усі дійові особи – це повії та їхні клієнти. Причому це не просто бордель, а бордель для людей екстраординарних.

На екрані з'явилася перша пара. Він у повному одязі єпископа – і чомусь на ходулях. А вона – щось на зразок Жанни Д’Арк, але чомусь напівгола. Єпископ та Орлеанська діва жорстоко дискутували на якісь святі теми. Діва крутила задом, а єпископ збуджувався все більше і більше, потім раптом судомно засмикався всім тілом, як у припадку буггі-вуггі.

– Фініш! – сказав професор. – Треба штани міняти.

На екрані з'явилася друга пара. Він у мантії судді, на високому помості і теж на ходулях. Вона ж – злодійка, і знову напівгола, виблискує стегнами. Суддя зверхньо і зло читає їй мораль, а вона принижено повзає перед ним на колінах. Потім суддя задумливо розмірковує, що, по суті, якби не було злодіїв, то не було б і суддів. Раптом він розпластався на підлозі перед злодійкою і дякує їй за те, що вона зробила його суддею. Злодійка схоплюється на суддівський поміст і клацає бичем. Суддя лежить на животі і судомно сіпається.

– Садо-мазохізм! – пояснив професор.

Третя пара складалася з наполеонівського генерала в трикутному капелсі і на ходулях та напівголої дівиці з кінським хвостом. Генерал вихвалявся своїми перемогами, а дівиця, як справжня кобила, іржала, галопувала і трусила хвостом та гривою. Генерал дедалі більше захоплювався своїми перемогами, допоки так само, як єпископ і суддя, не засмикався в судомах.

– Зроблено досвідченими психологами, – похвалив професор. – Як бачите, у всіх цих екстраординарних людей статеве життя пов'язане з певною нав'язливою ідеєю – бути єпископом, суддею чи генералом. Тільки коли вони приходять у цей спеціальний бордель і вбираються у відповідні маскарадні костюми, коли повії розігрують роль святої, злодійки чи кобили, тільки тоді ці люди відчувають статеве збудження, ерекцію та оргазм. В звичайних умовах у них нічого цього не виходить.

Потім на екрані з'являється бандерша, до якої активно залицяється начальник поліції, але вже не маскарадний, а самий справжнісінький. Однак і в нього також проблема. Хоч він і уособлює державну силу, але у нього самого – статеве безсилля. Тому йому не залишається нічого іншого, як за допомогою спеціальних дзеркал спостерігати те, що роблять інші.

– Тепер практичне питання, – сказав професор. – Як часто люди з подібними психопатологічними комплексами справді стають начальниками поліції, генералами, суддями чи єпископами? Звичайно, треба враховувати, що кандидатів набагато більше, ніж вакантних місць...

Поки на сцені крутили дивне кохання, за сценою весь час лунав якийсь галас, стрілянина та вибухи, що ілюструвало народну революцію. Нарешті революція відбулася, і на сцені з'являється Дехто, хто пропонує бандерші стати королевою та сформувати новий революційний уряд. Бандерша не відмовляється і створює новий революційний уряд зі своїх клієнтів, переодягнених у костюми єпископа, судді та генерала.

- Як бачите, – сказав професор дегенералогії, – на це запитання відповідає сам Жене. Звісно, ​​у символічній формі. Коли відкриваються вакантні місця, як у разі революції, виходить так, як показав Жене. Звичайно, в реальності вони не чекають на запрошення, сидячи в борделі, а беруть активну участь у революції. Звичайно, не всі, але багато хто. І чим ставки вищі, тим більше таких виродків. У цьому й полягає внутрішній філософський зміст цієї модерністичної п'єси, яка для непосвячених, для людей ординарних здається абсурдом чи маренням божевільного. Саме тому володарі дум сучасної Франції – Жид, Сартр, Кокто – і заступилися за Жене. Вони називають Жене чорним магом та генієм. Цей тюремний птах не побоявся сказати те, що вони знають, але сказати не можуть.

– Це – закон усіх революцій. Революціонери – це, як правило, дивні люди. Хіба не дивно, що Сталін навчався у семінарії, щоб стати священиком. А ким він став? А прізвище дружини Сталіна, Алілуєва, каже, що воно з роду священика. І Дзержинський замолоду хотів стати ксьондзом. А став головою Чека! І подібна ж історія у Гітлера та Гіммлера.

– Але повернімося до чорного мага та генія Жене: зверніть увагу, що всі його персонажі – на ходулях. З одного боку, у цих екстраординарних виродженців той самий комплекс, що й у сибірських шаманів і негритянських чаклунів, підсвідомий комплекс влади – духовної, судової, військової тощо – прагнення бути нагорі, котре настільки сильне, що в борделі їм спеціально для цього чіпляють ходулі. Але, з іншого боку, усередині цих виродків сидить така ж сильна свідомість власної неповноцінності – комплекс неповноцінності. В результаті вони душевно такі ж неврівноважені, як людина на ходулях.

– У цьому й полягає загадка московських процесів часів Великої Чистки. До цього дня весь світ дивується, чому це колишні соратники Леніна, залізобетонні більшовики, які не боялися ні царських в'язниць, ні заслання, на московських процесах поводилися як ганчірки, і покірно зізнавалися у найфантастичніших злочинах.

– Ключ до цієї загадки – у п'єсі чорного мага Жене. Коли слідчий знає, що перед ним людина на політичних ходулях, її дуже легко повалити. А оскільки ці психологічні ходулі прив'язані до ніг, то ця людина, впавши, вже не може піднятися і лише повзає.

– Тут можна провести паралель зі скандальним процесом письменника Оскара Уайльда (1854-1900). У нього є мелодрама “Віра чи нігілісти”. Ось цей самий нігілізм його і загубив. У 1886 році разом із Бернардом Шоу він підписав петицію про помилування чикагських анархістів, засуджених до страти. Словом, революціонер. Але судили його просто за педерастію. На нього подав до суду батько його міньйона лорда Дугласа. Хоч у Оскара були дружина та діти. Оскару дали 2 роки в'язниці, а його дружина, яка навіть і не підозрювала про подвійне життя Оскара, разом з дітьми змінила прізвище і втікла за кордон. Після цього процесу Оскар Уайльд став живим трупом.

– Ця техніка запатентована вже давно. У 1916 році, в розпал I Світової війни, англійці спіймали великого ірландського революціонера-сепаратиста Роджера Каземента, який повертався з Німеччини на німецькому підводному човні. До цього Каземент був англійським дипломатом, і його навіть піднесли до лицарської гідності. Тепер же за державну зраду його засудили до страти. Але “суспільна думка”, яка робиться пресою та легіоном д-ра Кінсі, була проти цього. Тоді англійський уряд опублікував так звані "Чорні щоденники" Каземента. До речі, це характерна риса людей, одержимих жагою до слави і величі – вести дуже докладні щоденники, де вони записують свій кожен крок. У цих “Чорних щоденниках” Каземент на 536 сторінках, поряд зі своїми сепаратистськими філософствуваннями на користь Ірландії, також реєстрував всі свої гомосексуальні пригоди, часто з кількома чоловіками за один вечір, педантично записуючи довжину, товщину та міцність їх членів. Тоді всесвітнє братство виродженців, яке голосувало за свого побратима, одразу підібгало хвоста, “суспільна думка” моментально змінила свою думку, і Каземента спокійно повісили.

– Зверніть увагу на подвійний стандарт, звичайний для таких легіонерів. Після проголошення незалежності Ірландії у 1925 році з педераста Каземента зробили патріота, мученика та святого. І якби його не повісили, то він був би членом уряду незалежної Ірландії. Те саме і з підсудними на московських процесах: для людей нормальних – вони вроджені анархісти та нігілісти, перманентні революціонери Троцького, політичні злочинці-рецидивісти. Але для всесвітнього братства легіонерів вони – святі та мученики Легіону, що поклали свою цеглину у справу свободи. Тут завжди дві правди. Залежно від того, хто дивиться на це. Так само як для Сартра засуджений до довічної в'язниці злодій-рецидивіст та педераст Жене – це “святий”.

Проаналізувавши проституцію, сутенерство та їх клієнтуру, лейб-медик нової радянської інквізиції резюмував:

– Отже, однією з головних причин тут є зовсім не матеріальна потреба, а відповідна психічна схильність, часто-густо підсвідома і зазвичай пов'язана зі статевими збоченнями, де корінням всього цього є гомосексуальність – відкрита, латентна чи пригнічена.

– До типу вродженої повії близький тип блудливої ​​дружини, яка сама не розуміє, чому вона постійно зраджує свого чоловіка. А потім вона ображається, що чоловік обзиває її шлюхою. До речі, знаєте, в чому різниця між дружиною та повією?

– Знаємо, – відповіла аудиторія. – Повія продає себе вроздріб, а дружина – оптом.

– Так, не завжди, але часто. Згадайте 47% доктора Віттельса – заміжніх жінок, які так чи інакше знайомих з гомосексом. Типу блудливої ​​дружини відповідає тип шкодливого чоловіка, одержимого комплексом Дон Жуана. На перший погляд здається, що це люди занадто сповнені любові. А насправді ж вони не здатні любити по-справжньому. А причина цього та сама – гомосекс. Згадайте нашого сіонського мудреця професора Свядоща та американську статистику, де 54% чоловіків та 52% жінок займаються “ротовим сексом”. А потім 50% американських шлюбів закінчуються розлученням. Ось тому-то диявола дегенерації і називають – корінь пороків!

– Тепер деякі практичні висновки з вищесказаного. Серед законів Солона, які вважалися в давній Греції класичними, був закон, згідно з яким публічні будинки дозволялися як неминуче зло, але кожному громадянину, який відвідував повій, заборонялося бути священнослужителем, суддею, послом або взагалі державним чиновником. Йому заборонялося тримати публічні промови чи виступати у суді. Стародавні греки знали, що за проституцією частенько ховаються ті фокуси, які ви бачили у п'єсі Жене “Балкон”, що постійні клієнти повій – це люди проблематичні, і буде краще, якщо вони не вирішуватимуть долі інших людей.

– В сучасних країнах Заходу цей закон Солона не застосовується. В Парижі є спеціальні публічні будинки – подібні до того, що показав Жене, – які обслуговують клієнтуру з вищого суспільства: членів уряду, іноземних дипломатів, членів різних міжнародних асамблей. Тому в Парижі є уповноважений нашої організації, який займається цими злачними місцями. Між іншим, дуже високоосвічена людина, фахівець із романської культури. І маю сказати, що цей фахівець дає радянському уряду більш цінні відомості, ніж радянський посол у Парижі.

Міністр закордонних справ СРСР з легкою заздрістю ковзнув очима по орденах на грудях генерал-професора і пробурчав, з-за своєї парти:

– Ага, он вони звідки, ці ордени.

– За цими ж принципами працює і американська розвідка ЦРУ, – зауважив професор. – Пам'ятаєте справу Аркадія Шевченка 1978 року? Великий радянський дипломат в ООН, заступник генерального секретаря у справах політичних та Ради Безпеки – найвища посада після генерального секретаря ООН Курта Вальдхайма. Фахівець з питань роззброєння.

– А переманили його за допомогою звичайної повії. Техніка тут зазвичай така: фотографують прихованою камерою, коли повія робить кохання №61 чи №69, а потім починають шантажувати: покажемо, мовляв, кому треба! 69 способів бути нещасним. А в газетах кричать: “Вибрав свободу!”

– Та хоч би повія була гарна. А то якась зачухана пуерториканка Джоді Чавес. Дружина Шевченка Леонгіна (?) наклала на себе руки в Москві. Але і Шевченко, рано чи пізно, теж погано кінчить. Обсмокчуть його в ЦРУ, а потім викинуть у канаву, як використаний презерватив. І що потім робити? Ех, палітіка-малітіка, де ж ти моя хвора галава...

* * *

Професори чорної соціології знали, що їхні лекції діють на багатьох студентів досить гнітюче. Щоб загартувати психіку студентів, щоранку їх змушували займатися фіззарядкою. Між лекціями проводили уроки фізкультури. Члени ЦК, міністри та маршали переодягалися у трусики та разом зі своїми професорами грали у волейбол. Потім усі вирушали під холодний душ.

– Що ми – хлопчики?! – пирхали студенти.

– У здоровому тілі – здоровий дух, – втішали їх професори.

Начальник відділу кадрів ЦК партії сидів за партою і записував у свій конспект тих бісів, які за певних обставин допомагають людям робити кар'єру:

Педофілія – це статевий потяг до дітей тієї чи іншої статі. Домашнє завдання – "Лоліта" Набокова. Практичний приклад – диктатор Аргентини Перон. Коли його повалили, на суді з'ясувалося, що він мав не лише дружину Евіту, а й 13-річну Лоліту. Його друга дружина Ізабелла (різниця у віці – 35 років?!) розпочала свою кар'єру танцівницею в нічному клубі в Панамі, тобто повією, а після повернення Перона до Аргентини та його смерті була президентом Аргентини. Так, зробила кар'єру! Але потім потрапила під арешт за крадіжки”.

“Дід письменника Вол. Набокова, Дм. Мик. Набоков, був міністром юстиції Росії (1878-1885). Батько Вол. Набокова – Вол. Дм. Набоков був великим кадетом, членом 1-ї Думи і масоном, в 1904 році він був позбавлений звання камер-юнкера за лібералізм. А сам письменник Вл. Набоков, автор "Лоліти", був одружений з єврейкою Вірою Євсіївною Слонім, донькою багатого промисловця з Петербурга. А його брат Віктор був педерастом та загинув у гітлерівському концтаборі. У романах Набокова (“Блідий вогонь”) повно гомосексу і такого подібного... Так, риба з голови смердить!”

Ексгібіціонізм або експонація – це хвороблива потреба показувати свої статеві органи у публічних місцях, зазвичай жінкам чи дітям. Цим славився духовний отець Великої французької революції, великий педагог та гуманіст Жан-Жак Руссо. Теж зробив кар'єру!”

Трансвестизм – це тяжіння до носіння одягу протилежної статі. З цього приводу в Біблії сказано: “На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен одягатись у жіночу сукню; бо гидкий перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто чинить це” (П'ята книга Мойсея, Другозаконня, 22:5). Історичний приклад: після Лютневої революції Керенський створив охорони Зимового палацу “Батальйон смерті”, з жінок, переодягнених у чоловічу форму, під командою Марії Леонтьївни Бочкарьової. Коли червоні почали стріляти, всі ці амазонки розбіглися. Або задерли вгору не руки, а ноги.

“Колеги Керенського насмешливо називали його женміністром. Коли Керенський утік від Леніна, то сам переодягся у жіночу сукню сестри милосердя. Це загальновідомий факт. Але цікаво те, що до цього, після липневого повстання, коли Керенський заарештував Троцького, а Ленін втік до Фінляндії, Ленін втік від Керенського, теж переодягнувшись у жіночу сукню. Про це, звичайно, мовчать. Але це пише Ноель Гард у своїй енциклопедії гомо "Від Йонатана до Жида", Нью-Йорк, 1964, с. 714. Джерело надійне. От же двостатеві сучки!”

“Ось тобі і Велика Жовтнева революція: два півєврейських виродка підбивають людей на бунт, а потім бігають один від одного, переодягнувшись у жіночу сукню. Отже, Біблія не така вже дурна книга, якщо вони вже тоді це помітили”.

Тим часом професор Биков підійшов з указкою до своєї схеми древа зла:

– Ось на цій гілочці ви бачите вампіризм. Усі ви знаєте, що є такі палкі чоловіки та жінки, які в любовному екстазі люблять цілувати свого партнера так, що потім залишаються сині плями. А тепер подивіться, що ховається за цими фокусами...

Професор зняв кітель, засукав рукав і приклався губами до свого біцепса. Потім узяв аркуш білого паперу і сплюнув. Слина була червона від крові.

– Бачите, як просто. Зазвичай ці насоси роблять на шиї, оскільки там тонша шкіра. Причому партнер навіть не підозрює, що його кохана потихеньку смокче у нього кров. Це викликає у неї статеве збудження. Інакше вона буде відбрикуватися. Це один із видів невинного вампіризму. Звідси беруть початок легенди про вампірів, які смокчуть у людей кров.

– Колись у молодості була в мене така Ельвіра. Іноді любила робити насоси. Крім того, вона мала схильність до фелаціо. Але я її цим не балував. Але все це лише інколи. А в основному це була не жінка, а машина: будь-коли, скільки завгодно і як завгодно. Приємно згадати. Правда, потім я дізнався, що вона жила і з чоловіками, і з жінками. Крім того, у неї була паралічна та божевільна мати. Тут завжди цілий букет.

– А говорячи про участь хворої психіки у соціальному процесі, чимало таких вампірів було серед жінок, які працювали у ЧК-ГПУ-НКВС. Після Великої Чистки, коли вони зробили свою справу, їх усіх теж перестріляли.

Далі професор почав розтлумачувати, що являє собою войєризм, або скоптофілія – хворобливе бажання спостерігати статеві органи або статеві зносини інших людей.

Як наочний приклад професор навів гучну справу Профьюмо, коли в Англії вибухнув величезний скандал, від якого захитався весь британський кабінет. З'ясувалося, що британський військовий міністр Проф'юмо (до речі, єврей) і помічник радянського військово-морського аташе Іванов дружно відвідували одну й ту саму модель, по-російськи кажучи, повію, Христину Кілер. Радянський шпигун та британський військовий міністр – в одному ліжку! Хіба це не пікантно?

У ролі бандерші чи бандери функціонував доктор-остеопат та відомий художник Ворд, який мав чудову практику у вищому суспільстві та писав картини навіть у придворних колах. Але в своїй фешенебельній квартирі він влаштував справжнісінький бордель. Ніхто не розумів, що змусило цю людину, яка, здавалося б, мала все, зайнятися настільки дивною справою.

Англійський військовий міністр Джон Проф'юмо був змушений з великим скандалом піти у відставку, його радянський напарник Євген Іванов спокійнісінько поїхав до Москви, а доктор-бандер Ворд наклав на себе руки, отруївся. Або, можливо, його притруїли. На слідстві та суді його моделі-повії показали, що доктор Ворд за допомогою складної системи дзеркал спостерігав (і, можливо, фотографував), як його клієнти крутили кохання. У цьому й полягала вся загадка – бідний Ворд був войєристом.

– Справа ця відбувалася влітку 1963 року. Потім у газетах писали, що ця повія Крістіна Кілер – до речі, коса та руда – отримала пропозицію зніматися в кіно у ролі середньовічної відьми. Так, типова відьма. У справі Профьюмо брала участь ще й друга повія – Манді Райс-Девіс. Потім у газетах писали, що вона живе в Ізраїлі та вийшла заміж за якогось обрізаного чоловіка. Ех, гарна дружина! Певно, ця Манді була англійською єврейкою. І Проф'юмо єврей. Жодна брудна справа не обходиться без цього божого народу. І порівняйте все це із борделем у п'єсі Жене.

Начальник Ідеологічного відділу ЦК партії сидів за партою та записував у конспект ключі пізнання чистого марксизму:

Піроманія – це статевий потяг до підпалів. Іноді пожежники ловили палія, котрий, дивлячись на пожежу, займається онанізмом. У “Бісах” Достоєвського теж підпали. Крик поета-декадента Блока: "Ми на горе всім буржуям – світовий пожар роздуєм. Світова пожар в крові – Господи, благослови!" Незабаром Блок помер у стані божевілля. Порівняти з революціонерами, які у 1917 році підпалили всю Росію. Виходить, що Сталін мав рацію, коли всіх їх перестріляв, як скажених собак”.

Клептоманія – статева пристрасть до крадіжки. Приклад – педераст та патологічний злодій-рецидивіст Жене. Порівняти з гаслом Леніна: "Грабуй награбоване!" Втім, і Сталін у молодості займався прямим бандитизмом. Цими "ексами" балувався і соціал-демократ Пілсудський, який потім сидів у божевільні, а в кінцевому результаті став диктатором Польщі і запевняв, що своє божевілля він лише симулював. Але симулювати божевілля можуть лише напівбожевільні. Тому проф. Ломброзо вважає всіх нігілістів, анархістів та взагалі революціонерів психічно хворими”.

– О, мало не забув, – сказав генерал-професор Биков. – Сюди належить ще й порнографія. Це приблизно те, чим ми зараз займаємось. Але для нас це нудна наука, а для деяких людей це хворобливий психоз. Цим відзначився засновник ЧК Дзержинський, оголений меч революції. Зовні це був аскет астенічного типу, але в письмовому столі він мав повно французьких порнографічних листівок. До речі, замолоду він збирався стати ксьондзом. Це по лінії єдності та боротьби протилежностей. Як відомо, це основний закон діалектики.

Так, за допомогою марксистського методу діалектичного матеріалізму, біблійний диявол поступово набував реальних форм. Але щоб студенти не забували, що диявол – це лише антитеза Бога, іноді їх садили в автобуси та везли на екскурсію – оглядати церкви та монастирі.

Зі стін байдуже дивилися потемнілі лики святих. Тихо миготіли лампади. Коли група маршалів і генералів виходила з церкви, юродивий з довгою бородою і волоссям до плечей, що сидів на сходах, простяг руку і заголосив:

– Дядечку, подайте копієчку Христа ради. Я, знаєте, вагі-ітний...

– Як же ти завагітнів? – усміхнувся маршал Нікітін.

Стара-жебрачка, що стояла поруч, заступилася за юродивого:

– Ви ужо не ображайте його, убогого, громадяни єнерали. Євонний батько колись тож в енералах ходив. Токма Бог вирішив так, що євонний батько в ежовщину зник, разом із матір'ю. А синок геть від горя розум втратив. Може, пам'ятаєте такого енерала Уралова?

Маршал Нікітін засунув юродивому рубль і поспішно зійшов зі сходів. Під час громадянської війни червоний комдив Уралов прославився неймовірною хоробрістю і такою ж неймовірною жорстокістю до білих, він особисто рубав полонених шашкою. Але собі в ад'ютанти цей червоний генерал чомусь узяв колишнього царського барона з прибалтійських німців – молоденького поручика Вольфа. Ніхто не розумів цієї дивної комбінації. Коли їх обох заарештували як ворогів народу, усі думали, що це через зв'язок із соціально чужим елементом в особі барона. Але зв'язок там був зовсім інший...

Сидячи в автобусі, маршал Нікітін бурмотів:

– Владна була людина, честолюбна. Але вже тоді казали, що він живе не з дружиною, а з цим солоденьким бароном. Але хто міг цьому повірити? Він сам – справжній надчоловік. Дружина – красуня! Але ось цей син у них вже тоді був дефективний: п'ять років, а він майже не говорив і все повзав рачки. Ось і результати.

Паралельно з лекціями йшли лабораторні заняття, де показували живі експонати з психіатричних клінік та божевільних будинків, які дисиденти, що посиділи там, називають психлікарями та дурдомами. Займалися цим помічники в білих халатах, з-під яких виглядала форма 13-го Відділу КДБ. Але вся сіль полягала в іменах та родоводі цих експонатів – це були діти чи родичі тих уславлених героїв революції, які за часів Великої Чистки закінчили свою кар'єру в підвалах НКВС чи в сибірських концтаборах.

Професор Биков пояснював:

– Звичайне явище. Пам'ятайте, професор Ломброзо каже, що діти геніальних психопатів успадковують не геніальність, а лише психопатію. Та ще й у посиленій формі. Син Івана Грозного цар Федір був недоумкуватим і помер бездітним. Син Петра Великого царевич Олексій був юродивим, епілептиком та алкоголіком. Син Наполеона Орленок теж був неповноцінним і помер від запалення мозку. У Карла Маркса та Троцького серед дітей хронічні самогубства. Ленін і Гітлер – безплідні смоковниці. Те саме і з цими героями революції – і їхніми дітьми.

Начальник Ідеологічного відділу ЦК партії не витримав:

– Але ж були серед революціонерів і ідеалісти. Ось, наприклад, герой громадянської війни Щорс.

– А ви його особисто знали?

– Ні, тільки по портретах. Таке натхненне обличчя. І такі блискучі очі. Надзвичайні очі.

– Так, такі ж очі були у Гітлера, – тонко посміхнувся професор. – Це так званий "гіпнотичний погляд" – типові очі маніяка. До речі, такі самі очі у Пабло Пікассо та нашого Євгена Євтушенка. А щоб ви краще зрозуміли Щорса, скажу лише, що його дружина була Марія (Фруня) Хайкіна, єврейка, та ще голова ревтрибуналу київського ЧК. Знаєте, що це означало тоді?

– Уявляю собі. Ночами, замість спати з чоловіком, вона займалася розстрілами...

– Так, і врахуйте, що на таку роботу зазвичай йдуть тільки садистки. А за садизмом, як правило, ховається гомосекс. І така жінка зазвичай не виходить заміж за нормального чоловіка. Ворон до ворона летить. Більшість сподвижників Щорса потім були розстріляні як вороги народу, тобто як психопати-анархісти, які вічно бунтують проти будь-якої влади. І якби Щорс не загинув під час громадянської війни, то й він сам не уникнув би цієї долі.

Наприкінці на кіноекрані показали експонат, загорнутий у смиренну сорочку, який бився у нападі білої гарячки. Експонат вигинався дугою, закочував очі та скреготів зубами.

– А ось те, що залишилося від Сталіна та сталінізму, – сказав професор Биков. – Це колишній генерал-лейтенант авіації Василь Йосипович Сталін. Зрештою, він помер від отруєння алкоголем. Свого роду самогубство. Батько – масовий убивця, а син – самогубець.

Експонат на кіноекрані дивився в аудиторію очима безумця. З кутів рота у нього стікала пухирчаста піна.

– Товариші, 19 січня 1918 року, у самому розпалі революційного терору, Патріарх Московський і всієї Русі смиренний Тихон публічно наклав на більшовиків анафему. І в тексті стоять такі слова:

“Схаменіться, божевільні, припиніть ваші криваві розправи. Адже те, що творите ви, не тільки жорстока справа: це справді сатанинська справа, за яку ви підлягаєте вогню геєнському в житті майбутньому – потойбічному і страшному прокляттю потомства в житті справжньому – земному”.

– Як бачите самі, це прокляття виповнилося, – професор кивнув на експонат. – Не думайте, що це диво. Просто Патріарх всієї Русі смиренний Тихон знав те, про що ми вам говоримо. І ми розуміємо те, що мав на увазі Патріарх Тихон. Адже це все апробовано двома тисячоліттями християнської цивілізації. На жаль, Бог правду бачить та не скоро скаже.


Наступна глaвa
Перейти до ЗМІСТУ