І якщо витягнеш з нікчемного, будеш як Мої вуста
Єрем. 15:19
Зазвичай на початку роману дається якась таємниця, яка під кінець розкривається. А я розкрию таємницю "Легіону" на самому початку. Але не турбуйтеся: коли ви закінчите читати цю книгу, перед вами буде ще стільки таємниць, що запаморочиться голова. А деяких ще й нудитиме.
З одного боку, «Ім'я моє Легіон» – це абсолютно самостійна книга. З іншого боку, це свого роду продовження “Князя світу цього”. Так само, як скажімо “Пригоди Тома Сойєра” та “Пригоди Геккельбері Фінна”. Тож тим, хто не читав “Князя”, корисно буде нагадати деякі принципові речі. А іншим це буде корисно повторити.
Отже, що це за “Легіон”, про який пише Клімов? Споконвіку, це свого роду табу, річ трошки заборонена. В Євангелії з цього приводу говориться так: “легіон ім'я мені, бо нас багато” (Марк 5:9). Це одна з біблійних формул того, що називається дияволом.
Але Клімов порушує табу. Він розшифровує та модернізує цю формулу диявола за допомогою марксистського діалектичного матеріалізму. І ось, з погляду діамату, біблійний диявол, ім'я котрому – легіон, він же: князь світу цього, князь темряви, ангел смерті, ворог роду людського, він же брехун і Батько брехні, першоджерело всіх суперечок і розбрату, починаючи від найпростішої бійки між чоловіком і дружиною, і аж до всесвітніх воєн та революцій – цей багатоликий диявол є не що інше, як складний соціальний процес, який у медицині називається виродженням, або дегенерацією. Тільки і всього. Дуже просто.
Процес цей складається, головним чином, із трьох етапів, або, як сифіліс, з трьох стадій. Між виродженням і сифілісом є ще кілька паралелей: наприклад, і те й друге передається у спадок, перешкоджає дітородженню і т. д. Але виродження набагато гірше сифілісу. Тому, у разі таких легіонерів як Лєнін та Гітлер, їх провини біографи починають пояснювати безневинним сифілісом. А хіба ці два легіонери не були князями цього світу?
Перша стадія виродження – це статеві збочення, де природа, або, якщо хочете, Господь Бог нібито дає даному легіонеру застереження – припинити розмноження цього роду. Але якщо легіонер не чує Господа Бога і продовжує сіяти бур'ян, то в другій стадії, на додаток до статевих збочень, додаються душевні хвороби. У принципі виродження – це повільна смерть роду, що розтягується на кілька поколінь. Тому його і називають ангелом смерті і ворогом роду людського. Просто, як двічі по два – чотири.
У третій стадії виродження, умовно, додатково з'являються і різні фізичні деформації організму: фімоз або незалупа, що усувають шляхом обрізання; косоокість, кульгавість і сухорукість, заяча губа, вовча паща, кінська стопа, великі родимі плями, які колись називали “печаткою диявола”, вроджений горб тощо. До цієї категорії часто відносять і рудих. Тому й кажуть "Бог шельму мітить". Наприклад, Лєнін був рудим, і його дружина Крупська теж була рудою, і єдина коханка Лєніна, Інеса Арманд – теж руда. У Сталіна руда мати і донька Світлана також руда. А тепер у західній пресі пишуть, що і черговий месія, Солженіцин – теж рудий. І його синочок Степан – теж рудий.
Яка ж кількість цього легіону? Найкращим довідником у цій галузі є статистика американського доктора Кінсі, яка свого часу справила враження атомної бомби. У цьому апокаліпсисі д-ра Кінсі говориться, що 37% населення США більш-менш знайомі з гомосексуальністю, що є наче корінням цього дерева зла. Якщо округлити населення США до 200 мільйонів, то виходить досить значний легіон з 74 мільйонів легіонерів.
З цих 37% кінсіанців лише 4% є чесними, відкритими та повними гомосексуалістами. А решта 33% займаються тим самим потихеньку, частково або за сумісництвом: 5 років, 3 роки, 1 рік один раз або навіть мріяли про це уві сні, але аж до оргазму. Це свого роду кандидати, попутники та ті, хто співчуває партії, ім'я якої легіон.
Подальшою статистикою займаються всякі хитрі органи, на кшталт 13‑го Відділу КДБ та Науково-дослідного інституту НДІ‑13. Одним із трюків диявола є те, що суспільство відмирає або вироджується не знизу, а зверху. Тому як не крути, а диявол, князь цього світу, завжди нагорі. Інакше у суспільстві не буде руху, зміни, прогресу. Тому на верхах суспільства серед інтелігенції цих прогресистів-кінсіанців буде вже не 37%, а 50%.
А серед таких інтелігентних людей, як письменники, поети та інші писаки, ці 50% прогресують до 75%. Тому професор К'єркегор, батько філософії екзистенціалізму, тобто декаденції в літературі, сумно констатує, що з часів винаходу друкованого преса диявол оселився в друкарській фарбі. А К'єркегор, горбань, гомосексуаліст та досить чесний єврей із вихрестів, знав усе це досить добре, на власному досвіді.
Тепер друга стадія – душевні хвороби. Американська статистика стверджує, що з клінічної точки зору 18,5% населення США, тобто 37 мільйонів осіб, є більш-менш психічно хворими і потребують лікування. Отже, з 37% доктора Кінсі 18,5%, тобто рівно половина, тобто кожен другий легіонер, окрім іншого, є ще й психічно хворими.
Американська статистика скаржиться, що більше половини всіх лікарняних ліжок у США зайняті психічно хворими. У 1963 році в божевільних будинках США сиділо 505 тис. осіб. А в 1972 році під тиском прогресивних суддів, які затято борються за "цивільні права" божевільних, це число впало вдвічі, до 276 тис. осіб. І це із загального числа в 37 мільйонів психопатів. А решта психів бігає вулицями – псує життя іншим людям. Тому за американською статистикою злочинність у США у сім(!) разів більша, ніж у Європі.
На папері всі ці цифри виглядають досить просто. Але в житті все це виглядає дещо складніше. Прогресивний легіон д-ра Кінсі, 37% – 50% – 75%, відноситься не тільки до США, але, більш-менш, і до всіх країн Заходу, в тому числі і до тих людей, які вас оточують, до ваших співробітників, друзів, знайомих і наречених. Але ніхто з цих легіонерів у цьому ніколи не зізнається. А ви, якщо ви нормальна людина, ви маєте очі, та нічого цього не бачите, ви маєте вуха, але нічого цього не чуєте.
Припустимо, ви інтелігентна людина і хочете одружитися. Звичайно – на інтелігентній панночці з гарної родини. Але тут корисно знати, що 50% ваших потенційних наречених – кінсіанки. Теоретично це означає, що їм краще б не виходити заміж і не мати дітей. Але кому подобається залишатися у старих дівах? Щоб люди потім пальцями показували? І на практиці виходить зовсім інше. Практично це основна причина нещасних шлюбів, болісних розлучень та дефективних дітей, де ви до самої смерті не розберетеся, чому це сталося. І в жодному суді нічого ви не доведете.
Наведу конкретний приклад. Я знав одного молодика Дмитра Х-ва, який одружився з дуже милою панночкою з гарної родини Марині. Але як тільки Марина завагітніла, буквально наступного дня вона чомусь покинула чоловіка, здавалося б, без жодних причин. Потім Марина оселилася з матір'ю, няньчила дитину, отримувала від лікаря великі аліменти і плювала в стелю. А лікар Діма переживав це дуже важко: він щиро любив свою дружину та дитину, а та його бачити не хотіла – і не підпускала до дитини. Так тривало кілька років. За американськими законами нічого ви тут не поробите. Зрештою, після п'янки, повертаючись додому порожньою автострадою, Діма розігнав свою машину до 100 миль і врізався в бетонний міст. Він був убитий на місці. Але раніше він скаржився знайомим, що часто думає про самогубство.
У чому ж справа? Хоча Діма і був лікарем медицини, але він не знав, що одружився з кінсіанкою, з відьмою. Так-так, вам не почулося – це і є ті самі відьми, яких у середні віки іноді підсмажували на багаттях. Відьма Марина, вбивця Діми, тепер цілком шанована дама у суспільстві. Чоловіки їй гидкі, але залишатися в старих дівах їй не хотілося. Ось вона і пішла на трюк, яким часто користуються відьми. І таких фокусів багато. І фокусниць також багато – легіон.
Але, уявляєте собі, як ці відьми та відьмаки зашиплять, коли ви почнете видавати їхні таємниці? Усі вони почнуть запевняти, що це зовсім не так. Тому в Біблії і говориться, що диявол – це брехун і Батько брехні.
Основне завдання роману «Ім'я моє Легіон» – допомогти людям розібратися в цих темних справах, щоб вони не ходили дорогами життя наосліп. Ми говорили про диявола в особистому аспекті. Тепер подивимося на цього диявола у суспільному аспекті.
“Легіон” – це епопея про психологічну війну. Давно вже закінчилася 2-а Світова війна. Весь час з побоюванням говорять про 3-ю Світову війну, яка буде другою атомною. Але мало хто знає, що весь цей час, ось вже 30 років, між заходом і сходом йде запекла Світова війна – холодна або психологічна війна, яка має свої таємні штаби, свої таємні закони, і яку фахівці називають псих-війною або війною психів.
Хіба не дивно, що радянська сторона раптом ввела на озброєння таку незвичайну зброю, як “дурдоми”, тобто психіатричної лікарні СПБ, чи психлікарні? Західна преса стверджує, що КДБ садить у дурдоми дисидентів-демократів, волелюбів та добролюбців, які борються за свободу та права людини в СРСР. Але філософ К'єркегор каже, що диявол, брехун і Батько брехні, оселився у друкарській фарбі. І хто ж тут має рацію, КДБ чи княгиня преса, подруга князя світу цього, який є брехун і Батько брехні?
Сьогодні в пресі виття на весь світ про Солженіцина і Сахарова, Якіра та Альмальрика. Вчора це були Єсєнін-Вольпін, Синявський та Даніель. Жорес та Рой Медвєдєви, Йосип Бродський та Чалідзе. Позавчора – Пастернак, Тарсіс, Павло Литвинов (онук того самого Литвинова). Тепер на Заході з'явилася навіть нова свята – Світлана Сталіна-Алілуєва?
Але все це лише етапи того, що називається псих-війною. І справді, спостерігається дуже багато різних дивацтв, неясностей, загадок. А усі розгадки ви знайдете у “Легіоні”.
Треба сказати, що Клімов дуже добре підкований, щоб писати про псих-війну. Свого часу, в 1950 році, Клімов працював у так званому Гарвардському проекті в Мюнхені, де, судячи з усього, вироблялися принципові плани і підбиралися відповідні кадри для цієї псих-війни. Адже Гарвардський університет – це найкращий мозковий трест Америки.
В дуже серйозному німецькому журналі “Дер Монат” писали, що Гарвардський проект, яким керував професор Натан Лейтес, базувався на комплексі латентної гомосексуальності Лєніна. Цей журнал був офіційним органом Американської Військової Адміністрації Німеччини. І писав це ніхто інший, як головний редактор цього журналу Мельвін Ласкі, достатньо компетентний єврей, і один із близьких компаньйонів Клімова. Джерело, так би мовити, офіційне. Пізніше про це також згадувалося і в "Новому Російському Слові" (23.IX.1958).
Рецепт професора Натана Лейтеса дуже простий. З погляду доктора Фрейда, латентна чи пригнічена гомосексуальність – це психологічний корінь більшості психічних хвороб. Це і є ті самі 33% доктора Кінсі. Практично це означає, що з благословення професора Натана Лейтеса, вся американська психологічна війна – це війна психів. Бачите, як все це просто?
Нещодавно в Чикаго пройшов конгрес психоаналітиків-фрейдистів, де була присутня навіть дочка самого Фрейда. Основна тема цього конгресу звучала так: "Гомосексуальність та агресія". Боже, скажуть, що за нісенітниця?
Справа в тому, що з погляду фрейдистів, гомосексуальність тісно пов'язана з садизмом та мазохізмом, які, у свою чергу, породжують комплекси руйнування та саморуйнування, комплекси вбивства та самогубства. А все це разом узяте є першопричиною будь-якої агресивності та агресії, починаючи від найпростішої бійки між чоловіком і дружиною і закінчуючи всесвітніми війнами та революціями, де садистам хочеться помучити інших, а мазохістам хочеться самим помучитися.
Але ж псих-війна – це теж війна. І без гомосексуальності тут просто не обійдешся. Саме тому Гарвардський мудрець Натан Лейтес і базував всю американську псих-війну на "комплексі латентної педерастії товариша Лєніна". Тому й кажуть, що товариш Лєнін помер, але справа його живе.
А радянські мудреці з Науково-дослідного інституту НДІ‑13 та 13‑го Відділу КДБ, чудово знаючи всі ці фрейдистські фіґєлє‑міґєлє та гарвардські шахер-махери, саджають тепер цих нових “ленінців” у дурдоми, де їх ставлять раком, і накачують у дупу сульфазин і аміназин.
Західні ж легіонери, яких у пресі 75%, чудово знають, що в дурдоми садять їхніх побратимів, і виють про це до небес.
Якщо ви придивитеся до радянських “дисидентів” як до групи, ви відразу помітите, що там справді багато спільного з Лєніним та його професійними революціонерами, з товаришем Троцьким та його перманентними революціонерами, з усіма тими ленінцями, яких Сталін перестріляв під час великої чистки, називаючи їх скаженими собаками. Адже більшість цих нових революціонерів – це діти та нащадки старих революціонерів, родичі ворогів народу чи РВН.
Відверто кажучи, з точки зору соціології, все це те саме кодло, яке робило революцію в 1917 році. Хоча західна преса і запевняє нас, що “дисиденти” – це ідеалісти та гуманісти, волелюби та добролюби, які борються за права та свободу людини в СРСР. І те саме повторює, як папуга, значна частина нашої емігрантської преси. Так що ж: повторюється одна й та ж історія?
Говорячи про радянських дисидентів, доречно нагадати стару філософську істину, що революція пожирає своїх дітей, як свиня поросят. Ну от ці поросята тепер і кричать: Світлана Сталіна-Алілуєва, Павло Литвинов, Якір, Тарсіс, Жорес та Рой Медвєдєви тощо. Ці поросята кричать про гуманізм. Краще б вони покричали, що робили їхні батьки. Адже все це – за гріхи батьків.
Одразу ж після Гарвардського проекту на фронті психологічної війни з'явився цілий комбінат усіляких хитрих контор, а всі горобці на дахах Мюнхена цвірінькали, що за всім цим стоять хитрі органи, тобто американська розвідка Сі-Ай-Ей. У Мюнхені з'явилося радіо “Звільнення”, яким заправляв якийсь Американський комітет у Нью-Йорку, котрий знаючі люди називали Комітетом звільнення Росії від більшовиків за допомогою Троцькістів та меншовиків.
Потім з'явився Мюнхенський відділ “Голосу Америки”, який деякі скептики назвали “Голосом Атлантиди”, дуже культурної країни, яка загинула за якісь мерзотні гріхи. У цьому ланцюзі було й радіо “Вільна Європа”, підкинули грошей для підтримки штанів, солідаристам із НТС.
Але криптографи з 13‑го Відділу КДБ перевертають це НТС, а навпаки виходить СТН. І якщо додати три “а”, то виходить СаТаНа. Ось вам і СТН – Спілка Трудового Народу. Ось вам і СТН-істи. Тому філософи й кажуть, що диявол – це п'ята колона всіх віків та народів. Ніщо не нове під місяцем.
Після роботи у Гарвардському проекті Клімов був головою Центрального Об'єднання Післявоєнних Емігрантів із СРСР (ЦОПЕ) у Мюнхені. По суті, він був начальником одного із спецпроектів цієї псих-війни. Отже Клімов знає цю псих-війну не лише в теорії, а й на практиці. Однак деякі аспекти цієї псих-війни були настільки засекречені, що про них тоді не знав навіть сам голова ЦОПЕ. Це можна зрозуміти лише озираючись назад.
З погляду гарвардських мудреців, у Клімова був один суттєвий мінус – "комплексу Лєніна" у нього не було. Нових емігрантів, як Клімов, тоді мало, і “ленінців” серед них знайти було важко. Але саме завдяки цьому, дізнавшись все підґрунтя, Клімов пише про псих-війну настільки відверто.
Отже, у своїй псих-війні, за порадою гарвардських мудреців, американці взяли на озброєння диявола. Але, як тільки ви займетеся цим дияволом, ви зараз же натрапляєте на ще одне табу – на антихриста. І доводиться порушувати ще одне табу.
Наприклад, на Заході вважається, що радянська влада погана, що вона від диявола. Але всі знають, що головною рушійною силою радянської революції були євреї. Проте казати цього не можна. Це – табу!
Знаменитий філософ-хартошукач Бєрдяєв називав це союзом сатани і антихриста. Тобто, простіше кажучи, де справа стосується диявола, там аж кишить євреями. Деякі називають Бєрдяєва найкращим російським філософом 20-го століття, і євреї дуже люблять Бєрдяєва, який був навіть одружений із єврейкою. Тож я пояснюю все це, так би мовити, на найвищому філософському рівні 20-го століття.
Окрім Натана Лейтеса, у Гарвардському проекті кишма кишіо лівими єврейчиками, що кульгали на ліву ногу і з довгими марксистськими бородами, батьки яких були найближчими співробітниками Лєніна. В принципі ця група, весь цей гарвардський кагал, як у дзеркалі, був подібним до тих радянських дисидентів, нових ленінців, серед яких кишмя кишить євреями, і яких в СРСР саджають у дурдоми.
Все це повністю відповідає першому закону марксистської діалектики про єдність і боротьбу протилежностей.
Гарвардські мудреці винайшли комплекс латентної напівпедерастії напівєврея Лєніна, корінь психічних хвороб, після чого почали запускати цей блювотний корінь, через радіо та пресу, в СРСР. В результаті там насамперед запсихували євреї, люди у змішаних шлюбах із євреями та продукти цих шлюбів – напівєвреї тощо. А 13‑й Відділ КДБ спокійнісінько садить цих нових ленінців у спецпсихлікарні СПБ, психушки та дурдоми.
Але хто в цьому винен? Союз сатани і антихриста, який обіцяє царство князя світу цього, де панують комплекси влади і імпотенції, садизму і мазохізму, руйнування і саморуйнування. Тому філософи й кажуть, що диявол часто розплачується зі своїми слугами не золотом, а розбитими черепками.
Разом із Клімовим у Гарвардському проекті працював також Жорж Фішер, дуже симпатичний молодий єврей. Його батько, старий заслужений троцькіст Луї Фішер, одночасно приготував, як редактор, книжку з інтригуючою назвою “13, котрі втекли”. Це 13 історій 13‑ти справ, які обробляли в Гарвардському проекті.
Але чому така дивна назва – "13", чортова дюжина? Адже це старий символ сатани та сатаністів, тобто, просто кажучи, виродженців, дегенератів, секс-первертс, легіонерів доктора Кінсі, половина з яких психічно хворі. Адже це ті самі відьми та відьмаки, яких у добрі старі часи палили на багаттях під покаянні псалми Інквізиції. Це ж ті вороги народу, яких відьмак Сталін під час великої чистки стріляв у підвалах НКВС або гнав до Сибіру, називаючи їх скаженими собаками. Це ті самі, котрих відьмак Гітлер гнав у газові камери та концтабори.
Чому ж троцькіст Луї Фішер раптом вживає цю стару символіку? Це що – випадковість? Чи це якась спеціальна сигналізація троцькістів?
Цю сигналізацію, напевно, добре знає 13‑й Відділ КДБ. Нобелівського дисидента Солженіцина вислали з СРСР 13‑го лютого 1974 року. Опинившись у Західній Німеччині, Солженіцин того ж дня, 13 лютого поскакав до свого нобелівського напарника Генріха Белля, покровителя анархістів і нігілістів, який живе не десь, а в будинку... номер 13. (західнонімецький журнал “Шпігель”, 8/1974, с. 66 і 78). Але що це, випадковість чи таємна сигналізація легіонерів?
До речі, дисидента Солженіцина російською мовою видає паризьке видавництво ІМКА, яке є духовним породженням чортошукача Бєрдяєва. І ця ІМКА старанно продовжує справу Бєрдяєва, який проповідував союз сатани і антихриста. Судячи з даних, опублікованих у серйозній західній пресі, батько Олександра Ісаєвича Солженіцина був євреєм-вихрестом, з Ісака став Ісаєм і наклав на себе руки, коли Солженіцин був ще на третьому місяці в утробі своєї матері.
Крім того, зважаючи на всі дані, перша дружина Солженіцина – напівєврейка, а друга – повна єврейка. Все це трішки нагадує філософію Бєрдяєва про союз сатани і антихриста. Ось тому-то Бєрдяївська ІМКА і взялася за Солженіцина. Бачите, як абстрактна філософія переплітається із реальним життям.
“Легіон” Клімова, епопея псих-війни, теж повністю відповідає філософії чортошукача Бєрдяєва про союз сатани і антихриста. А оскільки Бєрдяєва називають найкращим російським філософом 20-го століття, то і “Легіон” йде, так би мовити, на вищому філософському рівні нашого грішного століття.
Бєрдяєв запевняє, що в Росії настало "нове середньовіччя". А якщо середньовіччя, то без інквізиції тут ніяк не обійтися. Ось Клімов і описує цю нову радянську інквізицію – 13‑й відділ КДБ.
Оскільки в “Легіоні” порушуються табу щодо сатани і антихриста, і навіть несе інквізицією, то весь цей легіон підіжмє хвіст і наїжачиться, як чорт від ладану. Така комічна історія вже була з попередньою книгою Клімова “Князь світу цього”, те саме буде і з “Легіоном”.
Тому давайте посмикаємо цього диявола за хвіст. Якщо якась газета чи журнал рекламує та продає книги, а “Легіона” та інших книг Клімова там чомусь немає, то можете бути впевнені, що там засіли легіонери. Та не просто легіонери (серед яких бувають і праведники), а легіонери з нечистою совістю (тобто нечисть). Адже у пресі їх 75%, і ці легіонери будуть поводитися щодо “Легіону”, як ті хитрі індуські мавпочки, які нічого не бачать, нічого не чують і нічого не говорять.
Те саме буде і з книготорговцями. Якщо цей дядько чи тітка торгує всім, чим завгодно, а “Легіону” та інших книг Клімова там чомусь немає, значить це легіонер із хвостиком. Тоді попитайте цього хвостатика щодо “Легіону” і подивіться як він буде корчитися і що він брехатиме.
Але не такий страшний чорт, як його малюють. Незважаючи на весь опір легіонерів у пресі та книготорговців, читачі проголосували інакше, і “Князя світу цього” було моментально розпродано. А голос народу – це голос Божий! Крім того, тираж “Князя” був утричі більшим, ніж звичайні тиражі видавництва “Росія”.
Деякі розумні люди кажуть, що Захід хворий на "римську хворобу". За часів розпаду Римської імперії, під час циркових вистав бувало, що римський імператор запрошував до своєї ложі васальних варварських князів. На арені для розваги натовпу вбивали тисячі і тисячі людей, спеціально дресировані віслюки та інші тварини ґвалтували до смерті жінок, християн палили на вогнищах і кидали на поталу диким звірам. Римляни біснувалися і верещали від захоплення.
Але траплялося, що одягнений у звірині шкури варварський князь, подивившись на все це, обурено вставав, плював під ноги римському імператору і йшов... Під звіриними шкурами в грудях варвара билося серце здорової людини, де не було “римської хвороби”.
Потім ці варварські князі прийшли до Риму як переможці.
От таким варварським князем увійшов у нашу літературу Клімов зі своїм “Князем світу цього”. Тому й кажуть, що після “Князя цього світу”, Клімов став князем нашої зарубіжної літератури.
А про книгу «Ім'я моє Легіон» я повторю слова пророка Єремії: “І як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як вуста Мої” (Єрем. 15:19).
Д-р С. П. Новіков
Професор сучасної радянської літератури
Стратфордського університету
Наступна глaвa
Перейти до ЗМІСТУ