“Дегенерат невиліковний, але знешкодити такого хворого – це одне з найважливіших завдань гігієни, оскільки багато психопатичних станів відрізняються своєю заразністю.”
Г. І. Россолімо (1860-1928)
Ми щойно відсвяткували День Перемоги, і тому я вирішив сьогоднішню лекцію присвятити цій пам'ятній події... Залишилося вже не так багато людей, які пережили останню війну, особисто брали участь у ній і добре її пам'ятають. До числа таких ветеранів належу і я. І, як один із тих, хто приймав у ній безпосередню участь, повинен сказати вам, що річ це – страшна і мені не хотілося б, щоб цей кошмар знову випробували на собі ваші діти і ваші онуки. Тому, щоб не допустити повторення історії ще раз, ми з вами сьогодні займемося аналізом коріння цієї війни, з'ясуємо, хто її почав і що це були за люди.
У свій час, ще в середні віки, папа Інокентій VIII у знаменитій буллі 1484 року писав про відьом і відьмаків, які піднімають війни і революції, і є джерелом всіх бід і нещасть роду людського. Під відьмами і відьмаками, згідно з шифром того часу, він мав на увазі психічно ненормальних людей, яких Інквізиція тоді переслідувала і обмежувала, намагаючись локалізувати зло, джерелом якого вони були. Володимир Ілліч Лєнін називав таких відьом і відьмаків професійними революціонерами. Як бачите, у кожного століття є своя назва цього біонегативу, свій, так би мовити, код.
Друга Світова Війна коштувала людству близько 50 мільйонів людських життів, у тому числі Росії, за хрущовською оцінкою – понад 20 мільйонів. Втрати, як бачите, були величезні. Тому давайте сьогодні проаналізуємо з погляду Вищої Соціології тих, хто, згідно з офіційно прийнятою версією війни, розпочав цю світову м'ясорубку, що увійшла в історію під ім'ям Другої Світової Війни, тобто її німецьких керівників – Адольфа Гітлера і його оточення.
У мене в архіві є рідкісна книга, яка називається “Адольф Гітлер – засновник Ізраїлю”. Книга ця – книга заборонена. Як ви вже знаєте із попередніх лекцій, книги забороняють не лише в Радянському Союзі, заборонені книги є і на Заході. Дізнався я про неї від одного мого читача-єврея, який прочитав усі мої книги і намагався допомогти мені в моїй дослідницькій роботі. Він написав мені тоді у листі: “Григорію Петровичу, якщо Ви не читали цієї книги, то дуже рекомендую її Вам. Там є безліч цікавої інформації по Вашій темі”.
І ось це вже цікаво – радянський єврей із третьої хвилі, але чесна і добра людина, звернув мою увагу на цю заборонену книгу, і в ній справді виявилася маса цікавих матеріалів про Гітлера та про його оточення. Більшу частину інформації, яку наводить Хенеке Кардел у книзі “Адольф Гітлер – засновник Ізраїлю”, зібрав доктор Дітріх Брондер, професор історії, німецький єврей, який живе в Західній Німеччині...
Оскільки Дітріх Брондер – доктор і професор історії, то людина він, зважаючи на все, обізнана й авторитетна. Крім того, він є генеральним секретарем об'єднання нерелігійних громад Німеччини, тобто він – свого роду єврейський протестант-безбожник, у тому сенсі, що він не згоден з Торою (Старим Завітом), Талмудом, Каббалою та іншими завітами іудейського бога Єгови. Він також є автором книги “До приходу Гітлера” (Dietrich Bronder “Bevor Hitler kam”), в якій докладно висвітлено роль євреїв у приході Гітлера до влади. Книжка ця досить велика і дуже серйозна. У ній 464 сторінки і наводяться посилання на 288 джерел. Однак, незважаючи на всю її академічність, незабаром після того, як її було видано в Німеччині – її миттєво заборонили. Хто заборонив? Німецька влада...
Річ у тому, що після капітуляції, у Західній Німеччині було проведено закони, за якими найменша критика євреїв була заборонена у кримінальному порядку. Стаття у кримінальному кодексі. Мовчати – і все. І коли знайшовся чесний та авторитетний єврейський професор історії, який захотів висвітлити деякі темні сторони приходу Гітлера до влади, то навіть його книга виявилася забороненою. Анекдот! У Німеччині, за єврейськими законами про денацифікацію, заборонили книгу єврейського професора історії Дітріха Брондера!!!
* – Ось тобі й демократія...
– Так. Якийсь чесний єврей вирішив сказати не те, що кажуть інші євреї... Ось вони йому й заткнули рота... Але знайшлася таки смілива людина, яка його книгу перевидала другим виданням, але вже не в Німеччині, а в сусідній Швейцарії. Цією людиною був Хенеке Кардель – автор книги “Гітлер – засновник Ізраїлю”. Повторюю, велику частину фактів для своєї книги він взяв саме з цього дослідження чесного німецького єврея, професора історії, доктора Дітріха Брондера. Отже, 90% матеріалу, який ми сьогодні аналізуватимемо, було зібрано єврейським професором Дітріхом Брондером.
Хто ж ця безстрашна людина – Хенеке Кардель? Виявляється він – німець, підполковник німецької армії у відставці і кавалер лицарського Залізного хреста, а лицарський Залізний хрест відповідає приблизно Золотій зірці Героя Радянського Союзу. Народився Хенеке в 1922 році, тобто він на чотири роки молодший за мене. Коли почалася війна, мені було 23 роки, а йому, виходить, було лише 19 років і він примудрився за чотири роки стати підполковником і кавалером лицарського Залізного хреста...
Також виявилося, що під час війни ми буквально стріляли один в одного. У мене було з ним листування і з'ясувалося, що ми з ним були на одній ділянці фронту, тобто практично, навпроти один одного... Незабаром після капітуляції він вийшов у відставку в чині підполковника і почав писати свої книги, зокрема й ту книгу, в якій більшу частину матеріалу він узяв у єврейського професора історії Брондера. Книгу він написав і також спробував видати її у Німеччині. Які результати? Результати були ті самі, що й у професора Брондера. Миттєво запрацював німецький суд і ухвалив вирок – все видання втопити. У буквальному значенні цього слова і 10.000 примірників цієї книги були втоплені тоді в гамбурзькій гавані за рішенням німецького суду...
* – І все це у наш час?
– Так. Все це у наш час. Його книга була видана в 1974 році. Незабаром після того, як 10 тис. екземплярів книги кавалера лицарського Залізного хреста Хенеке Карделя втопили в гамбурзькій гавані, він показав себе таким же безстрашним сміливцем, як і під час війни: він не здався, а переїхав до Швейцарії, відкрив там власне видавництво і почав сам видавати всі ці книжки. Тоді це була єдина можливість видавати такі книги німецькою мовою. Саме таким чином він і видав у Швейцарії цю книгу і ще цілу низку інших цікавих книг. І справді виявився героєм. Ухар-хлопець. Як бачите – і серед росіян такі бувають, і серед німців такі теж є...
От і виходить, що під час війни ми на одній ділянці фронту стріляли один по одному, а після війни ми виявились союзниками, колегами з дослідницької роботи. Подумати тільки – у всій Німеччині не знайшлося нікого, хто наважився б писати на цю заборонену тему, окрім єврейського професора Брондера, німецького підполковника Карделя – кавалера лицарського Залізного хреста і колишнього радянського окупаційного офіцера Григорія Клімова. Абсурд!!! Анекдот!!! Під час війни стріляли один по одному, а тепер – опиняємося союзниками і пліч-о-пліч боремося зі світовим злом...
Виникає питання: що ж краще? Стріляти наосліп один в одного, як це робили росіяни і німці протягом уже двох світових воєн, або ж спробувати вивчити причини цих проклятих воєн, спробувати виявити коріння всіх цих м'ясорубок історії... Власне, цим і займається і єврейський професор Дітріх Брондер, і німецький підполковник Хенеке Кардель, і я, російський офіцер... Але все це виявляється не так просто... Книги Брондера – під забороною, книги Карделя – під забороною, і мої книги – теж під забороною. Кожен, хто читав мої книги, знає, що не так просто їх купити або перевидати...
До речі, Кардель пише, що на початку війни він був соціалістом. Тобто молодому 19-річному німецькому хлопцеві чверть-єврей Адольф Гітлер просто заморочив голову. Гітлер багатьом тоді голови заморочив... Але, пройшовши всю війну бойовим офіцером, подорослішавши і набравшись життєвого досвіду, юнак Кардель змужнів, порозумнішав і, зрештою, написав цю дуже цікаву книгу “Гітлер – творець Ізраїлю”.
Давайте ж ознайомимося із змістом цієї книги. Ось перша цікава інформація: дід Гітлера, виявляється, був євреєм і платив за батька Адольфа – Алоїса, аліменти протягом 14 років. І на це є документи. Справа була така: будучи молодою дівчиною, бабця Адольфа Гітлера по батьківській лінії, працювала прислугою в будинку багатого єврея і завагітніла там від сина цього єврея. Щоб замести гріхи синка, батько, тобто прадід Адольфа Гітлера, 14 років платив аліменти. Все це детально документовано на сторінках 12, 14 і 117.
Далі перераховуються прізвища практично всіх найближчих гітлерівських соратників, таких як Гайдріх, Франк, Розенберг, і майже усіх інших великих нацистів. Це були, можна сказати, свого роду гітлерівські апостоли, гітлерівське Політбюро. Виявляється, майже всі вони були з прожиддю – напівєвреї, три чверті євреї або чверть євреї. Все гітлерівське Політбюро.
Наприклад, Гайдріх, який був правою рукою шефа Гестапо – Гіммлера. Гайдріх, виявляється, був на 3/4 єврей. Його батько був чистокровний єврей на прізвище Зюсс, який був керівником оркестру в Саксонії. Пізніше він змінив прізвище, одружився з напівєврейкою і незабаром у них народився син Рейнхард Гайдріх, майбутній помічник Гіммлера, і один із найталановитіших і найпідліших керівників гітлерівського Рейху.
Не випадково саме на Гайдріха англійці влаштували замах у Чехословаччині. Він був тоді протектором Чехословаччини і так успішно вів справи, що багато хто вважали його офіційним спадкоємцем Гітлера. Зважаючи на це, англійці надіслали команду терористів, які його і вбили. Через це вийшла сумна історія у Лідіці. Хто вивчав історію Другої світової війни, той повинен знати, що тоді німці знищили все село Лідіце. Поголовно перестріляли всіх мешканців, бо це було пов'язано із замахом на Гайдріха.
Це ще раз підтверджує значення Гайдріха у гітлерівському Рейху. Адже англійці саме на нього влаштували замах, бо він був молодий, талановитий і найпідліший... і був при цьому три чверті євреєм. До речі, саме він був автором плану “Про остаточне вирішення єврейського питання”, тобто плану знищення всіх європейських євреїв. Він і Ейхман...
* – Цей план приписують німцям, а виходить, що його керівником був на три чверті єврей?
– Так. Він був ніби як ідеологом. Гайдріх був надто великою людиною, щоб самому займатися його виконанням. Він був, так би мовити, головним керівником і творцем цього плану, а втілював у життя цей план його найближчий співробітник Адольф Ейхман, який був чистокровним євреєм-вихрестом. І по матері, і по батькові...
Наступний гітлерівський апостол – Франк. Франк був генерал-губернатором Польщі і водночас був напівєвреєм. Коли німці захопили Польщу, то генерал-губернатором Польщі був призначений цей самий Франк, тобто він був головним винуватцем знищення польських євреїв. Найбільше скупчення євреїв у Європі було, як відомо, у Польщі, а знищував їх німецький півєврей Франк...
До цього Франк був особистим адвокатом Гітлера. Саме йому Гітлер доручив перевірити свій родовід. Тобто чвертьєврей Гітлер доручив напівєврею Франку перевірити свій родовід і Франк, його адвокат, офіційно підтвердив, що Гітлер – на чверть єврей.
Наступний гітлерівський апостол – Розенберг. Він був начальником усіх окупованих областей Радянського Союзу. Тож, бачите, посаду обіймав не маленьку і водночас Розенберг теж був напівєвреєм. Про це є інформація на сторінці 16.
Далі дається список усіх людей із прожиддю із Гітлерівського оточення – сторінки 17 і 107. Повторюю – всю цю інформацію Хенеке Кардель взяв із книги єврея, професора історії, доктора Дітріха Брондера. Тож джерела суто єврейські і серйозні.
До речі, Гітлер любив музику Вагнера. Хто знайомий із музикою, із композицією, звичайно ж, знає знаменитого німецького композитора Вагнера, музику якого так любив Гітлер. Вона відповідала його духу, за характером і за сюжетами – нібелунги, валькірії...
* – Трістан і Ізольда...
– Так-так-так. Це було втілення стародавньої німецької міфології у музиці. Так от, виявляється, Вагнер теж був напівєвреєм. І водночас – антисемітом. У цьому він сам зізнався знаменитому філософу Ніцше. А цей Ніцше – теж штучка. Свою філософію, свій світогляд Гітлер взяв саме у Ніцше. І що цікаво – багато єврейських дисидентів у Союзі сьогодні буквально моляться на Ніцше. Теорія надлюдини, теорія “Уберменша” – білявої бестії, воля до влади, “падаючого – підштовхни”, тобто філософія, м'яко кажучи, аморальна, але існує якась гармонія між душею Ніцше, душею Гітлера та душами радянських єврейських інакомислів. Адже філософську основу, філософський фундамент Гітлер майже повністю взяв у Ніцше. Навіть фразеологія та сама: надлюдина, вища раса, воля до влади.
* – Григорію Петровичу, а звідки взявся цей Ніцше зі своїми ідеями?
– Ви поставили дуже цікаве запитання. Виявляється, Ніцше був нікому не відомим викладачем філософії в університеті і писав там свої книжечки. Ніхто тоді не звертав жодної уваги на всі його писання. Ну пише собі і пише, такий собі дивак-екстреміст. Витяг Ніцше з невідомості і зробив його знаменитим англійський єврей на прізвище Коган. Цей англійський єврей був викладачем історії. Він прочитав усі писання Ніцше про надлюдину, про волю до влади і, хоча філософ Ніцше й був чистокровним німцем, його філософія знайшла відгук у єврейській душі професора Когана. Воля до влади, надлюдина – все це співзвучно з Талмудом, з єврейською релігією, яка проголошує практично те саме.
Тому філософія Ніцше так сподобалася єврейському професору Когану, що він почав страшно її пропагувати, розхвалювати, як це вміє робити єврейська преса, тобто робити з мухи слона, або ж із слона – муху. Таким чином Коган і розсвистів на весь світ, що Ніцше – це чудовий, дивовижний і геніальний філософ. Ось так Коган і зробив Ніцше популярним і знаменитим. Однак мало хто знає, що останні 11 років свого життя цей знаменитий і чудовий філософ провів у божевільні... а трохи пізніше філософію Ніцше підхопив Гітлер і все це закінчилося масовим знищенням євреїв.
Зверніть увагу на цей ланцюжок – єврей Коган, напівєврей Вагнер, чвертьєврей Гітлер... Гітлер любив Вагнера, Вагнер любив Ніцше, а у Ніцше – з одного боку напівєврей-антисеміт Вагнер, а з іншого боку – єврей-талмудист Коган. Причому Вагнер страшенно переживав, що він напівєврей і постійно цей факт приховував. Знову ми бачимо ту саму змію, яка кусає себе за хвіст, тих самих свиней, які кидаються зі скелі в море і гинуть, тобто все те, що так добре описав у своєму романі “Біси” наш Достоєвський...
* – І що цікаво, Григорію Петровичу: чим ближче ми підходимо до категорій Вищої Соціології, тим частіше ми змушені використовувати біблійну мову. Краще, ніж у Біблії, не скажеш. У Біблії це вже давно було описано, але дещо закодовано...
– Саме так, закодовано. Біблія, без сумніву, цікава і повчальна книга. Старий завіт цікавий як книга історична, як перелік усіх злочинів давніх юдеїв, а Новий завіт – як філософська і релігійна книга. Треба сказати, що коли на Заході в різних анкетах я відповідав на питання про релігію, то ніколи не міг написати, що я – атеїст. Рука не піднімалася... Хоча до церкви я регулярно не ходив, проте я не можу сказати, що я безбожник чи атеїст. Я – віруюча людина, але не ревний церковник. Найкраще, бачите, золота середина: не кидатися в жодну крайність...
Продовжимо аналіз книги Хенеке Карделя “Гітлер – засновник Ізраїлю”. Наступним гітлерівським апостолом іде барон фон Ланц. Він був дружком Гітлера ще коли Гітлер був молодим чоловіком і волоцюгою жив у Відні, проходячи там, так би мовити, свої життєві університети. У кожного були свої університети – у Горького, наприклад, вони описані у його книзі “Мої університети”. Щось подібне було й у Гітлера у його юнацькі роки у Відні. Отже, у Відні його духовним наставником і став цей барон фон Ланц.
Зараз вже з'ясувалося, що ніякий він був не барон, а просто самозванець. Ніякий не “фон”. “Фон” – це приставка, яка давалася німецькому дворянству. Причому навіть у демократичній Німеччині, якщо я, припустимо, захочу раптом приставити до свого прізвища слово “фон” – фон Клімов, наприклад, то німці все це дуже суворо перевірять перед тим як видати вам дозвіл на це. Ви можете взяти у Німеччині практично будь-яке прізвище. Я, наприклад, довго жив там як Ральф Вернер, причому цілком офіційно. Але якби я захотів стати Ральф фон Вернер, то мене б там ретельно перевірили і з усією німецькою пунктуальністю зрештою взяли б за загривок.
Так ось, барон-самозванець фон Ланц насправді виявився чистокровним євреєм і диким антисемітом. Йому його єврейська кров була настільки гидкою, що він видавав себе за австрійського барона і навіть вставив дворянську приставку перед своїм прізвищем. Будучи чистокровним євреєм, він не лише виступав у пивних проти євреїв, але й видавав антисемітський журнал. У Карделя, до речі, докладно описується цей часопис і навіть наведені фотографії. Такий був духовний учитель Гітлера у роки його університетів...
Але це, виявляється, ще не все. Цей єврейський барон фон Ланц, виявляється, зустрічався свого часу у Швейцарії з... товаришем Лєніним, і все це добре документовано. Під час своєї еміграції у Швейцарії Лєнін теж жебракував, правда він жив не зовсім таким волоцюгою, як Гітлер, але в принципі теж не подарунок – емігрант, революціонер, екстреміст і бунтар. Такі люди завжди знаходять одне одного...
* – Професійні революціонери...
– Так-так-так. Професійні революціонери. Вони у своєму вузькому колі один одного дуже добре знають; італійські революціонери, австрійські революціонери, і тут з'явився ще один дивак, російський революціонер, якийсь Ульянов-Лєнін. Ось так замаскований єврей, барон фон Ланц, і вийшов у Швейцарії на іншого замаскованого єврея по матері – товариша Лєніна.
Я спеціально акцентую вашу увагу на цьому фон Ланці. У книзі Карделя про нього наведено чимало інформації: адже він був духовним батьком Гітлера і водночас, як бачите, він був євреєм-антисемітом.
Ось ще одна цікава історична деталь: після поразки Німеччини у Першій Світовій війні було організовано демократичний уряд і велику роль у ньому відігравав ще один великий єврей-антисеміт – Ратенау. Він був там міністром закордонних справ. На сторінці 45 все це докладно описано.
У 1923 році Гітлер влаштував путч, який був задавлений поліцією. З кількома сотнями своїх людей Гітлер тоді вийшов на головну вулицю Мюнхена, проте проти нього було кинуто німецьку армію і поліцію. Була навіть стрілянина з кулеметів, поки всі вони не розбіглися і не поховалися по дворах. Де ж сховався Гітлер? У кого ховався Гітлер, рятуючись від німецької поліції? Після путчу 1923-го року Гітлер ховався у єврейки Ханфштенгл. Це – історичний факт. Ну, потім його, правда, знайшли, витягли з-під спідниці цієї єврейки і посадили до в'язниці, правда не надовго...
А ось вам ще цікавий історичний факт. Один із найближчих друзів і фінансистів Гітлера тоді був Требіч-Лінкольн, який теж був євреєм і теж був страшним антисемітом. Він давав великі гроші на гітлерівський рух. У нього був багатий тато, торговець шовками та мануфактурою, який заробив великі гроші і помер. Тож синок на успадковані від тата-єврея гроші і займався ризикованими політичними експериментами, у тому числі серйозно фінансував рух Гітлера. Вони навіть знімалися обійнявшись, як найкращі друзі. Докладніше про це на сторінках 79-82.
Далі досить докладно описується, як єврейські банкіри Нью-Йорка теж фінансували прихід Гітлера до влади. Гітлер тоді вже написав у своїй книзі “Майн кампф” про те, що він збирається робити з євреями. Він прямо писав, що: “Євреї – це отруювачі народу”, що це – “чума” (с. 52-53).
Все це було їм добре відомо, проте, незважаючи на це, Гітлер виявився для єврейських банкірів дуже потрібною людиною, ось вони й фінансували його, до того ж повторюю, досить суттєво. (Докладніше про плани використання Гітлера як “Криголама Світової Революції” дивись у книгах Віктора Суворова “Криголам”, “День М” та “Остання Республіка” – Ред.)
Ще один апостол із гітлерівського Політбюро – Юліус Штрайхер. Найбільш шалений жидоїд. Не антисеміт, не антисіоніст, а саме жидоїд. Він видавав у Німеччині газету “Дер Штюрмер” і це була найбільш жидоїдська газета у всій гітлерівській Німеччині. Чого там тільки не було проти євреїв! Цей Штрайхер був просто одержимий. На Нюрнберзькому процесі його навіть засудили до повішення за цей його зоологічний антисемітизм. Причому, коли його вішали, на шибеницю вело рівно тринадцять щаблів. Тобто це була символічна кара і день його повішення “збігся” з єврейським святом Пурім, днем іудейської помсти. Знову ж таки по Біблії. Коли ж цього Юліуса Штрайхера повісили, то біля підніжжя шибениці прибили дощечку з його справжнім ім'ям: Абрам Гольдберг...
* – І все це розкопав єврейський професор?
– Так. Професор історії і, зважаючи на все, серйозна і знаюча людина.
* – Знов-таки: якби це була брехня, то німцям нічого не варто було підняти все це на сміх і показати всьому світу, які ці антисеміти фантазери. Але вони нишком утопили весь тираж, причому найбільш варварським чином...
– Так. Десять тисяч книг тоді втопили у гамбурзькій гавані.
Давайте тимчасово дамо Гітлеру спокій і займемося паралельною, але не менш цікавою темою про творців нових релігій. У книзі Карделя наводиться інформація про одного з таких творців псевдорелігій – про Георгія Івановича Гуржієва. Я ним цікавився вже давно. Він вважався окультистом, езотериком та вірменином. Народився і виріс у Сирії, жив десь на Близькому Сході і потім переїхав до Франції, де і організував у 20-х роках свій знаменитий Інститут недалеко від Парижа. Його помічником у Лондоні був тоді журналіст Успенський. Вам ні про що не говорить це прізвище?
* – Син священика, мабуть...
– Правильно. Успенський, “успіння”, тобто він, схоже, був із роду священиків, а чим він там із Гуржієвим займався? Сатанізмом. Повторюю, він був найближчим працівником цього езотерика. Потім із Інститутом вийшов скандал. Поліція заарештувала Гуржієва та всіх його компаньйонів за... педерастію. Та не просто за педерастію, а за розбещення малолітніх хлопчиків. У Франції, коли двоє дорослих людей займаються содомськими гріхами, то поліція, як правило, дивиться на це крізь пальці, але коли починається розтління малолітніх, то вони миттєво втручаються і беруть розпусників за комір. Ось так Георгія Івановича Гуржиєва й заарештували, а невдовзі й прикрили його Інститут. Природно що езотерики, які залишилися на свободі, про це мовчать.
До речі, у зв'язку з напливом 3-ї євміграції, у нас у Нью-Йорку раптом воскресло езотеричне суспільство, куди ходять новонавернені езотерики і щосили обговорюють там “карму” і таке інше.
У книзі Карделя дуже докладно розповідається про Гуржієва і згадується, що він був напіввірменин-напівєврей і що він винайшов нову релігію, пов'язану з педерастією.
Добре, припустимо, що винахідник нової релігії Гуржієв виявився напівєвреєм – випадковий збіг. Давайте продовжимо цю тему і розглянемо інших винахідників трьох нових релігій. Другий винахідник і, мабуть, найвідоміший із них – винахідниця теософії мадам Олена Петрівна Блаватська, уроджена Ган. Жила вона з 1831 по 1891 рік. У багатьох серйозних джерелах її теософію називають не інакше, як предбанником масонства. Не прямо – масонством, бо жінок у цих педерастичних колах не дуже люблять, але щось на зразок цього...
Так от, виявляється, Олена Петрівна Блаватська теж була напівєврейкою. Причому прихованою напівєврейкою, яка видавала себе за росіянку. У 17 років вона вискочила заміж за 60-річного старого барона Блаватського. Відразу видно, що то була або комедія, або шахрайство. Виявилося – шахрайство, бо незабаром вона цього барона кинула і вдарилася в богошукання, при цьому вона мала “ексцентричний характер”, тобто була явна психопатка. “У творах та житті Блаватської дуже важко провести межу, де закінчується свідомий і несвідомий обман і починається звичайне шарлатанство”. У перекладі на мову психіатрії це називається “роздвоєння особистості”, тобто шизофренія...
Мій знайомий Валерій Перелєшин, відомий поет еміграції, писав про Блаватську так:
Вона була мадам Блядовська,
Блювотська, Блефська, щось таке.
Ерцгерцогиня Теософська,
Тепер вже названа.
І щоб підтримати продажі,
Вона підписувалась: “Блиск і шум”,
“Графиня Рада-Бай” і навіть
“Маркізою Шурум-Бурум”.
До речі, сам поет Валерій Перелєшин – розстрижений священик, якого свого часу заарештували за содомію. Його зловили на Філіппінах у лазні з китайченям. Зверніть увагу – не з китайцем, що зазвичай прощається, а саме з китайченям – і посадили за педерастію. Він пізніше спробував емігрувати в Америку, але за ці грішки, за арешт на Філіппінах і за лазню з китайченям, його на початку 50-х років депортували з Америки і довелося бідному поетові, колишньому священику і педерасту, переїхати до Бразилії. Бразилія – це єдина країна у Північній і Південній Америці, яка легально приймає педерастів з усього світу.
Отже, винахідниця теософії мадам Блаватська була напівєврейкою і психопаткою, але, незважаючи на це, її вчення й досі відіграє велику роль у середовищі психопатів.
Третій приклад цієї серії – нова псевдорелігія під назвою антропософія. Її винахідником був Рудольф Штайнер, також єврей.
Отже, один винахідник релігії – напівєврей Гуржієв, друга винахідниця релігії – напівєврейка Блаватська-Ган, третій винахідник релігії – повний єврей Штайнер. Про це йдеться і в книзі Робака “Історія психології”, де вказані всі подробиці.
Я навмисне відволікся від Гітлера і пішов лінією засновників псевдорелігій. Мені здалася особливо цікавою саме ця закономірність – схильність євреїв до екстремів. І в релігії, як у трьох названих випадках, і в політиці, як у випадку Гітлера. Адже це роблять психічно неврівноважені люди. Ці люди трясуть світ і створюють нові релігії. Багато хто думає, що психічно хворі люди зазвичай лежать у ліжку і їх треба жаліти, але практика показує, що це не так. Ці психопати насправді трясуть світ!!! І це – залізна закономірність Вищої Соціології.
Все це дуже добре знав наш Лев Миколайович Толстой, котрий прямо писав у своїх щоденниках: “Я глибоко переконаний, що світом правлять божевільні”
. Все правильно, тільки я б уточнив, що не божевільні, а напівбожевільні психопати. Я навмисне наводжу цитати з солідних книг і нагадую, що Лев Миколайович Толстой йшов у своїх міркуваннях тим же шляхом. Я завжди люблю посилатися на авторитети. Адже біонегатив обов'язково скаже з кислою усмішкою: “Подумаєш – Клімов говорить... Він ніхто і ніщо... Він не Ніцше, він навіть не Гітлер...”. Ось я й узяв собі на допомогу авторитетну людину – Льва Миколайовича Толстого. Повторюю – я люблю ховатися за авторитети, нехай вони за мене говорять, а я житиму собі спокійненько...
* – Григорію Петровичу, я нещодавно прочитав, що й у творця мусульманської релігії Мухаммеда, мати була єврейкою. Тобто і іслам, схоже, теж був створений сином єврейської жінки, тобто напівєвреєм...
– Так-так-так. Я також читав про це, і ця інформація ще раз підтверджує виведену закономірність про творців нових релігій.
* – А закінчується це тим, що люди в окопах стріляють один в одного?
– Так. Починається все з історичних анекдотів, з диваків, з психопатів, що оточують себе апостолами нової віри, а закінчується 50 мільйонами вбитих, з яких 20 млн. кращих російських людей. Ось тому нам і цікаво розібратися у всьому цьому, поритися, так би мовити, у біологічному корінні цього явища...
* – Щоб майбутньому поколінню не довелося так само в окопах лежати?
– Так-так-так. Щоб допомогти майбутнім поколінням. Навіть якщо влаштувати у Москві на Червоній Площі парад ветеранів, то таких очевидців війни, як я, набереться вже небагато. Коли почалася Друга світова війна, мені було 23 роки, а воювали в основному люди старші за мене, і майже всі вони вже повмирали, тобто це ті вцілілі, кого не перебили у цій клятій війні.
* – В одному тільки маленькому селі Лєнінградської області – За́хожі (наголос на першому складі), де я якось відпочивав, на 25 дворів з війни не повернулося 22 сільських хлопця... Усі – кров із молоком. Жодного кульгавого, горбатого чи косого... Зараз це село практично вимерло, як і тисячі інших російських сіл...
– Так. Ось так Адік і Йосик знищували цвіт російської нації...
Повернімося до аналізу гітлерівських апостолів. Наступним йде Йосип Геббельс. Він був міністром пропаганди, тобто головним брехуном у Гітлера... Так от і Геббельс, виявляється, теж був з прожиддю. Він був чвертьєвреєм, який, однак, надолужив втрачене і одружився з Магдою Беренд-Фрідлендер, яка до свого шлюбу з багатієм Квандтом відкрито сповідувала іудейську віру, дотримувалася всіх юдейських звичаїв і регулярно ходила в синагогу. Ось яку дружину знайшов собі чвертьєврей Геббельс, міністр гітлерівської пропаганди.
Нещодавно у Німеччині вийшла книга юдейки Ані Клабунде “Магда Геббельс”, в якій вона навела цікаві факти з біографії цієї жінки. Ця інформація була підтверджена і суттєво доповнена Євгеном Берковичем у його статті “Перша дама Третього Рейху та її єврейський вітчим” та Андрієм Дубровим у його статті “Поруч із Йосипом Геббельсом або заборонена тема в Ізраїлі”.
Отже, Йоганна Марія Магдалена Беренд, майбутня дружина Геббельса, народилася 11.11.1901 у Берліні. Вона була позашлюбною дитиною у прислуги. Батько дівчинки – Оскар Рітшель, щоправда, незабаром одружився з її матір'ю, Августою, але цей шлюб був, швидше, формальністю, і через кілька років батьки Магди розлучилися. Коли дівчинці виповнилося 5 років, її відвезли до Бельгії і віддали до притулку. Незабаром до Бельгії перебирається і її мати Августа, яка там виходить заміж за юдейського торговця шкіряними виробами Фрідлендера, причому колишній чоловік Августи Оскар Рітшель був свідком на цьому весіллі... Через десять років вони теж розлучилися і від цього свого вітчима Магда Геббельс успадкувала і юдейське прізвище Фрідлендер.
Після початку I Світової війни Магду висилають із Бельгії, і вона повертається до Берліна, де невдовзі стає подружкою, а потім і коханкою російського іудея-сіоніста Хаїма Арлозорова (1899-1933). Їй тоді було 13 років, Хаїму – 15 років. Це той самий Хаїм (він же Віктор, він же Віталій), який пізніше став першим міністром закордонних справ сіоністської Палестини і який був убитий у 1933 році за нез'ясованих обставин. Арлозоров був тоді відповідальним за зовнішню політику сіоністського Єврейського агентства та разом із майбутнім президентом Ізраїлю Вейцманом організував соціалістичну партію Мапай. Хоча він і став національним героєм Ізраїлю, проте його громадянський шлюб із Магдою ретельно приховується і в офіційних його біографіях про нього не згадують.
Так ось, Магда постійно супроводжувала Хаїма коли він розносив продукти харчування нужденним берлінським юдеям. Причому і Магда, і Хаїм, як і всі інші сіоністи Європи і США, гордо носили тоді на одязі жовту шестикутну зірку Давида. Магда також носила кулон у формі шестикутної зірки і мріяла про той день, коли вона разом з Хаїмом вирушить відроджувати єврейську державність на палестинській землі. Магда серйозно збиралася слідувати за Хаїмом до Палестини, але той виявився хтиво-невірним і знайшов собі іншу жінку.
У 1921 році, покинута Хаїмом Магда вийшла заміж за мільйонера Квандта (він був старший за неї на двадцять років і годився їй в батьки) і на прохання чоловіка-мільйонера відмовилася від свого іудейського прізвища і перейшла в протестантство (до заміжжя з Квандтом, повторюю, Магда сповідувала іудейську віру, дотримувалася всіх іудейських звичаїв і регулярно ходила в синагогу).
Від Квандта у неї народжується син Гаральд, але незабаром шлюб розпадається, бо вона знову починає зустрічатися з Хаїмом, а після його чергового від'їзду до Палестини, Магда знаходить собі іншого коханця. Квандт, дізнавшись про це, виставляє її за двері, але вона починає його шантажувати викраденими нею листами Квандта про захоплення його молодості і Квандт зрештою розлучається з нею, відкупившись від неї великими грошима.
Зустрічі Магди і Хаїма тривали аж до 1931 року, коли Магда вже готувалася вийти заміж за гауляйтера Берліна Йозефа Геббельса. Журналістка Белла Фромм, яка добре знала Магду в ті роки, писала, що якби Магда не зустріла тоді Геббельса, то вона прожила б все своє життя “в якомусь кіббуці в Палестині зі зброєю в руках і віршем з Тори на вустах”. Але... у 1930 році у Берлінському Палаці спорту Магда почула промову Йозефа Геббельса і наступного ж дня вступила в Націонал-соціалістичну Німецьку Робочу Партію, повністю віддавши себе партійній роботі (Магда отримала від партійного осередку Берлін-Захід посвідчення члена націонал-соціалістичної партії №297442). У 1931 році вона удостоюється честі особистої зустрічі з Вождем і в тому ж 1931 році Магда виходить заміж за Геббельса, причому іудейська преса тоді зловтішно повідомляла свої читачам: “Нацистський вождь одружився з іудейкою”. Остання зустріч Магди і Хаїма відбулася 12.08.1931 року, про що є запис у щоденниках Геббельса (Й. Геббельс. Останні записи. Смоленськ 1998). Пояснення закоханих було драматичним: Хаїм Арлозоров навіть намагався застрелити Магду або ж застрелитися сам, але куля залишилася у одвірку і ніхто не був поранений. Це була остання крапка у сіоністських мріях Магди. Вона остаточно вибрала інший шлях. А Хаїм у 1933 році повернувся до Тель-Авіву і через кілька днів був застрелений на очах у своєї дружини невідомими чоловіками. Вбивць так і не знайшли. Того ж року Геббельс запрошує юдейського вітчима Магди до себе в бюро... Помер Фрідлендер у Бухенвальді. У свідоцтві про смерть, виданому 18 лютого 1939 року, зазначено, що він помер від “недостатності серцевого м'яза при запаленні легень”. Вдова Фрідлендера отримала поштою урну з його прахом, заплативши післяплату 97 рейхсмарок...
Геббельс був ходячою карикатурою на арійця. Вже будучи батьком сімейства він важив менше 50 кг, у нього була занадто велика, в порівнянні з тілом, голова і при цьому він сильно шкутильгав. Права його нога завжди була в шинах. З іншого боку, Йозеф Геббельс мав дипломи про закінчення п'яти університетів. У 1922 році він став доктором з німецької філології і довгий час ніхто не міг би дорікнути Геббельсу в антисемітизмі. Його духовним наставником та улюбленим науковим керівником був єврей Фрідріх Гундольф із гейдельберзького університету. Навіть у подарунок своїй першій нареченій, єврейці Анке Штальхерм, Йозеф вибрав і підписав “Книгу пісень” єврея Генріха Гейне.
Магда народила Геббельсу шістьох дітей, яких при капітуляції вони своїми руками отруїли цианістим калієм, а потім і самі наклали на себе руки. Скорпіони, коли оточені вогнем, чинять аналогічне самогубство. Вони колють себе своїм жалом і вмирають. Так само вчинили чвертьєврей Геббельс зі своєю геббельсихою... Вбивати шістьох дітей нормальна людина не буде... Тобто він був типовим виродженцем, кульгавим виродженцем – у нього, повторюю, була явно виражена “кінська стопа”.
Ну і у якості кумедного епілогу усієї цієї трагікомедії – онука Магди Геббельс (дочка її сина Гаральда) Колін Квандт – перейшла в юдейську віру, пройшла ортодоксальний гіюр і живе сьогодні у Гамбурзі зі своїм чоловіком-євреєм...
* – Ходить вітер, бродить вітер і повертається вітер на круги своя...
Так-так-так. Далі у Карделя докладно описується самогубство Гелі Раубаль. Виявляється Гелі була єдиним справжнім коханням у житті Адольфа Гітлера, і при цьому вона була його рідною племінницею... Кровозмішування. Чим же це кохання закінчилося? Гелі Раубаль, племінниця Гітлера, наклала на себе руки. Я бачив її фотографію. Молоденька гарна дівчина, яку її дядько-чудовисько довів до самогубства...
* – Я читав, що після її смерті Гітлер став вегетаріанцем.
– Так, схоже, що це була єдина жінка, яку Гітлер по-справжньому любив...
До речі про релігії. Багато релігій мають свої добрі закони. Наприклад, згідно з православними релігійними законами, забороняються шлюби між родичами до шостого ступеня спорідненості. Робиться це з тисячолітнього досвіду всього людства, який вказує на те, що родинні шлюби, як правило, плодять дегенератів. Іноді, щоправда, ці дегенерати виявляються надзвичайно обдарованими людьми, з приголомшливою пам'яттю та неймовірною працездатністю... Деякі секти навіть спеціально забороняють шлюби за межами своєї громади, таким чином займаючись штучним виведенням біонегатива. Вони ніби спеціально виводять надлюдину, супер-генія, месію... Однак історичний досвід показує, що на одного такого штучно виведеного дегенерата-генія припадають тисячі і тисячі дегенератів-ідіотів.
Наступна цікава інформація. Гітлер прямо називав себе Апостолом (с. 140). У попередній лекції ми вже говорили, що, згідно з доктором психіатрії Карпманом, одним із проявів психічної хвороби є теоманія, тобто коли людина починає уявляти себе месією або апостолом. Як правило, це – очевидна ознака психічної хвороби. У кожній пристойній божевільні ви обов'язково знайдете дюжину таких пацієнтів. Ось і Гітлер – напівбожевільний чвертьєврей, виявляється теж називав себе апостолом...
Наступним, на сторінці 143, описується гаулейтер Йордан, який, як і належить більшості гітлерівських апостолів, був з прожиддю, а точніше – він був чвертьєвреєм. Гаулейтер, у перекладі російською мовою, це дуже великий партійний чин, щось на зразок секретаря обкому.
Бачите, знову Воля до влади, Комплекс Влади, Комплекс Вождя, що часто супроводжується домішкою єврейської крові. А що ви можете сказати щодо його прізвища?
* – Йордан... Йорданський... Знову син священика?
– Правильно, російською Йордан буде Йорданський. Це прізвище, яке, як правило, давалося лише священикам та їхнім нащадкам. А цей – уже й чвертьєврей. Тобто він, схоже, є продуктом помісі дітей священиків з євреями. Це, як ви вже знаєте з попередніх лекцій, найотруйніша суміш, коли перманентні дегенеративні гени спадкового іудея-дегенерата отримують новий заряд енергії від свіжоспеченого місцевого дегенерата.
Далі, на сторінці 155, у Карделя йде докладний опис Нюрнберзьких законів про чистоту раси. Я сьогодні не буду в це занурюватися, а наведу лише один цікавий закон. Німкеням до 45 років, виявляється, категорично заборонялося бути прислугою в будинку у євреїв.
Цікаво, чи не так? Нюрнберзькі закони про чистоту раси – це серйозно. Ось ви і спробуйте вирішити це задачку. Поясніть мені цей закон з погляду Вищої Соціології, назвіть мені ім'я того, хто його запровадив.
* – Сам Гітлер, мабуть?.. Згадав свого дідуся. Згадав, що його бабця працювала прислугою в єврейському домі, де й завагітніла, от і вийшов напівбожевільний чвертьєврей Адік Шикельгрубер?
– Так, я теж так думаю. Схоже, Адольф Гітлер вирішив вжити заходів, щоб більше не виходили такі психопати, як він сам. Та сама змія, яка кусає себе за хвіст. Той самий диявол, що схильний до самознищення.
Гітлер у глибині своєї душі чудово знав, що він – хвора людина, і він звинувачував у цьому всіх євреїв, ось і запровадив він цей закон. Чому, питається, введено обмеження за віком до 45 років? Та тому, що у цьому віці припиняється дітонародження. Жінку 50 років – будь ласка панове євреї, можна взяти до себе прислугою, але молоденьку дівчину, дівчину, яка може народжувати дітей – категорично заборонялося. Ось таким чином Вища Соціологія допомагає нам розшифровувати ці Нюрнберзькі закони.
Продовжимо список людей з прожиддю з гітлерівського Політбюро.
Наступним у списку йде Рудольф Гесс, який нещодавно помер, а точніше, наклав на себе руки в німецькій в'язниці Шпандау в Берліні у віці близько 90 років. Він був заступником Гітлера у нацистській партії ще з часу її створення в 20-х роках. Так от, і цей гітлерівський апостол, виявляється, був напівєвреєм по матері, а за рабинськими ізраїльськими законами він вважається повним євреєм і сьогодні автоматично міг би отримати ізраїльське громадянство.
* – Схоже, що Гесс був дуже важливою людиною, адже через нього одного утримували гігантську фортецю Шпандау.
– Так, чотири окупаційні держави весь цей час утримували цю фортецю-в'язницю, в якій сидів лише один ув'язнений. І що особливо цікаво – йому категорично забороняли писати свої мемуари. Чогось вони дуже боялися...
Так от, Гесс, виявляється, був напівєвреєм, а за іншими джерелами – він був не лише напівєвреєм і заступником Гітлера за партійною лінією, але також і гомосексуальним коханцем Адольфа. Четвертьєврей Гітлер у молодості натягував напівєврея Гесса, і, як це часто буває у педерастів, водночас він ще й мав Гесса за найближчого помічника.
Гесс народився від матері-єврейки у Єгипті, і через цю свою матір-єврейку він був пов'язаний кровними узами з самим Черчіллєм, який також, як ми вже згадували, був напівєвреєм по матері.
* – Рудольф Гесс був родичем Черчілля???
– Так-так-так. Щоправда, дуже далекий. Через свою єврейську матір Гесс був з ним пов'язаний, оскільки мати Черчілля була американська єврейка.
Тому Рудольф Гесс і полетів до Англії. Він сподівався, що Черчилль з ним розмовлятиме по-родинному, а не тільки як з посланцем Гітлера. Тоді вони збиралися домовитися з англійцями про мир і якось полегшити собі становище на російському фронті. Але до Черчілля його не допустили, а натомість – заарештували, замкнули в одиночній камері і протримали всю війну під замком. Хоч він і був першим заступником у Гітлера...
Ще про цю компашку. Був у Гітлера міністр праці Лей (алкоголік, між іншим), який завідував усіма робітниками-рабами. У нього на роботах було задіяно кілька мільйонів росіян, яких викрали німці з СРСР. Лій тоді практично був міністром рабської праці, і водночас він був чвертьєврей!!!
* – А за дії цього гітлерівського Політбюро зараз відповідає весь німецький народ. Он вже скільки років вони платять репарації, але не Росії, а... Ізраїлю!
– Так, і ніхто цього не знає, ніхто вам цього не скаже. Адже те, що практично вся гітлерівська верхівка була з прожиддю – вся ця інформація охороняється світовим єврейством, як державна таємниця. На сьогоднішній день я знаю лише кілька людей, хто в цьому гітлерівському Політбюро був без прожиді. Одним із них був керівник військово-повітряних сил маршал Герінг. Але виявляється, у нього дружина була єврейка. Та сама історія, що і з ленінським Політбюро, що й зі сталінським Політбюро.
Якщо сам не єврей чи напівєврей, то у тебе обов'язково дружина єврейка. Так само, як і у найближчих співробітників Сталіна: Клим Ворошилов був росіянин, але дружина у нього була єврейка, Михайло Іванович Калінін був росіянин, але й у нього дружина була єврейка. Ті ж паралелі, та сама закономірність що і в гітлерівському Політбюро. Причому фельдмаршал Герінг був хоробрим та чудовим льотчиком ще з часів Першої світової війни...
* – Виходить, що серед усього гітлерівського оточення був лише один чистий німець, та й той був одружений із єврейкою?
– Не зовсім. Був у Гітлера і ще один німець... Давайте візьмемо іншу книгу Хенеке Карделя, яка називається “Зрада Гітлера по відношенню до націонал-соціалізму”. Я вже казав вам, що Кардель написав кілька книжок на цю тему. До речі, у цій книжці наводиться фотографія оригіналу “Політичного заповіту”, який Гітлер продиктував перед самогубством. Але спочатку давайте звернемо нашу увагу на обкладинку цієї книги. На ній вміщена фотографія Гітлера та очільника його штурмовиків Ернста Рема.
* – А що у Рема там за зірочки п'ятикутні?
– Ось-ось-ось. Ви також звернули на це увагу. У штурмовиків була своя військова форма і у якості відзнаки вони носили... п'ятикутні зірочки. Правда ж цікаво!!! У демократів-американців на формі – п'ятикутні зірочки. У Радянському Союзі у червоних-комуністів на формі – п'ятикутні зірочки і у гітлерівських штурмовиків-нацистів на формі ті самі зірочки... А тепер ще згадайте і той факт, що на грошах уряду Керенського було надруковано величезну свастику...
Так от, цей Ернст Рем, голова штурмовиків, як і Герінг, теж не був євреєм. Він був 100-відсотковим чистим німцем... педерастом, якого гітлерівці пізніше застрелили прямо в ліжку, де він спав зі своїм шофером. Але ж саме він допоміг прийти Гітлеру до влади. Однак, зміцнившись, Гітлер створив загони СС як противагу штурмовикам Рема, і за допомогою цих загонів, до речі, під командуванням півєврея Гіммлера, в одну ніч знищив керівництво штурмовиків.
Тепер давайте ознайомимося ще з одним важливим документом – “Політичним заповітом” Гітлера. У книзі Карделя дано архівний номер цього документа – 3569 і наведена дата його складання – 29 квітня 1945 року 16 годин. Названі і свідки: доктор Геббельс, Мартін Борман, Вільгельм Бургдорф та Ханс Кребс. Підпис – “Адольф Гітлер”.
Отже – про що він, цей “Політичний заповіт”? Виявляється, перед смертю Гітлер в першу чергу вимагає від своїх послідовників боротися проти міжнародного єврейства. Ось мій переклад з німецького оригіналу:
“Насамперед я зобов'язую керівництво нації та моїх послідовників до ретельного дотримання расових законів та беззастережної і нещадної боротьби проти отруйників усіх народів – міжнародного єврейства”.
І ось це – дуже цікаво, адже пише не якийсь там рядовий нацист-антисеміт, а сам фюрер, чвертьєврей Адольф Гітлер. Пише перед самою своєю смертю, перед самогубством, а в такий момент людина, як правило, не бреше і ділиться своїм найпотаємнішим... Після цього він і його дружина-на-один-день Єва Браун наклали на себе руки.
До речі, Єва Браун теж була з прожиддю, вона була чвертьєврейкою. Просто якийсь, розумієте, нюх у них. Адже Гітлер, будучи канцлером, міг би знайти собі будь-яку німкеню, будь-яку арійку... Але цю прожидь буквально тягне один до одного... Усі вони старанно приховують, що вони півєвреї, чвертьєвреї, але між собою вони один одного одразу розпізнають... Ось і Гітлер буквально перед самою смертю зареєстрував свій шлюб з Євою Браун, після чого вони разом наклали на себе руки.
Але це ще не все.
Був у Гітлера довірений фотограф із гарним німецьким прізвищем – Гофман, який робив усі його офіційні фотографії.
* – Ну цей має бути перевірений товариш...
– Так, перевірений. Так от, цей Гофман, виявляється, теж був з прожиддю. І саме він, цей чвертьєврей Гофман, і познайомив чвертьєврея Гітлера з чвертьєврейкою Євою Браун. Бачите, як це все ланцюжком йде. Вони, як бліді спірохети, тримаються один за одного... Адже до війни в Німеччині було близько півмільйона євреїв і 300 тисяч з них виїхали з Німеччини абсолютно вільно, буквально напередодні війни...
Наступним у списку Карделя йде особистий доктор Адольфа Гітлера – Морель, який теж, як виявилося, був з прожиддю і водночас він потихеньку... підтруював чвертьєврея Гітлера. В останні роки війни Гітлер весь трясся, як при хворобі Паркінсона. Він постійно нервував і на нервовому ґрунті в нього була ця трясучка. Після капітуляції Німеччини, коли американці зацікавилися особистим доктором Гітлера, цим самим Морелем, то вони почали його допитувати і Морель показав, що він уже давно потихеньку притруював Гітлера і тим самим допомагав союзникам. Як вам подобається такий лікар? А тепер згадайте сталінську справу лікарів... Ті самі паралелі, ті ж дійові особи...
Був у Гітлера начальник військової розвідки – адмірал Канаріс. Так от, цей адмірал Канаріс теж був з прожиддю. Він був грецьким євреєм. Цей адмірал і запропонував нашити жовту зірку Давида на одяг для позначення євреїв – то була його ідея. Тобто з ініціативи цього грецького єврея всі євреї, котрі залишилися і не побажали виїхати з Німеччини, повинні були носити на одязі зірку Давида.
Тепер давайте згадаємо генерала Франко, союзника Гітлера і диктатора Іспанії. Він, виявляється, був хрещений єврей. Чистокровний єврей – по батькові і матері.
Але й англійський прем'єр-міністр Черчилль і президент США Рузвельт – теж обидва були з прожиддю.
Всі знають, що розпочав Другу світову війну Адольф Гітлер, але те, що він був австрійський чверть-єврей, про це в Німеччині та й у всьому світі мало хто знає. Ця інформація ретельно ховається.
З боку Росії цю війну вів Йосип Віссаріонович Сталін. Кавказький півєврей. Про це йдеться в кількох авторитетних джерелах, включаючи єврейський журнал “Вісник Бнай-Брит” від 3.03.1950. Але й ця інформація, як із радянської, так і із західної сторони, теж ретельно ховається.
З боку Великобританії війну вів Вінстон Черчилль. Напівєврей по матері. Його мати була американська єврейка, отже за рабинськими ізраїльськими законами Черчилль має вважатися повним євреєм. Але навіть у самій Англії мало хто знає про це.
З американського боку війну вів президент США Франклін Рузвельт – прихований напівєврей. Сім'я Рузвельта бере свій початок від єврея Claes Martenszen van Rosenvelt дружиною якого була єврейка Janette Samuel (за даними Інституту Карнегі, який спеціально вивчав сімейне дерево Рузвельтів у 1934 році). Але і в Англії, і в Америці ці факти також старанно приховуються.
Так хто ж розпочав цю війну? Хто її вів і хто нею керував?!!
Добре, все гітлерівське Політбюро ми вже перебрали. Тепер давайте розглянемо гітлерівське ЦК. В поле зору відразу ж потрапляють два генерали СС: Бах-Зелевський та Одило Глобочник. Обидва вони відзначилися при знищенні євреїв і обидва самі були з прожиддю, причому Глобочник завідував Австрією та Віднем, де колись вештався напівголодний бродяга Адік Шикельгрубер, майбутній фюрер Адольф Гітлер...
На жаль, наш час добігає кінця, а фактичного матеріалу залишилося ще дуже багато, тому я коротко зупинюся на найважливіших моментах і дам вам список літератури для подальшої розробки цієї теми. Привчайтесь самостійно працювати з матеріалом.
Отже, закінчуючи розбір книги Карделя, звертаю вашу увагу на ще один список біонегативу в оточенні Гітлера, який наведено на сторінці 251. Книга ця, повторюю, дуже цікава і я всім вам рекомендую з нею ознайомитися.
Ще одна цікава книга про Гітлера “Мислення Адольфа Гітлера” була видана в Нью-Йорку, в 1972 році, автор – Вальтер Лангер. У 1943 році Рузвельт наказав американській розвідці зробити йому психологічний аналіз, тобто психологічний портрет Адольфа Гітлера Американська розвідка набрала тоді найкращих фахівців і вони протягом тривалого часу опитували всіх людей, які особисто знали Гітлера з самого дитинства і до останного часу. На підставі цього опитування і була зроблена доповідь особисто президенту Рузвельту, на якій тоді поставили штемпель “Особливо секретно”. То був, повторюю, офіційний документ американської розвідки. Тоді все це було суворо засекречено і тільки в 1972 році цю доповідь розсекретили і вона вийшла у формі книги (Walter C. Langer “The Mind Of Adolf Hitler”). Так от і в цьому документі йдеться про те ж саме і підтверджуються факти, які наводить нам Хенеке Кардель.
І ще одна цікава книга, називається вона – “Гіммлер”, і тут теж пишеться, що начальник гестапо Гіммлер був напівєвреєм. Автор цієї книги Віллі Фрішауер, американський єврей, який одразу після війни працював в американській розвідці і постійно копався в архівах...
Наступна книга на цю тему – Вільяма Стівенсона “Братство Бормана”. У ній говориться, що Рудольф Гесс, перший заступник Гітлера, мав репутацію гомосексуаліста. Ще згадується, що інший найближчий співробітник Гітлера – міністр Бальдур фон Ширах також був гомосексуалістом. Тут є ще багато цікавої інформації, але зараз у мене просто не залишилося на це часу.
І ще одна книга – Джон Донован “Ейхман”. Він був великий дух в американській розвідці, який все це ретельно вивчав і написав біографію Ейхмана. Адольф Ейхман був головним виконавцем “остаточного вирішення єврейського питання” і знищував євреїв під безпосереднім керівництвом ¾ єврея Гайдріха, а пише про це один із начальників американської розвідки...
І остання книга на сьогодні – Чарльз Уайтінг “Канаріс”. Вона – про начальника гітлерівської військової розвідки, грецького єврея, адмірала Канаріса. Так от, у ній прямо пишеться, що “Канаріс був гомосексуалістом”. Ми вже знаємо з книги Карделя, що Канаріс був грецьким євреєм, а тут з'ясовується, що він був ще й гомосексуалістом. Сторінка 263. Тут теж є багато цікавої інформації, і вся вона підтверджує те, про що пишеться у Карделя...
Як бачите, ціла низка книг підтверджує інформацію, зібрану в книзі Хенеке Карделя “Гітлер – засновник Ізраїлю”.
Я думаю, що при більш ретельному вивченні цього питання спливе ще багато цікавих деталей, але для цього знадобляться цілі інститути з вивчення проблем Вищої Соціології.
Отже, закінчуючи цю лекцію, давайте поставимо собі запитання – чому ми сьогодні так докладно розбирали особистість Гітлера та все його оточення? Та тому, що те, що Гітлер виявився чвертьєвреєм, це не випадковість. І те, що все його оточення складалося з прожиді та гомосексуалістів – це теж не випадковість. Це – залізна та невблаганна закономірність Вищої Соціології. Нам це все необхідно добре знати ще й тому, що Гітлер та його оточення, весь цей нацизм і фашизм, коштували людству 50 мільйонів людських життів, а нашій матінці Росії все це кодло обійшлося принаймні в 20 мільйонів людських життів, 20 мільйонів життів кращих представників російського народу.
Всі історичні факти, про які ми з вами сьогодні говорили, розкидані – по одному, по два у вищезгаданих книгах, проте зібрані разом, в одній книзі Хенеке Карделя, вони становлять для світового єврейства таку небезпеку, що всі десять тисяч книг Карделя за ухвалою німецького суду були негайно втоплені в гамбурзькій гавані. Але, як кажуть, правда у вогні не горить і у воді не тоне, і немає нічого таємного, що не стало б явним...