Сьогодні ми розпочнемо більш докладний аналіз трьох складових частин процесу дегенерації, тобто того, що в Біблії називають “Деревом зла”. Нагадую вам, що це “Дерево зла”, згідно з Вищою Соціологією, має три основні гілки, три стадії дегенерації:
1. Статеві збочення.
2. Психічні хвороби.
3. Вроджені дефекти.
Складність виявлення трьох стадій дегенерації у кандидатів на звання орденоносців легіону, як правило, зменшується із збільшенням стадії дегенерації. Найважче – визначити, чи належить певний кандидат до першої стадії дегенерації і чи є він статевим збоченцем. Адже всі його статеві ненормальності, уся ця патологія, як правило, ретельно ховається від людських очей, та й дегенеративна пропаганда в засобах масової інформації вже домоглася того, що багато здорових людей починають “експериментувати” з різноманітними дегенеративними видами сексуальних відносин, як у якості данини моді, так і у якості “рекомендованого шляху уникнути вагітності у шкільні та студентські роки”. Таким чином, вони ніби затуляють і маскують собою справжніх дегенератів-збоченців, які, на відміну від нормальних людей, вже не можуть злягатися нормальним шляхом, тобто без збочень та патології.
Наступним за складністю виявлення йде другий ступінь дегенерації – поява психічних хвороб, а найлегший для виявлення ступінь – третій ступінь дегенерації, уроджені фізичні деформації організму. Хоча треба сказати, що і тут легіонери пускаються на всякі фокуси, брехню та маскування.
Тому аналіз біблійного “Дерева зла” ми з вами почнемо з третього, найлегшого для виявлення, ступеня дегенерації – з вивчення зовнішніх ознак, за якими ви зможете визначати біонегативні тенденції у кандидатів на “почесне” звання членів біблійного легіону, тобто про те, як Господь Бог шельму мітить.
Нагадую ще раз, що звичайній людині, як правило, необхідно набрати 5-6 біонегативних ознак, щоб серйозно претендувати на звання орденоносця цього “почесного” легіону.
Відома французька приказка говорить “шерше ля фам” – шукайте жінку... Чому? Можливо тому, що невблаганна статистика доктора Віттельса стверджує, що принаймні половина з них – відьми, від яких нічого, крім неприємностей, очікувати не варто?
У книзі премудростей Ісуса сина Сіраха є такі слова: “Можна перенести будь-яку рану, тільки не рану серцеву і всяку злість, тільки не злість жіночу... Погоджуся, краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною... Злість злої дружини змінює погляд її, робить обличчя її похмурим, як у ведмедя... Від дружини початок гріха і через неї всі ми вмираємо...”.
А премудрий цар Соломон взагалі стверджував, що зі 1000 жінок немає жодної порядної.
Батько церкви Іоанн Златоуст говорив: “Що таке жінка, як не ворог дружби, неминуче покарання, необхідне зло, природна спокуса, бажане лихо, домашня небезпека, заспокійлива шкода, зло природи, пофарбоване в красиві фарби...”.
З його словами перегукується і російська народна приказка: “Біс і баба – одна у них вага”, а інший вислів говорить: “Жінка – це блюдо, гідне богів, якщо сам чорт не приправив його”.
Цицерон у своїй книзі “Риторики” стверджує: “Багато пристрастей чоловіка ведуть до одного гріха, але одна пристрасть жінки веде її до всіх гріхів, бо корінь усіх вад жінки – це жадібність”.
Знаменитий Сенека говорив у своїх трагедіях так: “Жінка або любить, або ненавидить. Вибору немає. І сльози жінки – це обман, бо вони можуть бути від справжнього горя або можуть бути пасткою. Коли жінка думає одна – вона замишляє зло”.
Піфагор – знаменитий філософ і математик, ще за кілька століть до пришестя Христа, стверджував: “Є хороший принцип, який створив порядок, світло та чоловіка, і є поганий принцип, який створив хаос, пітьму та жінку”.
У посібнику з полювання на відьом під назвою “Молот проти відьом”, 1486 г. говориться, що у ті часи жінок-відьом палили набагато частіше, ніж чоловіків-відьмаків. На 100 жінок-відьом припадав один чоловік-відьмак. Це – статистика часів полювання на відьом.
Дивно все це: на бідних жінок нападають з усіх боків.
Особисто я з Соломоном не згоден і 50% доктора Віттельса – на мою думку, ближче до істини. Тобто не всі жінки – відьми, а лише половина з них – не зовсім порядні. Зрозуміло, з погляду нормальних чоловіків.
То що ж виходить? З одного боку, жінка – це найкраще, що може бути на світі, але з іншого боку, і отці церкви, і знамениті філософи, – всі вони відгукуються про жінку досить несхвально. Більше того – у середні віки, коли відьом просто спалювали, виявляється, на 100 відьом припадав один чоловік-відьмак! Чому? Що це за загадка така?
Відповідь на цю загадку ми знайдемо в книзі ленінградського доктора психіатра, професора А. М. Свядоща “Жіноча сексопатологія”, вид. Медицина, Москва 1974. Ось вона в мене в руках з його дарчим написом: “Григорію Петровичу Клімову з вдячністю за неоціненну допомогу А. Свядощ (Брум) 5.8.1974 м. Лєнінград”.
Професор Абрам Мойсейович Свядощ (Брум) – досвідчений психіатр, він є одним із керівників нещодавно відкритого в Лєнінграді Сексологічного Центру при міському відділі охорони здоров'я. Аналогічні дослідження з сексопатології проводяться також у Москві, Харкові, Горькому, Києві та інших містах Союзу. У своїй книзі професор А. М. Свядощ і дає нам відповідь на цю загадку.
Виявляється, справа тут полягає в тому, що у статевому акті жінка грає пасивну роль, а чоловік – активну. Якщо чоловік ненормальний, йому практично неможливо буде постійно обманювати нормальну жінку: вона його досить швидко розкусить і покине. А ось з ненормальними жінками все набагато складніше. Якщо жінка біонегативна, а за статистикою доктора Кінсі таких жінок – 50%, і якщо вона захоче видати себе за нормальну, то вона зможе довго обманювати практично будь-якого чоловіка.
І жоден нормальний чоловік не розбереться у цій фальшивці. Біонегативна жінка вам ахатиме і охатиме, робитиме все, що потрібно робити нормальної жінці, але насправді – все це буде добре поставлена і майстерно виконана вистава. Воно й зрозуміло. Залишатися в старих дівах їм не хочеться, до монастиря йти вони теж не бажають, а натомість їм хочеться жити, як нормальним людям, їм хочеться мати нормальну сім'ю та нормальних дітей...
Саме це і є коренем більшості нещасних шлюбів, розлучень і ненормальних дітей, де ви до кінця свого життя так і не розберетеся, чому все це сталося.
Ми зі шкільних років читали про знаменитих жінок революції та громадянської війни. Наприклад, Анка-кулеметниця, яка разом із Чапаєвим все воювала-воювала, і все стріляла-стріляла... Жінка кулеметниця... У кого з вас після лабораторних робіт та практичних занять з Вищої Соціології залишиться вільний час, рекомендую поритися в архівах і дізнатися, що ж вийшло з цієї Анки-кулеметниці? Чи вийшла вона заміж? Чи були у неї діти? І які це були діти?
Скажу наперед, що якщо у неї і були діти, то я впевнений на 90%, що діти у неї були ненормальні. Наркомани там, чи хіппі, або гоміки. Чому? Та тому, що за кулемет нормальна жінка ніколи не сяде. Це буде не просто чоловіко-жінка, тобто жінка з комплексом “чоловіка”, а це буде також “жінка-садистка”, тобто “жінка-вбивця”.
Якщо ви проаналізуєте статистику монастирів, то відразу ж помітите незвичайні речі – виявляється чоловічих монастирів та ченців-чоловіків було набагато більше, ніж жіночих монастирів та жінок-монашок. Чим це пояснити? Пояснюється це, мабуть, тим, що чоловікові свої ненормальності приховати набагато важче, і тому він частіше йде шляхом святості, йде в монастир, де активно бореться з дбісами і демонами і цим ніби як локалізує потенційне зло.
Жінкам, точніше – жінкам з ненормальними комплексами, набагато легше все це приховувати, і тому вони менш схильні до локалізації зла за стінами монастиря. Ось і виходить, що замість того, щоб ненормальним жінкам добровільно піти до монастиря, вони виходять заміж і роблять дітей. Таким чином, зло не тільки не обмежується, а й навпаки – продовжується і примножується. За рахунок цих відьом у миру. Усі ви знаєте, що є монашки у миру, а сьогодні ви дізналися про те, що є ще й відьми у миру, і таких буде близько половини всіх жінок...
Черництво існує практично у всіх релігіях. Наприклад, у християнській релігії, як у католицизмі, так і в православній церкві. Монашество існує й в буддійській релігії. Ми тут час від часу бачимо буддійських ченців, які бігають по Нью-Йорку, одягнені в яскраво оранжеві халати. Я сам одного разу зустрів одну таку черницю біля центральної бібліотеки Нью-Йорка на розі 42-ї вулиці. На вигляд – молоде дівчисько років 20. Я запитав її тоді: “А ви самі, звідки будете, з Індії, з Тибету?” “Ні, – відповідає, – я з Брукліна!”. “Ви єврейка?” – Здивувався я. “Ну звичайно!” – чую у відповідь. “А що ж ви одягли тибетські халати і в тибетську релігію лізете?” – “Та так... божий дух зійшов...”. Ось вам і буддійська черниця!
Це, звичайно, був кумедний епізод, але і в буддійській, і в магометанській релігії є й серйозне чернецтво. Практично у всіх великих релігіях є інститут чернецтва, крім однієї... Ви вже, напевно, самі здогадалися, про яку таку виняткову релігію тут йдеться?
* – Єдина масова релігія, де немає інституту чернецтва – це іудаїзм?
– Так. Монашество, як правило – це добровільна, суто позитивна організація для особливих, як би це сказати ввічливіше, не зовсім нормальних людей, причому деякі з них, під дією Духа Святого, стають, зрештою, справжніми святими.
А куди ж іудаїзм відправляє своїх ненормальних людей? У всіх інших релігіях для таких людей є притулок у монастирях. Якщо в людини заговорила совість, якщо вона відчуває, що відрізняється від інших людей і що вона сама вже не в змозі впоратися з демонами дегенерації, що долають її, тоді вона знаходить собі братство до душі і вступає в нього...
* – Говорячи сучасною мовою – він сам собі обирає добровільний дурдом, і такий добровільний дурдом буде набагато кращим, ніж дурдом примусовий, чи не так?
– Ні, це не дурдом. Монастирі на Русі здавна були центрами культури і, до петровських реформ, були, мабуть, єдиним джерелом справжньої російської освіти. Вдумайтеся, адже саме слово освіта має на увазі, що людина отримала образ Божий і несе його в собі як святиню. Адже це тільки з Петра Першого пішло – прозахідна, безбожна і далека від свого народу інтелігенція.
Раніше російські освічені люди були частиною свого народу, знали його думи і турботи, вірили, як вірив весь російський народ, і говорили вони між собою хорошою російською мовою, а не переписувалися один з одним французькою або англійською як наш останній горе-цар Микола Другий зі своєю дружиною.
Повторюю – першорядну роль у цьому відігравали наші монастирі. Тому, повертаючись до вашого питання, слід зазначити, що якщо, як ви кажете, обирати між дурдомом примусовим і добровільним, то треба визнати, що чернецтво – набагато гуманніше за примусову спецпсихлікарню, що це – величина суто позитивна і відродження монастирів потрібно лише вітати. Хоч варто і постійно пам'ятати, що деякі з ченців – люди не зовсім нормальні і демонів навколо них крутиться набагато більше, ніж довкола нас із вами разом узятих.
* – А куди ж євреї своїх ненормальних дівають? Виходить, що ті люди, які в інших релігіях йдуть у монастир, у євреїв йдуть у революцію, йдуть до ЧК?..
– Так. Виходить саме так. Ось вам гарний приклад – батько та син Богрови. Батько терориста Мордехая Богрова був чудовою людиною. Він був у Києві відомим адвокатом, заможною людиною, яку всі поважали. Він був, як сьогодні кажуть, добрим євреєм і нікому на думку тоді не спало б назвати його тоді жидівською мордою. Однак його син, Мордко Богров, виявився психопатом і терористом і вбив російського прем'єр-міністра Столипіна. От і розберіться тепер – де тут добрий єврей, а де поганий жид. Звідки ж беруться погані євреї? Їх народжують хорощі євреї...
Замість відправляти своїх ненормальних побратимів у монастирі, де вони б замолювали свої гріхи і нікому б не заважали, добрі євреї їх захищають і підтримують, і тому ненормальні євреї постійно лізуть у революцію, в анархію, в нігілізм, а після революції вони йдуть у ЧК. Закінчується ж вся ця кривава вакханалія тим, що рано чи пізно приходить до влади чверть-єврей Гітлер або напівєврей Сталін і починає всіх євреїв знищувати. Усіх поспіль. І добрих і поганих...
Звичайно, будь-яке знищення людей – річ аморальна і неприємна, нехай це будуть підвали ЧК та радянські табори, де євреї знищували росіян, або нехай це будуть табори Гітлера, де напівєвреї знищували євреїв – все це речі сумні та важкі. Проте певна закономірність тут є. Згадайте філософа Дені де Ружмона та його формулу про диявола, який завжди схильний до самознищення. Ця формула відноситься в першу чергу до тих людей, які працювали в ЧК, тих людей, яких знищували в гітлерівських таборах смерті. Все це – сумна закономірність Вищої Соціології.
Коли чоловік займається революцією, війною, розстрілами – це зрозуміло. Чоловік грубіше за жінку. Але коли раптом жінка – істота ніжна та м'яка, жінка-мати, хранителька сімейного вогнища – коли ця жінка добровільно йде до органів терору і займається там убивствами, то це буде вже жінка якогось особливого типу, не така як усі.
Давайте зараз і розглянемо кілька таких жінок.
Під час Великої французької революції на чолі жінок-революціонерок стояла якась полум'яна революціонерка на ім'я Теруань де Мерікур, яку тоді називали “червона діва-амазонка” та “діва революції”. 14.07.1789 року вона однією з перших, зі зброєю в руках вривається в Бастилію. Ура! Свобода, рівність та братерство! І кров по бруківці тече... А за 28 років по тому, 8.07.1817 року, ця полум'яна революціонерка померла в паризькому притулку для душевнохворих, де вона відсиділа понад 20 років у залізній клітці для буйних.
Візьмемо тепер нашу революціонерку, одного з лідерів партії лівих есерів – Марію Спиридонову. Про Спірідонову нам розповіла в журналі “Континент” №28 за 1982 рік сестра нашого дисидента і алкоголіка Володимира Максимова, яка разом зі своїм чоловіком виїхала з Радянського Союзу до Ізраїлю, але втекла і звідти, і зараз під своїм дівочим прізвищем працює редактором в “Гранях”.
Отже, у 1906 році Марія Спірідонова з ревнощів застрелила чиновника Луженовського і була засуджена царським судом до довічної каторги. Якщо в той час вона була засуджена до довічної каторги, то це означає, що вбивство було звірячим, з обставинами, що обтяжують вину. На каторзі вона вступила в партію есерів і після 1917 року була вже членом ЦК. Тобто вона була великою фігурою в революції, вона була членом ЦК партії лівих есерів, які були набагато гіршими за партію правих есерів. Далі дослівно:
“...Приймаючи до уваги істеричний стан Спірідонової, в 1919 році більшовики судили її, і посадили на рік до божевільні, де вона сиділа зі своєю подругою по каторзі А. А. Ізмайлович. Теж есеркою...”.
Я думаю, що це були дві лесбіянки, і їх спеціально посадили до однієї палати, щоб їм не було нудно. Потім есерка Спірідонова вже не виходила з лікарень і в'язниць і, зрештою, вона була розстріляна в орловській в'язниці в 1941 році. Це пише єврейське “Нове російське слово” 4.12.1982.
Ось ще цікава інформація про жінок-революціонерок:
“Морально схиблені психічно хворі завжди воюють із суспільством, вважаючи себе його жертвами, і під час політичних революцій їм належить перше місце. Завдяки легкій займистості своєї натури це – надзвичайно небезпечні об'єкти”. Це цитата із серйозної книги доктора Еміля Лорана “Тюремний світ” (серія “Юридична бібліотека”, №13, Санкт-Петербург, 1907).
Ще приклад. Це знаменита революціонерка, есерка Фанні Каплан, яка прославилася своїм замахом на Лєніна на заводі Міхельсона. Ще в 1908 році, вже, будучи анархісткою, вона виготовляла бомбу, яка раптово вибухнула в неї в руках. Після цього вибуху вона майже засліпла. Так от – напівсліпа, вона стріляла в Лєніна з двох кроків – один раз промахнулася, а двічі поранила його в руку. Її розстріляли через 4 дні, а труп спалили і розвіяли за вітром. Все це нам розповів єврей Семен Резнік в єврейському “Новому російському слові” 15.05.1987. Про неї є також аналогічна інформація у книзі професора Пассоні “Лєнін”. Професор Пассоні теж описує її як божевільну. Ось вам ще одна жінка-революціонерка...
І ще один приклад – Долорес Ібаррурі, на прізвисько Пасіонарія, тобто одержима. Так прозвали її соратники, коли вона якось своїми зубами перегризла горло полоненому. “Пасіонарія: прославилася витонченим і нестримним садизмом. Іспанська не іспанка”
. (“Наша Страна”, 17.08.1976). Що ж це за іспанська не іспанка? Та просто вона – іспанська єврейка, з тих відьом, які замість того, щоб іти до монастиря, йдуть у революцію.
Відомий емігрантський письменник Алданов, він же Ландау, єврей і масон, у своїй книзі про революцію пише: “Революція не створена для нормальних жінок, натомість для ненормальних вона – справжній скарб”
.
Візьмемо приклад з історії громадянської війни. В Україні на той час орудувала банда анархістки Маруськи Никифорової, яка виступала на боці батьки Махна, проте білий генерал Слащєв, зрештою, упіймав її в Криму і розстріляв. Перед розстрілом вона крикнула: “Хай живе анархія!”, а після розстрілу раптом з'ясувалося, що вона – гермафродит, тобто не чоловік і не жінка, а з тих, кого раніше називали відьмами. До речі, до революції вона відбула 20 років на каторзі як кримінальниця. Пише про це письменник Варлам Шаламов у своїй книзі “Колимські оповідання”, Париж, 1982.
Під час Паризької комуни, тобто революції 1871 р., жінки-комунарки займалися розстрілами священиків. Існує фотографія, зроблена 24.05.1871, тобто у розпал цієї революції, що називається Паризькою комуною. На фотографії розстрілюють священиків, а головну роль у розстрілі грають жінки, точніше, ті відьми, яких і спалювали в середні віки.
Ось ще одна відома революціонерка – Роза Землячка. Дівоче прізвище Залкінд. За останніми даними, Роза Землячка-Залкінд, разом з угорським євреєм Бела Куном, він же Арон Коган, і євреєм-чекістом Фельдманом у 1920 році розстріляли в Криму близько 100 тис. людей. Чорне море тоді почервоніло від російської крові. Виходить, що Землячка – це ще одна сучасна Естер, адже тоді теж “розстріляли” 75 тисяч людей.
Давайте візьмемо ще одну велику революціонерку – Олександру Михайлівну Коллонтай. Дівоче прізвище Демонтович. Дочка царського генерала. Дворянка зі старовинного роду. Перша жінка народний комісар СРСР, а з 1923 р. – перша жінка повноважний представник СРСР у Швеції. Вона була у родинних стосунках з поетом Ігорем Сєвєряніним, але це вже погана прикмета, т. к. Сєвєрянін був явний психопат.
У своїх особистих спогадах Коллонтай сама пише, що у її метричному свідоцтві було зазначено, що хрестився хлопчик Олександр: “День і година – все було вірно, але тільки це була не я, не дівчинка, а хлопчик”
. Ну що ви тут можете сказати? Знову та сама історія, що й з Маруською Нікіфоровою, тобто Олександра Коллонтай також була не жінка, а гермафродит. Усю цю темну історію вона намагається пояснити тим, що, мовляв, священик, який заповнював свідчення, був нібито п'яний, проте у віці 16 років Олександра Коллонтай стала більшовичкою. Тобто вже з 16 років у неї не тільки під спідницею був безлад, а й у голові у неї – вже теж був безлад.
У 18 років Олександр(а) Коллонтай виходить заміж за свого троюрідного брата Володимира Коллонтай, хоча батьки обох були категорично проти цього шлюбу. Адже це – кровозмішення. За правилами православної церкви кровозмішення забороняється до 6-го коліна, а тут кровозмішування в 3-му коліні. На додаток до цього – виявляється, батько нареченого був засланий царськими владою на Кавказ, тобто він був бунтарем. Виховувався наречений своєю матір'ю. Розбита сім'я. Незабаром цей її шлюб на троюрідному браті розпався, і потім Коллонтай вдарилася в проповідь “вільного кохання”, в теорію “склянки води” (це з книги “Кохання бджіл трудових”) і відчайдушно співмешкала з революційною матроснею. Причому їй тоді було вже за 40, а матросам було по 20 років...
* – Григорію Петровичу, от ви кажете, що жінки більш схильні до психічних хвороб, але, теоретично, має бути рівноправність...
– Я теж колись так думав. Мене давно це цікавило: чи є вона, ця рівноправність? Потім уже, перекопавши гору матеріалів та звітів про психічні хвороби, я знайшов факти, які ясно говорять, що жінки схильні до психічних хвороб більше ніж чоловіки.
* – Може це тому, що жінки живуть років на 10 довше чоловіків? Як у Радянському Союзі, так і в Америці?
– У цій галузі дуже важко докопатися до істини. Я проштудіював цілу гору книг із цих питань. І з психічних хвороб, і по статевих збоченнях, і повинен сказати, що майже всі психіатри говорять про це дуже обережно, а про деякі речі ви просто від них нічого не дізнаєтесь. Іноді одну фразу, один факт знаходиш в одній книзі, а другу фразу, другий факт – в іншій... Тільки з декількох книг ви зможете отримати більш-менш ясну картину. Чому? Та тому, що якщо психіатри будуть говорити правду, то вони втратять усіх своїх пацієнтів, адже психічні хвороби, як правило, невиліковні. Ось тому всі ці психіатри і кажуть напівправду...
Мене давно зацікавило це питання: у кого більше психічних хвороб, у чоловіків чи жінок? Відповідь на нього я знайшов у журналі “Modern Maturity” за грудень 1985 року. Американська статистика стверджує, що в США в божевільних будинках жінок знаходиться у 3 рази більше, ніж чоловіків. Схоже, що жінки більш схильні до психічних хвороб, ніж чоловіки і це – серйозна проблема. Наприклад, ви прожили з дружиною 20 або 30 років, ви вже маєте від неї кількох дітей, і раптом, у віці 50 років ваша дружина починає божеволіти і потрапляє в божевільний будинок. Що вам чекати від такої дружини у відношенні майбутнього ваших дітей, у відношенні вашого власного майбутнього? Можете ви уявити себе в ролі пенсіонера, який пропрацював все своє життя, і віддає практично всю свою пенсію на утримання розбитої паралічем божевільної дружини, яку й удома тримати не можна?..
У книзі знаменитого психіатра Августа Фореля “Статеве питання”, Нью-Йорк, 1922 рік, професор А. Форель прямо пише: “Коли жінка при зляганні знаходиться у верхній позиції – це офіційно вважається гріхом”
. Це погано і з погляду релігії, і з погляду медицини. Це одна з ознак тих жінок, з якими слід бути обережними. Починається з такого маленького, безневинного грішка, а закінчується все це часто психічними хворобами та божевільним будинком. До речі, утримання людини в такому будинку обходиться мінімум у 20 тис. доларів на рік.
Зрозумійте мене правильно – від того, що жінка час від часу буде у верхній позиції або займатиметься оральним сексом, від цього – ні її, ні ваша генетика не постраждає і не зміниться. Найчастіше ці ваші вправи будуть результатом промивання вашого мозку дегенеративною пропагандою в засобах масової інформації. Однак якщо без цих штучок ви вже не можете підтримувати нормальних статевих відносин, тоді це і буде однією з ознак вашої дегенеративної зараженості. Ця дегенеративна зараженість давно вже в вас сиділа і тільки чекала нагоди проявитися через усі ці фокуси.
Отже, на підставі наведеного матеріалу ви вже помітили, що у французькій приказці “шерше ля фам” є велика частка істини, і ті апостоли і отці церкви, висловлювання яких ми привели вам раніше, певною мірою мали рацію. Слід лише уточнити і додати, що в них йшлося не про всіх жінок, а про жінок-перевертнів, жінок-відьм. Саме цих жінок мав на увазі святий Кіпріян, коли говорив: “Жінка – це інструмент, яким диявол користується, щоб заволодіти нашими душами”
.
Що ж нам робити? Доктор Кінсі у своїй статистиці прямо говорить, що половина жінок, точніше 52% жінок, займається ротовим сексом, що означає пригнічену або латентну гомосексуальність. За цим ховаються психічні хвороби, усілякі проблематичні діти, розлучення і таке інше.
То що ж робити? Адже Інквізиція вже 200 років як припинила свою профілактичну роботу, та й половину жінок перестріляти було б просто неможливо...
Вихід один – треба навчитися оминати це зло, а щоб його оминати, треба навчитися його бачити. Потрібно його добре знати. Необхідно добре знати прикмети, що видають дегенератів та виродженців. Ось тут нам і допоможе вивчення третьої фази дегенерації, яка проявляється через деякі фізичні деформації людського організму, наприклад: косоокість.
Адже косі і руді ще за часів Петра Першого не допускалися у свідки, бо “Бог шельму мітить”.
* – Сюди ще можна віднести “заячу губу”, “вовчу пащу” і ще те, що в середні віки називалося печаткою (міткою) диявола, тобто родимі плями...
– Так-так-так. І “заяча губа”, і “вовча паща”, і родимі плями, але не маленькі, які є практично у кожної людини, а великі, завбільшки з вишню і нечутливі до болю
. Словом – усі деформації організму, але обов'язково вроджені деформації. Про це постійно писав Ф. М. Достоєвський. Усі його романи кишать “сухоручками”, “хромоніжками”, “дивними людьми”.
– Отже, розглянемо косоокість. Споконвіку вважалося, що косоокість – це ознака погана, ознака лихого ока. Ось вам приклади. Письменник Генріх Ібсен був косий і очі в нього були різні: одне маленьке, а друге велике. Він був мазохістом і постійно тримав у себе на письмовому столі скорпіона у скляній банці. Втік з дому в 15-річному віці, а у віці 61 року закохався в 19-річне дівчисько на ім'я Емілія Бордач. Дивак та й годі, але оскільки він був відомий письменник, то його творчість дуже впливала на громадську думку. Але ж був він мазохістом, а що таке письменник-мазохіст? Письменник-мазохіст вибирає в навколишньому суспільстві всякі негативні мазохістичні елементи і починає їх усім подавати як хворобу даного суспільства, яке, на його думку, вже давно настав час змінювати революційним шляхом...
Тут знову аналогія з нашим Достоєвським. У Достоєвського теж очі були різнокольорові та різного розміру, і він теж був мазохістом. З чого він починає свою творчість? Його перший відомий твір – роман “Бідні люди”, тобто він починає свою творчість із розмазування різних нещасть, у яких, зазвичай, насправді винні самі мазохісти. Вони завжди шукають своє щастя в нещасті, а Достоєвський звинувачує у цьому суспільство – ось, мовляв, дивіться, хто винен! Цар винний! Суспільство винне! Та насправді, як правило, винні герої мазохісти і самі письменники-мазохісти, що смакують їх нещастя.
Давайте візьмемо іншу трагедію – знищення родини Романових. Я нещодавно дивився американський фільм “Микола та Олександра” і там головний убивця Романових, єврей Янкель Юровський, був показаний зовсім косим. Цей Юровський був тоді начальником Єкатеринбурзького ЧК і власноручно застрелив імператора Миколу II та юного спадкоємця. Фільм, схоже, було зроблено євреями, але чесними євреями.
Однак з усіма цими людьми треба бути дуже обережними і в жодному разі не поспішати з висновками. Справа в тому, що біонегативні люди можуть бути хорошими, поганими та мерзенними. Наприклад, якщо єврей Янкель Юровський був, так би мовити, поганий косоокий, був мерзенний вбивця і політичний злочинець, то інший єврей, колишній член синедріону, хулитель Христа і гонитель християн, апостол Павло, теж був косий, але – хороший косий, позитивний косий. Всі ви знаєте, як багато по всьому світу набудовано соборів Петра і Павла. Так ось – це і є той самий апостол Павло, який пізніше став одним із найенергійніших проповідників християнства. Інформацію про те, що апостол Павло був косим, я взяв із книги Ноеля Гарда “Від Джонатана до Жида”, Нью-Йорк, 1964 (також: Ланге-Ейхбаум, “Геній, божевілля та слава”, Мюнхен, 1956).
Наступним косим у моєму списку йде знаменитий шпигун Кім Філбі. Там була ціла плеяда шпигунів, які пробралися на найвищі посади в англійській розвідці, а потім виявилося, що всі вони були гомосексуалістами і радянськими шпигунами. Вони за свою роботу отримували тоді одночасно і британські, і радянські ордени.
* – А Кім Філбі відповідав ще й за координацію антикомуністичної роботи британської розвідки з американською розвідкою...
– Так. Вони тоді працювали в британській розвідці, але координували роботу англійської та американської розвідок, ну, і, звичайно, все це передавали куди треба. До речі, в той же час, у першій половині 50-х років, я теж займався антикомуністичною роботою і постійно літав над радянською територією в Західний Берлін, ризикуючи своїм життям, а в цей час на верхах американської і британської розвідок сиділи радянські шпигуни... Ну, як у таких умовах накажете працювати? Як можна було за таких умов боротися з комунізмом? То я й плюнув, зрештою, на цю справу, умив руки і пішов працювати інженером-електриком.
Так от, Кім Філбі був, по-перше, шпигун, по-друге, педераст, по-третє, косий і, по-четверте, заїка. Весь букет. До речі, першим шлюбом він був одружений із австрійською єврейкою.
А ось мої особисті спостереження, зроблені серед моїх знайомих. Я в Америці живу вже 33 роки, і знайомих у мене тут було досить багато. Так от, мати однієї подружки моєї дружини, Зента Августівна, була зовсім коса. Я часто бував у їхньому домі, і вона завжди була дуже гарною людиною, добра така і чудово готувала. Здавалося б, її косоокість нічого не означає, проте її донька, Людочка Баженова, яку я знав з 20 років, коли досягла 30-річного віку, захворіла на шизофренію. Шизофренія в неї виявилася не настільки важкою, щоб садити Людочку в божевільню, але достатньо серйозною, що працювати вона вже не могла, хоч і працювала вона тоді на радіо “Свобода” у Нью-Йорку, де шизофренія була звичайною справою...
Отже, у віці 30 років Людочка Баженова виявилася божевільною поза божевільним будинком. Американська влада вирішила, що їм буде дешевше платити їй “велфер”, ніж тримати її в божевільні, і з того часу Людочка вже 25 років живе на “велфері”. Лежить день і ніч у ліжку і курить, але якщо ви її випадково зустрінете на вулиці, то ви нічого не помітите, нічого ж ви цього не побачите. Таких в Америці 35 мільйонів. А мама в неї була косоока...
* – Висловлюючись мовою Вищої Соціології, косоокість – це одна з патологічних деформацій організму, ознака останньої стадії виродження?
– Так. Це одна із зовнішніх ознак виродження. Так от, цю Людочку я знав з 20 років, і вона завжди утримувалася від будь-якого контакту з чоловіками. Щодо лесбіянства я не впевнений, але те, що вона була черниця у миру, це точно.
Ось ще один цікавий косий. Дисидент із третьої еміграції – Туммерман. Пам'ятаю, одного разу на першій сторінці “Нового російського слова” була його фотографія, де він, напнувши на себе смугасту піжаму (концтабірний костюм?), піднімався трапом літака, щоб полетіти в Ізраїль. Він був косий і страшенно потворний. У Москві він був дресирувальником собак. Схоже, що він був психічно хворою людиною, оскільки жодної іншої роботи, окрім прибирання за собаками, він там не робив. А його батько був відомий професор математики. Тато професор, а син прибирає лайно за собаками. В Ізраїлі він не затримався, а приземлився у Нью-Йорку. І чим же вся ця справа скінчилась? Скінчилося це вбивством. Косоокий і потворний Туммерман убив свого партнера: щось вони там не поділили, про щось сперечалися. І зараз сидить цей дисидент в американській демократичній в'язниці.
Одна з найтрагічніших подій російської історії – дуель і смерть Пушкіна. А занапастила його, певною мірою, його власна дружина. Адже дружина Пушкіна була косоока, і він сам називав її “моя косоока мадонна”. І сестра його дружини, Олександра, теж була коса. Ось вам і народна прикмета про лихе око, яке приносить одні нещастя. Косоока дружина, косоока сестра дружини, флірт з педерастом Дантесом, кольчуга, одягнена цим педерастом на дуель, а в результаті – смерть Пушкіна. Тож прикмета виявилася вірною.
Всі ви знаєте поета Маяковського, але відкрив Маяковського, і буквально зробив його відомим – косоокий єврей Давид Бурлюк, художник-футурист, тобто придурок. В еміграції у США він видавав журнальчик, де на кожній сторінці нестямно волав: читачі, почитайте мене! У сенсі – схиляйтеся переді мною, перед придурком-футуристом. Явна нереалізована манія величі. Отже – Давид Бурлюк був косий, а Маяковський скінчив самогубством... У “Новому російському слові” й досі величають Давида Бурлюка батьком російського футуризму.
Ще один дивак у літературі та філософії – Жан Поль Сартр. Він теж був косий, хоча стверджує, що це – результат хвороби, але це звичайна брехня. Все це – вроджені дефекти, дефекти не дуже хороші, і тому завжди їм приходить на допомогу брехня. Чим же займався косоокий Жан Поль Сартр? Він розхвалював повій: мовляв, найчесніші жінки – це повії.
Хоча він і нахвалював повій, але я сумніваюся, щоб він сам ними користувався, бо Сартр був не лише косий, а й взагалі якийсь ненормальний. Його найближчою подружкою була відома лесбіянка Сімона де Бовуар, і половину свого життя він товаришував із цією лесбіянкою, тобто навряд чи він сам був нормальною людиною.
Наступний відомий косий – філософ Віктор Франк, син філософа Семена Франка, вигнаного з СРСР у 1922 році разом з філософом Бєрдяєвим. Про Віктора Франка було відомо, що він був відкритий педераст, хоч і був колись одружений з якоюсь там іспанкою, мав від неї дитину, але потім з нею розлучився. Він відкрито займався педерастією та пропагандою на радіо “Свобода” у Мюнхені. Коли я вперше потрапив на фронт психологічної війни, я був тоді свіженьким таким перебіжчиком із Радянського Союзу або, як нас тоді називали, “повоєнний емігрант”. І ось усі ці старі революціонери, старі пропагандисти на кшталт Віктора Франка, цікавилися тоді такими ось новачками, і обнюхували нас з ніг до голови з тим, щоб використати якимось чином з метою пропаганди на Бі-Бі-Сі, або на “Голосі Америки”, або на “Радіо Свобода”.
Пам'ятаю, як я зустрічався з Віктором в ресторані у Франкфурті. І настільки мені було неприємно, коли у людини одне око дивиться в один бік, а інше – в інший. Почуваєшся дуже незручно. Не знаєш, в яке око йому дивитись, загалом, неприємне відчуття. Ось вам ще один косий, єврей і педераст, відомий масон, Віктор Франк.
Президент США – Гаррі Соломон Трумен, теж був косим, а його донька була потворною, але вийшла заміж за гарненького єврея, одного з головних редакторів “Нью‑Йорк Таймс”.
Прекрасний російський поет Микола Гумільов теж був косий. Він, однак, пишався цим і навіть казав, що це – божа мітка, ніби як для спеціальних людей. Бачите, і Гумільов скінчив погано: його розстріляли. Одружений він був на поетесі, і син його теж був косий (і рудий). Пряме підтвердження того, що все це – спадковість.
Окрім Достоєвського, який мав різнобарвні очі, те саме було й у Олександра Македонського. Не косоокість, ні, але це теж включається до категорії лихого ока. Цікаво тут те, що обидва вони, і Олександр Македонський, і Федір Достоєвський, були епілептиками, а епілепсія – це важка штука і включається в розряд серйозних нервових хвороб.
* – У стародавньому світі епілепсія давала право на священицтво.
– Так, вона так і називається – свята хвороба. До речі, Македонський був педерастом, а брат його був повним ідіотом. Тобто практично дуже важко знайти генія, де поруч не було б брата-ідіота.
* – У Петра Першого брат теж був ідіот. І син його був ідіот.
– Так. До речі, не тільки сам Олександр Македонський, який перевернув увесь античний світ догори дном, був педерастом, а й його батько, цар Філіп Македонський, теж був педерастом. Прекрасна сімейка, чи не так? У мене тут записано, що у Олександра Македонського були не тільки різнокольорові очі, але він також трохи косив на одне око. Тобто знову косоокість, як і у Лєніна. А що за цим ховається? Комплекс влади! Без Комплексу влади не вийде ні Македонського, ні Лєніна...
До речі – Бертрам Вольф, відомий троцькіст, пише, що і товариш Троцький трошки косив, і брат Лєніна косив, і сам Лєнін теж косив, хоча приховував це під знаменитим ленінським прищуром.
Коли американці розпочали психологічну війну проти Радянського Союзу, то там першими заворушилися дисиденти. Одним із перших дисидентів був Андрій Синявський, відомий також як Абрам Терц. Він випускав свої книжки через західних журналістів, допоки його не посадили. Так от, він, виявляється, був, по-перше, напівєврей, по-друге, косий, а по-третє, рудий. Повідомив мені все це один із колишніх дисидентів, покаянний грішник, який сидів разом із Синявським.
У Радянському Союзі досі розхвалюють декабристів, цих провісників “російської свободи”. Вождем декабристів був Пестель, який, по-перше, був масон, а по-друге, він був косим. Це пише Борис Башилов у своїй книзі “Масони та змова декабристів”.
Отже прикмета щодо косоокості і, взагалі, лихого ока підтверджується багатьма прикладами як на побутовому, сімейному рівні, так і на рівні великої політики.
Багато хто, напевно, пам'ятає знамениту картину “Княжна Тараканова”. Петропавлівська фортеця, повінь, у вікно ллється вода, щури бігають, і бідолашна княжна Тараканова, рятуючись, застрибнула на ліжко. Коли я був хлопчиськом, мені було дуже шкода цієї княжни Тараканової, що гинула серед щурів. Але виявляється, вона була ніяка не княжна, а просто авантюристка-самозванка, яка грала велику роль у міжнародній політиці того часу. Нею маніпулювали у боротьбі проти царської Росії. Так от, виявляється княжна Тараканова теж була косоокою. Як кажуть, косе око – коса душа. А куди вона лізла? Вона лізла у російські царівни. Лізла на російський трон. Кому це спаде на думку? Знов-таки пахне манією величі, а як зовнішня цьому ознака – косоокість.
Всі ви чули про художника-модерніста Марка Шагала. Єврей, геній! Розхвалили його євреї аж до небес. Мазню його, це глузування з Божого світу, виставляли в усіх престижних музеях, але Бог його вже покарав. Дочка Марка Шагала – абсолютно коса. А якщо у неї косоокість, то у неї і душа перекошена... Зазвичай це ознака всяких там психічних хвороб. Це мені повідомила одна моя знайома, яка сама водила по Москві цю косооку Іду Шагал.
А ось кумедний приклад із мого особистого досвіду. Якось мої добрі друзі запросили мене в гості і, коли я приїхав, один із гостей відразу підскочив до мене і каже: “Ось ви у своїх книгах багато пишете про косих. Подивіться на мене, я теж косий”. Я його бачу вперше, але відчуваю, що цей косий явно напрошується на скандал. Взагалі, я людина мирна, не скандальна і тому відразу спробував перевести розмову на мирні рейки. Я йому відповів тоді, мовляв, нічого це ще не означає. Бувають косі погані, бувають хороші... Ну, от скажіть мені самі, апостол Павло був хороший чоловік чи був він поганий чоловік? Адже він теж був косий. Я вам навіть дам хорошу пораду – якщо до вас чіплятимуться щодо вашої косоокості, то ви тоді відповідайте, що і апостол Павло був косий. Після цього він трохи заспокоївся.
Знаменитий бунтар, вождь гуситів, Іоанн Жижка (1360-1424) теж був косим від народження, а він спустошив усю Богемію. То справді був народний вождь, бунтар, революціонер, на кшталт наших Стеньки Разіна чи Ємельки Пугачова. Про це нам повідомляє “Словник Павленкова”.Імператор Нерон, який говорив: “Шкода, що римський народ не має однієї голови, щоб відрубати її одним ударом”
, – теж був косим. Він підпалив Рим та під час пожежі розважався грою на лютні. У римській історії він – один із найбільш зловісних імператорів, один із найбільших негідників. Явно божевільний, про що пишуть багато римських істориків, і педераст. Як в арифметиці: двічі по два – чотири, ну а зовнішня ознака – косоокість. Джерело – доктор Лоран у своїй книзі “Тюремний світ” із серії “Юридична бібліотека”.
Героїня роману Толстого “Воскресіння” Катя Маслова теж була косоока. Толстой пише: “Вона косила в сторону вуха”. Щоб Толстой це вигадав? Навряд чи! Він усі ці штучки дуже добре знав.
Іван Бунін, нобелівський лауреат, прямо називав Лєніна – косооким. Дивіться книгу Буніна “Під серпом і молотом”, Канада, 1975. До речі про Лєніна – Лєнін був не лише косий, а й рудий, і мав дефект вимови. Його дружина Крупська теж була руда.
– Давайте-но зараз візьмемося за рудих і перевіримо легіон диявола виродження за наступною його прикметою – рудою шевелюрою.
Нещодавно євреї зчинили ґвалт на весь світ і дали Нобелівську премію поетові Йосипу Бродському. Величина ця – суперечлива, і Нобелівську премію, я думаю, йому дали лише з політичних міркувань, задля психологічної війни. Мовляв, у вас він був придурком, а у нас він тут генієм виявився. Так от, Йосип Бродський – теж рудий, ну і поезія у нього відповідна: згадує Богородицю, а потім її ім'я римує з матірщиною, а це вже богохульство...
Наступний рудий нобелівський лауреат – Олександр Ісаєвич Солженіцин. Американський журнал “Тайм” повідомляє своїм читачам, що і Йосип Бродський, і Олександр Солженіцин – руді. Обидва вони – нобелівські лауреати, але суперечливі лауреати, обидва вони – пророки, але такі, яких не визнають у своїй вітчизні і яких викидають. Я б ще від себе додав, що обидва вони – викидні...
* – Так, Солженіцин... Це ж треба було зуміти – написати стільки томів про російську революцію, про громадянську війну, про радянські табори, і жодного слова про роль дегенератів, жодного слова про роль євреїв, жодного слова про виродженців – це ж так вміти треба!..
– Ох, який же умілець знайшовся... Продовжимо, однак, наш список руденьких. Рудою була єврейка мадам Лупеску, вона ж Марго Вольф, кохана румунського короля, через яку той нібито відмовився від престолу. Якась єврейка з вулиці і куди вона лізе? На румунський престол!!! Їй було тоді років 25, а королю – під 60. Фарс, комедія, але через неї король Румунії втратив престол.
А ось і добрий наш знайомий – Йося Сталін. Виявляється, мати Йосі Сталіна була руда, що дуже рідко зустрічається у грузинів, але досить часто – у євреїв. Ну і кого ж народила ця руда матуся? Та справжнє породження пекла. Та сама історія і з донькою Сталіна. Світлана Алілуєва – теж була руда. Та й син Сталіна Василь, теж був рудий. Яблучко від яблуні недалеко падає.
* – Григорію Петровичу, ви якось вже згадували, що Йося також був сухоручкою і мав зрощені пальці на нозі?..
– Так-так-так. Все це мало місце. А російський народ розплатився за ігрища цього кавказького півєврея, цього рудого дегенерата, мільйонами людських життів.
* – Крім того, Йосіку були звинувачення в гомосексуальності і його також тягнуло у священики...
– Так. Якщо ви знаєте закони Вищої Соціології, то все це для вас буде зрозуміло, як двічі по два – чотири, як таблиця множення. Про гомосексуальність Сталіна писав ще мій колишній колега по психологічній війні член президії “Радіо Свобода” – Дон Левін у своїй книзі “Злочини Сталіна”. Цей старий єврей сам був великим революціонером і мало не другом Лєніна, тому він – людина знаюча. Так ось, Левін прямо писав, що Сталін у молодості був гомосексуалістом і натягував якогось там вірменина...
До речі, те саме було і з Гітлером. У молодості Гітлер теж був гомосексуалістом, але коли Гітлер прийшов до влади, то вже став гомосексуалістів гнати у концтабори. Так от, старий єврей Дон Левін пише, що та сама історія була і у Сталіна. Я думаю, що це й було причиною того, чому Сталіна вигнали із семінарії. Офіційно вважається, що Сталіна вигнали за революційну роботу, але особисто я вважаю, що не заважало б історикам добре перевірити, за що його тоді насправді вигнали.
Наступний знаменитий рудий – Тамерлан. Він свого часу зруйнував половину Росії. Так ось – Тамерлан був рудим, що рідко зустрічається у азіатів (залишилося волосся в його могилі). Крім того, Тамерлан був ще й кульгавим... І сухоручкою – його права рука не згиналася в лікті: зрощення кісток.
Наступним рудим у моєму списку йде член Державної думи від фракції більшовиків – Роман Малиновський. Одночасно він був головним провокатором в оточенні Лєніна. Агент царської охранки. Сидів за розтління малолітніх, а розтління малолітніх завжди пов'язане з пригніченою або латентною гомосексуальністю. Так от, Малиновський теж був рудим.
Поетеса Белла Ахмадуліна, перша дружина поета Євгена Євтушенка, теж була руда. Сам Євтушенко – величина суперечлива і неприємна. І що цікаво – настільки гидка, що його навіть свої, навіть євреї не люблять і обпльовують. Тому що він – людина лицемірна, справжній хамелеон, який, догоджаючи всім, догодити всім не може.
Ще один рудий. Кульгавий і заїка, анархіст-максималіст із революційної Одеси – інженер Білий. Пізніше – спекулянт-мільйонер, а ще пізніше – голова одеського ревтрибуналу ЧК. Масовий вбивця, але по-своєму талановита людина. Щоправда, свій талант він направляв не туди, куди треба: у ЧК хороші люди не йшли.
Наступний рудий – маркіз Лафайєт. В Америці, практично в кожному великому місті, є вулиця Лафайєта. У Нью-Йорку вона теж є, а в Парижі є цілий центр – ґелері де Лафайєт. Виявляється маркіз Лафайєт був знаменитим революціонером. Він дивачив спочатку у Франції, а потім, за часів американської революції, приїхав до Америки і став тут досить відомою величиною. Так ось, цей революційний маркіз теж був рудий.
Ще один “руденький” – письменник Борис Ольшанський, автор книги “Ми приходимо зі Сходу”. Я його добре знав, бо він писав у моєму журналі “Свобода”. Так от, він був єврей, що він приховував, був яскраво-рудий і водночас у нього була заяча губа, яку він теж приховував під рудими вусами. Заяча губа – це одна з найяскравіших ознак виродження. Іноді її у дитинстві зшивають і замість неї залишається маленький шрам на губі.
Ольшанський був радянським лейтенантом, який разом із німкенею перебіг до Західної Німеччини, а потім перебрався до Америки і оселився у Вашингтоні. Наробив дітей, але його діти не могли ходити, а тільки повзали по підлозі і їли, як собаки, з миски. Він тоді почав було дорікати в цьому своїй дружині-німкені, мовляв, дивися, які у тебе діти, а вона йому у відповідь: “Подивися на мого сина від першого шлюбу (він жив разом з ними). Павлик – прекрасний хлопчик, абсолютно здоровий і навіть талановитий, тож ці два кретини – від тебе...”.
Треба сказати, що вона мала рацію – його діти були справжніми кретинами, яких в американській родині навіть тримати не стали б, а здали б їх у спеціальні дитбудинки. Внаслідок усіх цих скандалів, році у 1957-му, Борис втік з Америки, а точніше – репатріювався до Радянського Союзу. Нормальна людина на той час цього не зробила б. У ті часи повернення радянського офіцера-втікача із США до Радянського Союзу – це було трохи не самогубство. Незабаром після приїзду до СРСР його дружина отримала від нього листа: “Пришли мені посилкою мої старі штани, моє старе пальто...”.
Прем'єр-міністр Англії Вінстон Черчилль теж був рудим, правда на старості років він облисів і рудого волосся у нього практично не залишилося. Він теж мав суцільні нещастя в сім'ї. Одна донька – наклала на себе руки, друга донька – важка алкоголічка, яку весь час заарештовувала поліція. Як і у нашого вождя – Леоніда Ілліча Брежнєва. І син, і дочка – ганьба для батька.
Наступним рудим у моєму списку йде цар Іван Грозний. Він мав руду бороду. Пише про це серйозна американська газета “Нью‑Йорк Таймс”, а академік Всеволод Ніколаєв в газеті “Нове російське слово” 12.06.1977 уточнює, що Іван Грозний був не просто рудим, а яскраво-рудим. Був він особистістю суперечливою і скільки людей побив – важко підрахувати... До речі, Малюта Скуратов, головний кат у Івана Грозного, теж був рудий. Батько Малюти пішов до Волоколамського монастиря, де день і ніч замолював гріхи свого рудого сина. Так ось, і Малюта Скуратов, і Іван Грозний – обидва були руді, а навколо рікою текла кров...
Самозванець Гришка Отреп'єв теж був рудим. Про це пишуть історики Костомаров та Соловйов.
Біблійний цар Давид був рудим педерастом. Це пише відомий письменник Ван Луун. Його книжки видавалися в Америці мільйонними тиражами. Цар Давид був також дуже агресивним. Він був педерастом-підпаском і якимось чином проник у царський палац. У тодішнього царя син був теж педерастом, от підпасок Давид із царевичем трохи і розважалися... Все це описано в Біблії.
Крістіна Кіллер, знаменита повія, через яку пішов у відставку військовий міністр Англії Проф'юмо, теж була рудою. Цей єврей-міністр спав із рудою повією Крістіною Кіллер, яка, як виявилося, одночасно спала з радянським військово-морським аташе Івановим. Шпигунство, військовий міністр і військово-морський аташе – все це було переплутано в одному ліжку цієї рудої повії.
Ми вже говорили, що Лєнін був рудим і що його дружина Крупська теж була руда. Але, виявляється, і кохана Лєніна, Інеса Арманд, також була руда. І найбільший зрадник в оточенні Лєніна, Малиновський, теж виявився рудим. Саме тому такий серйозний дослідник, як професор Пассоні, у своїй книзі “Лєнін” прямо пише, що “партію більшовиків можна було б назвати партією рудих”. А професор Пассоні – це серйозна величина. Він був політичним директором Інституту Гувера з питань Війни, Миру та Революції, де вони ретельно вивчали всі ці речі, про які ми з вами зараз говоримо.
Ще одна руда коханка – коханка Маяковського Ліля Брік. Про неї пише у своїх мемуарах Віктор Шкловський. Ліля Брік – це було нещасливе кохання Маяковського. Він наклав на себе руки, будучи молодим, а Брік – на старості років. Вона теж закінчила життя самогубством.
Ось вам руді, які приносять нещастя. Все це – зовнішні ознаки біонегативу, зовнішні ознаки виродження, і вам це необхідно добре знати, щоб помилково не вляпатися в цей біонегатив і не шкодувати потім про це все своє життя.
Повернімося до Біблії. Отже – Цар Давид був рудий педераст, а Йонатан був педерастичним коханцем царя Давида, а у Йонатана, виявляється, був син, який шкутильгав на обидві ноги... І всі книги Достоєвського насичені і кульгавими, і сухоручками. Він також усе це чудово знав і добре їх усіх бачив.
Вождь анархістів Франції, керівник заворушень 1968 року, які мало не призвели до повалення президента де Голля, єврей Даніель Кон-Бендіт, був рудим і навіть кличка у нього була “Рудий Дені”. Його потім вислали із Франції до Західної Німеччини. Як належить анархістам, він любив влаштовувати усілякі фокуси. Наприклад, однією з найсвященніших пам'яток Парижа є Вічний вогонь під Тріумфальною аркою. Це пам'ятник невідомому солдатові, який загинув за честь і велич Франції. Так от, “Рудий Дені” при всіх мочився на... цей Вічний вогонь.
От тому й не заважає органам, які стежать за порядком, пильніше придивитися до рудих членів нашого суспільства.
* – Тобто таких людей потрібно контролювати. Щонайменше – ставити на облік.
– Так. До речі, китайці бандитів називали “хунхузами”. У перекладі з китайської “хунхуз” – це рудобородий. Тобто китайці своїх бандитів називали рудобородими, а корінь усьому цьому бандитизму – агресивність, гомосексуальність активного типу.
Королева Франції, Марія Антуанетта, дружина короля Людовика XVI, була рудою. Їй відрубали голову на гільйотині. Спочатку чоловіка стратили на гільйотині, а потім і її теж...
Англійська королева Єлизавета I (Єлизавета Велика) – була руда і правила 44 роки. Заміж ця королева ніколи не виходила... Мала залізний характер... Стратила Марію Стюарт... От бачите – і тут не все гаразд. Що це за королева, яка заміж ніколи не виходила? Мала чоловічий характер і руде волосся?
Езра Паунд, до Другої світової війни, вважався найкращим поетом Америки, а після війни його визнали антисемітом, оскільки він виступав по радіо в Римі і говорив не те, що птрібно... Після війни його посадили в залізну клітку і привезли до Америки, де він 13 років відсидів в божевільні у Вашингтоні. Так от, поет Езра Паунд теж був рудим.
Іуда Іскаріот, той самий, який зрадив Ісуса Христа, за переказом, теж був рудим. Один із найбільших зрадників в історії людства...
Засновник американського Клубу рудих – Стів Дуглас, який втілив у життя цю ідею Конан Дойла, повідомляє, що рудими були такі великі люди: Нерон, Наполеон, Генріх VIII, Уїнстон Черчилль, єврейка Сара Бернар – знаменита французька трагічна актриса. Крім того, знаменитим рудим був Марк Твен – гарний письменник, душка та веселун. Але наприкінці свого життя цей веселун занудьгував-засумував і навіть почав листуватися з самим дияволом. На повному серйозі... А дві доньки Твена повиходили заміж за євреїв, стали алкоголічками і покінчили життя самогубством.
Вождь американської революції – Джордж Вашингтон, теж був рудий. Зверніть увагу – вождь радянської революції, Лєнін – рудий, і вождь американської революції – Джордж Вашингтон, теж рудий. Знову ми бачимо певну закономірність. Крім того, Вашингтон був великим масоном, а значить, він був педерастом. До речі, й інший відомий американський революціонер – Томас Джефферсон, теж був рудий.
У російській літературі рудим був відомий письменник-декадент Василь Васильович Розанов. Він сам про це пише в книзі “Вибране”, Нью-Йорк, 1956. Він був типовим декадентом і писав дуже плутані речі. Це типово для подібних людей: і туди, і сюди. Сьогодні він хвалить євреїв, а завтра він лає євреїв. Сьогодні він хвалить Бога, а завтра – диявола. Людина була дуже плутана і життя її закінчилося дуже сумно...
Ми вже згадували про доктора Лорана та його надзвичайно цікаву книгу “Тюремний світ”. Лоран був тюремним лікарем у Парижі і протягом багатьох років спостерігав за мешканцями тюремного світу. Ось цитата з його книги: “Усі руді у своїй сукупності є розсадником злодіїв та вбивць”
.
А генерал Краснов у своїй книзі “Від двоголового орла до червоного прапора” пише: “Недарма в народі кажуть: «Рудий, червоний – людина небезпечна»”.
Ще один великий рудий – імператор Фрідріх I Барбаросса. Саме слово “барбаросса” означає “руда борода”. Коли Гітлер планував напад на Радянський Союз у 1941 році, то свій план нападу він назвав на його честь “Планом Барбаросси”.
Я навмисне деякі речі повторюю. Іноді не заважає перевірити факти за двома-трьома різними джерелами. Наприклад, у “Книзі списків” Давида Вахлечинського, Нью-Йорк, 1977 наведено ще один “Список знаменитих рудих”. У цьому списку нам зустрічаються наші старі знайомі: Сара Бернар, Уїнстон Черчилль, але є і новенькі – знаменитий англійський революціонер Олівер Кромвель. Той самий, який пролив в Англії дуже багато крові... Далі йде письменник Синклер Льюїс, Наполеон, Нерон – так що джерела різні, але кажуть вони те ж саме. А ось ще одна новенька: біблійна Соломія, яка спокусила свого вітчима, який водночас був її дядьком – царя Ірода – за допомогою стриптизу (танцю покривал) і, нав'язувана своєю матір'ю Іродіадою, випросила у царя Ірода голову Іоанна Хрестителя. Тобто ця руда садистка була просто великосвітською повією.
Слава Богу, що іноді серед рудих трапляються й душки. Виявляється, рудим був Вільям Шекспір - найбільший геній англійської літератури. Рудим був також драматург Бернард Шоу, людина двояка, хоча я дуже люблю його “Пігмаліон”.
Американська співачка – руда Беверлі Сіллс (справжнє прізвище Сілверштейн), єврейка з Брукліна. Вона була примою у «Метрополітен опера». Сімейне життя її було сповнене нещасть. У неї син був дебілом. Дебіл – це менша ступінь кретинізму, на відміну від повного ідіота.
Ще один добрий рудий – художник Тіціан. Душка, геній, чудовий художник. Немає правил без винятків, але ці винятки лише підкреслюють загальне правило.
А ось ще один рудий агресор – англійський король Вільгельм Завойовник. Багато крові пролив цей завойовник...
* – Ван Гог теж, здається, був рудим?
– Можливо. У моєму списку його поки що немає, а от “буревісник революції” Максим Горький у мене у списку рудих є. Про це повідомив нобелівський лауреат Іван Бунін у своїх спогадах (вид. “Зоря”, 1975). Цей рудий буревісник, виявляється, був великий дивак. У 35 років він усиновив 19-річного хлопця, єврея, рідного брата Якова Свердлова – відомого революціонера. Ну навіщо, питається, братові великого революціонера довелося лізти в сини до Максима Горького. Та просто це були два педерасти. Вони завжди так роблять. Така ж історія була з убивцею Пушкіна – Дантесом. Він у 25 років був усиновлений голландським послом Луї Геккерном, багатим бароном. Дантес теж був барон, але жебрак. Так от, старий багатий педераст усиновлює молоденького жебрака-педераста, а потім вони плетуть інтригу, внаслідок якої педераст Дантес вбиває гордість російської нації – Олександра Сергійовича Пушкіна.
* – Кажуть, що на дуелі Дантес одягнув кольчугу.
– Так. І Дантес та його міньйон – барон Геккерн були шахраями. Геккерн замовив тоді для свого коханця кольчугу. Тобто це була не дуель, а це було пряме вбивство.
Отже, закінчуючи серію рудих, слід зазначити, що Петро Перший був далеко не дурень і своїх братів-виродженців він знав дуже добре. Ось тому, напевно, він і видав цей спеціальний указ, де було написано, що “косим і рудим забороняється свідчити в суді. Бо Бог шельму мітить”.
– А тепер давайте розглянемо ще одну характерну ознаку дегенерації – вроджену кульгавість.
Нагадую, що всі ці зовнішні прикмети допоможуть вам виявити кандидатів у “почесний” біблійний легіон усіляких бісів і біснуватих. Сукупність 5-6 дегенеративних ознак допоможе вам виявити потенційного орденоносця-легіонера, а вже як визначити, який він: хороший, поганий чи мерзенний, про це ми говоритимемо в іншій лекції.
Для того, щоб якось контролювати цю вікову хворобу всього людства, щоб зайнятися профілактикою цього масового та небезпечного явища, потрібно дуже добре його знати. Досвідчений лікар за деякими характерними зовнішніми симптомами може досить точно визначити багато внутрішніх хвороб, поставити правильний діагноз і призначити правильний курс лікування. Ось і ми з вами аналізуємо та вивчаємо тут характерні зовнішні ознаки дегенерації, бо дуже часто все це пов'язано з аномальною психікою, садизмом, гомосексуальністю та Комплексом влади. Всі ці ознаки у косих, кульгавих та рудих часто переплітаються одна з одною і доповнюються іншими дегенеративними ознаками.
Отже, вождь більшовиків, Лєнін, був рудий, а вождь меншовиків, Юлій Мартов-Цедербаум, був кульгавий. Він теж брехав, що ніби в дитинстві його нянька впустила, тому, мовляв, він і кульгавий. Насправді ж він був кульгавим від народження. Ходив він кудлатим, як жінка, а його сестри – навпаки, стриглися під хлопчика... Вся сім'я Цедербаумів суціль складалася з революціонерів. У 1897 році влада заарештувала Лідію, Сергія та Надію. Пряма паралель із сімейством Лєніна, де вся родина Лєніна теж складалася з революціонерів. Ось і у вождя меншовиків Мартова-Цедербаума – те саме. Після революції Мартова та його сестру Лідію Йосипівну Дан (Дан теж був одним з великих революціонерів) Лєнін вислав закордон, тобто відпустив. Інші члени сім'ї Цедербаума склали голови у підвалах ЧК. Але ж в історії російської революції Мартов-Цедербаум, після Лєніна, був людиною номер два. Всього ж у сім'ї Мартова було 11 чоловік братів і сестер і всі вони були революціонери, тобто вся сім'я є дегенеративною.
Ось ще один кульгавка – Микола Єжов, начальник НКВС. Пише про це Надія Мандельштам у своїй книзі “Спогади”. Єжов, як ви пам'ятаєте, командував Великою Чисткою.
Перша жінка нобелівський лауреат, Сельма Лягерлеф, теж була кульгава. Вона отримала Нобелівську премію, отже вона була більш менш талановита, а раз вона була кульгава, то вона була не зовсім нормальна. Перевірив – виявляється, вона була старою дівою. Я думаю, що нормальній жінці кульгавість не завадила б вийти заміж. Тут справа не в цьому, а в деяких інших речах...
Ось ще один кульгавий – князь Петро Володимирович Долгоруков. Це той самий кульгавий педераст, котрий написав підлу фальшивку – диплом “Ордена рогоносців”, що спричинив дуель і смерть Пушкіна. Тобто Пушкіна зацькувала і вбила зграя педерастів, що включає барона Геккерна, барона Дантеса та князя Долгорукого.
Далі у моєму списку йде Віра Александрова – дружина Соломона Шварца. Ну, про неї ми вже говорили. Редактор чеховського видавництва. Вона була кульгавка, революціонерка і дочка священика.
Ще одна революційна кульгавка – знаменита Роза Люксембург. Хромонога та кривобока єврейка-комуністка.
Ріхард Зорге, один із найзнаменитіших радянських шпигунів, теж, виявляється, був кульгавим. Зорге за його роботу у Японії посмертно дали Золоту зірку Героя Радянського Союзу. Маленька деталь – дід Ріхарда Зорге був секретарем у Карла Маркса, а оскільки Маркс був педерастом, то навряд чи педераст узяв до себе в секретарі нормальну людину. Як правило, вони беруть своїх, братів-масонів, а потім у цих братів народжуються сини-кульгавки, які виростають видатними радянськими шпигунами.
Наступною кульгавкою йде в моєму списку Вільям Дуглас – найбільший кретин і найбільш негативний із усіх членів Верховного суду США, того самого Верховного суду, який захищає інтереси злочинців та повністю ігнорує їхніх жертв. Так ось, у цього члена були напіввідсохлі ноги.
Наш рудий дружок Тамерлан, виявляється, був ще й кульгавим. “Свою кар'єру він розпочав із простого бандитизму. Він був жорстокіший, ніж Чингісхан. Його жорстокість переходила в садизм”, – це пише Каратеєв у своїй книзі “Богатирі прокинулися”.
А ось дані особистих спостережень, зроблених мною серед моїх знайомих. Перший чоловік Маші Андрєєвої-Трегубової був кульгавим. Від цього шлюбу у них народилася дочка, яка у віці 16 років наклала на себе руки. Причому Маша була красунею і дочка її була красунею. Вона наклала на себе руки в скаутському таборі. Невдале кохання. Але яке це було невдале кохання – до хлопчиків чи до дівчаток?.. Вся її родина була з проблемами і кульгавий чоловік – це лише одна із зовнішніх прикмет таких проблем.
Наш знаменитий батька Махно, анархіст і бунтар, виявляється теж був кульгавий. Цей кульгавий чорт грав велику роль у громадянській війні.
Ще один кульгавий – міністр оборони та представник Індії в Об'єднаних Націях, Крішна Менон. Одна з найнеприємніших осіб в Об'єднаних Націях. Він теж був кульгавий. Особа – дуже негативна.
Відомий письменник – Сомерсет Моем був кульгавим гомосексуалістом. Головний герой його роману “Тягар пристрастей людських” – теж кульгавий, у героя була кінська стопа, а мати героя померла при пологах другої дитини, яка сама виявилася мертвонародженою. Помер Моем у віці 91 року і всі свої мільйони заповідав... своєму секретареві Олену Фірле (з яким вони зійшлися, коли Сомерсету було під 60, а Олену – близько 30), хоча у Сормерсета була ще жива його рідна дочка.
Талейран, міністр закордонних справ часів Наполеона, теж був кульгавим гомосексуалістом. Кінська стопа, як у Геббельса. У нього був сильний гомосексуальний потяг до Наполеона, тобто він був латентний гомо. Пише це лікар психіатрії Ланге-Ейхбаум.
Йосип Геббельс. Чвертьєврей, кульгавий. Кінська стопа.
Вбивця Кірова – Леонід Ніколаєв, через що і почалася, власне кажучи, Велика Чистка, був кульгавий – кінська стопа. Він також був епілептиком. Син алкоголіка.
Терорист Петров, який вбив начальника петербурзької охранки Карпова, був кульгавим і кривобоким есером-революціонером.
А ось ще один знаменитий кульгавий з Біблії. Після нічної бійки з Богом-Єговою Яків став кульгавим. Читайте Буття, 32:24-29. Після цього поєдинку йому надали ім'я Ізраель, що означає – борець із Богом.
Єврей-антисеміт Адольф Ейхман, якого повісили в Ізраїлі, теж був кульгавим. Це пише начальник американської розвідки Джон Донован у книзі “Ейхман”. Кажуть, що останніми словами Ейхмана на ешафоті були: “Вішайте, вішайте... Ще одним жидом стане менше...”.
Наш великий поет Лермонтов теж трохи накульгував... загинув він на дуелі з Мартиновим. Так що серед хромоніжок зустрічаються як погані люди, так і хороші.
* – Мартинов, схоже, був єврей. У фільмі “Лермонтов” чітко вимовляється його єврейське ім’я-по батькові і навіть показується його сімейний герб. На цьому сімейному гербі – три зірки Давида.
– Можливо, можливо...
Знаменитий англійський поет Байрон був кульгавий на 100% – кінська стопа, як у Геббельса. Будучи одруженим, він займався кровозмішенням зі своєю сестрою. Вийшов скандал і лорду Байрону довелося спішно тікати з Англії. Усе це позначилося на його творчості. Є навіть такий термін – “байронізм”. Цікаво, що Лермонтов був послідовником Байрона. Обидва вони були талановиті і обидва скінчили погано. Обидва були кульгавими, правда Байрон був 100% кульгавим, а Лермонтов лише накульгував...
Фрейліна імператриці Вирубова теж була кульгавою і що вони там робили ночами, наодинці з імператрицею – одному Богові відомо...
Ще один “герой нашого часу” – алкоголік та педераст, Борис Пастернак, якого на Заході звеличують до небес і навіть дали Нобелівську премію. Він теж був кульгавий. У Першу світову війну Пастернака навіть не взяли до армії через його кульгавість.
У книзі професора Крафта-Ебінга “Сексуальна психопатія” говориться, що деякі ненормальні чоловіки мають фетишизм на жіночі каліцтва. Це коли чоловікам подобаються тільки потворні жінки, а саме – кульгаві жінки, косі жінки і т. д. Все це ви зустрінете у Достоєвського, особливо в його “Бісах”. Повторюю – наш розумниця Достоєвський усе це добре знав і дуже добре бачив. І нам теж непогано було б усе це знати й бачити.
Чому нам це потрібно знати? Чому ми сьогодні про це так детально говоримо? Та тому, що на всіх цих речах нормальна людина може дуже обпектися. Коли мені було 32 роки, і коли я залицявся до Наташі Мейєр – вона була дуже красивою молодою жінкою. Я з нею тоді мало не одружився, але слава Богу – Господь відвів. Так ось – у цієї красуні Мейєр була тітка, сестра Наташиної матері. Тітка ця була абсолютно кульгава і у неї був викривлений хребет. Ця кульгавка мала косооку дочку. Я тоді це запам'ятав – таки незвичайно якось, але тоді я всіх цих тонкощів ще не знав. Наталка Мейєр запевняла мене тоді, що вона російська дворянка, а виявилося, що вона не дворянка, а лесбіянка. І не росіянка, а напівєврейка. Вляпався б я тоді як сліпе кошеня, та повторю – дякую, Господь відвів...
Тому, закінчуючи сьогоднішню лекцію, давайте зробимо для себе деякі висновки.
Ми з вами щойно проаналізували кілька серій фізичних деформацій людського організму, які є характерними зовнішніми ознаками диявола дегенерації. Як ви самі переконалися, здебільшого носії цих ознак виявлялися людьми біонегативного типу. Я наводив вам так само і приклади хороших людей, але їх буде лише близько 10%, а 90% – люди біонегативні, люди негативні. Отже, і народна прикмета про “лихе око”, і указ Петра Першого про рудих і косих – усе це підтверджується життєвим досвідом. Ці люди постійно приносять нещастя як оточуючим, так і самим собі.
Справа тут у тому, що зовнішні деформації, як правило, йдуть пліч-о-пліч з психічними хворобами, так би мовити – деформаціями душі, які набагато важче помітити, ніж зовнішні фізичні деформації організму, такі як косоокість, кульгавість і руде волосся. Якщо ви ще раз уважно перечитаєте конспект цієї лекції і уважно придивитеся до оточуючих вас людей, то ви самі вже бачитимете прямий зв'язок між злом дегенерації і цими прикметами.
В особистому житті знання цих закономірностей допоможе кожній нормальній людині уникнути багатьох трагічних і невиправних помилок, за які вам потім доведеться розплачуватися протягом усього свого життя...
У житті суспільному все це теж буде корисно знати, щоб заздалегідь дізнаватися і нейтралізувати всіх цих революціонерів, психопатів, садистів, мазохістів та інших бісів – кульгавих, косих та обраних...
Не сумуйте, якщо їх буде багато, а добре запам'ятайте золоту формулу про те, що “Диявол схильний до самознищення”. Вам залишається лише вчасно розпізнати його та не вляпатися самому в чергову дегенеративну м'ясорубку. Уникнути цього вам тепер буде легше, бо ви вже знаєте, як Бог шельму мітить...