Сучасний інформаційний простір рябіє безліччю розмов про свободу слова в демократичному суспільстві, яка робить прозорим будь-яке питання, будь-яку нішу. В цьому переконані мільйони українців. Простих і освічених. Якщо їм заявити, що цензура процвітає, що, порівняно з радянською добою, лише змінено її формат - вони іронічно посміхнуться. Йдеться не про карикатурні «темники». При радянській владі було заборонено критикувати існуючу систему, проте дозволялося критикувати західну. Захід у певному сенсі був вільнішим: критикувалась країна рад, поливались брудом і свої власні держави. Одним словом, усім відомі банальні істини. Однак, і на Заході, і на Сході є теми, на які накладено табу.
Одним з тих, хто не вписується у нинішню «свободу слова», є творець «Вищої Соціології» Григорій Климов. Попри те, що світові ЗМІ зберігають мовчанку, справжні українські та російські патріоти уважно вивчають його спадщину, котру вкрай корисно знати, насамперед, національним елітам, спецслужбам, соціологам, священнослужителям, письменникам.
У своїх працях («Божий народ», «Красная кабалла», «Князь мира сего», «Протоколы советских мудрецов» тощо) автор досліджує таке делікатне питання, як дегенерація (сексуальні збочення, вроджені психічні захворювання та фізичні вади) і негативний вплив її носіїв на соціальні, політичні, культурні та ін. процеси. Щоби краще зрозуміти природу подій у світі і, зокрема в Україні, слід коротко висвітлити суть дослідження.
Близько 90% злочинів у світі, прямо чи опосередковано, пов’язані з дегенерацією (не сприймати як лайку, а як медичний термін). Усі демонічні особистості в історії, не кажучи про банальних рецидивістів та маніяків - дегенерати. Не всі дегенерати погані люди, але майже всі погані люди - дегенерати. Це спадкова річ. Вона не виникає сама по собі. Її витоки у кровозмішанні.
Якщо полистати Біблію, особливо Старий Заповіт, можна знайти безліч прикладів близькородинних шлюбів. Це стосується навіть тих персонажів, котрі не тільки в юдаїзмі, але і в християнстві вважаються позитивними героями, наприклад, Авраам і Сара. Вказаний чинник, помножений на талмудистську ідеологію «богообраності» та ненависті щодо гоїв чи акумів (неєвреїв) (Сто законів Талмуда «Шулхан Арух») і відповідна заборона укладання шлюбів з «невірними», таким чином, зіграв з бідолашними євреями злий жарт. Віками полишені притоку свіжої крові ззовні, вони, в значній мірі, просто виродилися. Тому не дивно, що серед «богообраних» відсоток дегенерації у 6-8 разів більший, ніж серед інших народів. Це не пропаганда «проклятих антисемітів», це наукові висновки всесвітньо відомого психіатра, професора Чезаро Ломброзо («Гениальность и помешательство»). До речі, італійського єврея, нащадка родини рабинів. Свою рідню, як і свій предмет, він знав добре.
Звідси поява біонегативних особистостей: марксів, леніних, троцьких, гітлерів – у політиці; малевичів, вархолів, далі, пікассо, лимонових, моісеєвих – у сфері культури, а також інших «вічних революціонерів», запрограмованих на перманентне руйнування традиційних цінностей та свідоме створення хибних теорій. Окрім непомірного потягу до домінування (комплекс влади) та садистичних якостей, їм притаманні схильність до створення закритих товариств, солідарність і відповідна кадрова політика: просувати лише «своїх».Їм чуже почуття Батьківщини, вони переважно космополіти. З цієї опери і різноманітні феміністичні організації, які є просто камуфляжем організованих лесбіянок.
Добра половина вказаної публіки не має імунітету від одержимості. Вони схильні до темного містицизму. Якщо більшість релігій корінь зла справедливо шукає у бездуховності, то Климов органічно доповнює їх на «раціональному» рівні.
Заради справедливості слід зазначити, що серед вищезгаданої категорії траплялися і порядні люди, які залишили добрий світлий слід. Наприклад, П. Чайковський, Г-Х. Андерсен, І. Левітан. Хто щиро розумів свої проблеми («син за батька не відповідає»), робив благі речі, тримався бездітності (це головне) - цілком справедливо міг претендувати, так би мовити, на роль святого. Такий інститут, як монастирі - саме для них.
Більшість дослідників шукають спільне між юдейством і масонством виключно у галузі релігії та ідеології, структурі, символіці, методах конспірації тощо. Це вірно, але цим сказано тільки «А». Г. Климов додає «Б». На основі широкого фактажу та глибокого аналізу він доводить, що дегенерати являють собою соціальну базу масонських орденів та інших аналогічних латентних структур (ілюмінати, тамплієри, шрайнєри, мальтійці, ротаріанці та ін.). Так що зрадників своїх націй з юдеями ріднить не тільки ідеологія.
Якщо ці люди в звичайних умовах часто-густо неприємні лише на побутовому рівні, то в руках сатанинської секти левітів (нащадки єгипетських жерців, котрі, окрім іншого, створили юдаїзм), яка задає їм ідеологію і структуру, вони перетворюються, образно кажучи, у її спецслужбу. Себто масонство. В умовах «демократії» воно виконує ту роль, яку в СРСР виконувала компартія. Мушу розчарувати любителів демократії, вона керована в усьому світі, а в тій тіньовій піраміді, що над нею, ніякої демократії немає, в ній жорстка тоталітарна ієрархія. Так що розмови про плюралізм і дискусії навколо переваг-недоліків комунізму, анархізму, лібералізму, соціал-демократії та інших «ізмів» носять наївний характер.
Далеко не кожний содоміт - масон. Не кожний масон - содоміт. Серед них є нормальні і навіть порядні люди, котрі потрапили до цих хитрих структур через цікавість, кар’єризм, наївність та віру у химери на кшталт «свободи», «рівності» і «братерства». Тут є чимало відомих на увесь світ письменників, діячів культури, науковців. Останні завжди залишаються ширмою та профанами і високі ступені посвячення їм не світять, адже брати участь у відверто сатанинських обрядах можуть лише дегенерати високих градусів.
З причини близькородинних шлюбів виродилася і значна частина аристократичних родів (голуба кров) Європи, у результаті чого ви нині практично не знайдете генетично здорової монархічної династії. Офіційна історична наука замовчує той важливий факт, що криваві «народні», «демократичні», «буржуазні» та «соціалістичні» революції перемагали насамперед в тих країнах, де двори та їх оточення були заражені вірусами дегенерації, а саме - масонством. У таких умовах, природно, створився грунт для непомітної руйнації захисних систем державних механізмів. Потім тривав етап духовно-ідеологічного руйнування: «ліберальні», «прогресивні» та «конституційні» вимоги, що закінчувалися громадянськими війнами з мільйонними жертвами. Першими впали Англія та Франція. Подальшу історію боротьби з «тиранами» всі прекрасно знають. Слід зазначити дивну особливість усіх революцій та світових воєн: за їх підсумками завжди вигравав національний капітал неєвропейських народів, який, залежно від кон’юнктури, надавав кредити то «білим», то «червоним», то «коричневим»...
До слова, Борис Абрамович Березовський міг би багато чого цікавого розповісти про справжні причини і механізми фінансування чеченської війни...
В сучасному світі найбільше виродженців усіх відтінків в наступних професіях: артисти балету, актори театру і кіно, поп-зірки, повії, працівники ЗМІ, «епатажні» художники і поети, священики (незалежно від конфесійної належності), представники вищих ешелонів влади (незалежно від державної системи, суспільного ладу). За деякими даними (В. Істархов «Удар Русских Богов»), кабінет колишнього президента РФ Б. Єльцина на 70% складався з педерастів. Аналогічна картина і на «демократичному» Заході. У відкритих джерелах можна знайти інформацію про «любителів» хлопчиків (педофілія) та інших збоченців з числа окремих урядовців та нардепів України (провладних і опозиційних), зокрема і тих, хто пов’язаний із Закарпаттям. Відкриті гомо великої небезпеки для суспільства не становлять. У випадку, якщо не розкладають культуру збоченими формами літератури і мистецтва. Особливо небезпечними є латентні. Саме вони мають талант пролізати до стратегічних крісел.
Сьогодні спадщина Григорія Климова, як ніколи, актуальна. Розпочата 1917 року революція, а точніше - антислов’янська свисто-пляска, в інших формах продовжується і нині. Править бал та ж сама публіка, в які б кольори вона не рядилася - червоний, біло-голубий чи помаранчевий. Достатньо, абстрагувавшись від пропаганди продажних україномовних або російськомовних ЗМІ (українських та російських практично не існує. Якщо не вірите, зробіть тест-перевірку, спробувавши торкнутись вказаної проблематики в будь-якому вітчизняному мас-медіа), подивитись навкруги і замислитись, чому наш народ доведено до жалюгідного стану, чому деградовані промисловість, сільське господарство, наука, культура, духовність, медицина, армія, правоохоронні органи, спецслужби? Громадянських та зовнішніх воєн, епідемій чуми останніми роками в Україні не було, а закон збереження поки що не відмінено. Ліберально-космополітичні політологи, економісти, соціологи - і провладні, і опозиційні, - що кормляться з фондів на кшталт соросівського, з розумним виглядом розводяться про якісь «об’єктивні труднощі при переході від тоталітаризму до демократії», про якісь «кризи», про «підступи російських шовіністів», про «ментальну корумпованість народу», про «несумісність західної і східної України», про «неправильну реалізацію рекомендацій МВФ» та ін. маячню. Для годиться згадують незлим тихим словом негативну роль олігархів, звісно, не вказуючи їх національність та орієнтацію.
Торкаються і «наслідків комуністичної психології», не наголошуючи на національному походженні червоної ідеології та її вождів, як і тих заокеанських банкірів (Ротшильд, Варбург, Шиф, Кун, Лейб і т. п.), що фінансували, у т. ч. через посередництво німецької розвідки та шведських банків, «російську» революцію, внаслідок якої знищено понад 40 млн. слов’ян. Жоден з таких «мислителів» ніколи чесно не зізнається у простій істині: юдейські «буржуї» всього-навсього спонсорували процес нищення гоївських «буржуїв» (національних еліт та найбільш здібних і продуктивних представників народу). Ось таке резюме суті вчення Мордехая Леві - він же Карл Маркс - як однієї з іпостасей сіонізму...
Паралельно, тихою сапою, ведеться глобальна гра, спрямована на зіткнення українців і росіян. Ніхто, приміром, не вміє так кваліфіковано бавитись у «російський націонал-шовінізм» з його українофобією, як син юриста і гомосексуаліст Жириновський (Едельштейн) або Лужков (Кац). У свою чергу, «на лапу» з ними грають українські сини юристів, що не менш вправно експлуатують тему «українського націоналізму» з його русофобією. Останні, насамперед представники бутафорсько-патріотичних організацій, полюбляють спекулювати на темі голодоморів та інших форм геноциду стосовно нашого народу, якось дивно «забуваючи», що їх жертвами стали не тільки українці, але і мільйони росіян. Якщо в роки другої світової війни існував німецький геноцид щодо євреїв, то логічно постає питання про геноцид щодо слов’янських народів. З боку кого? Невже в Радянському Союзі 20-30 рр. минулого століття при владі була російська національна еліта? А може українська? А може китайська? (А. Дикий «Евреи в России и в СССР»). В мас-медіа, популярній та науковій літературі і Заходу, і Сходу - гробове мовчання. На цьому тлі смішно слухати байки про класову боротьбу між «експлуататорами» та «експлуатованими». Проте зовсім не смішними є деякі заяви нардепа О. Тягнибока, який чомусь звалює до купи і «жидів», і «москалів». Він або не розуміє вказаних речей, або виконує провокаційну роль «контрольованого антисеміта».
Ні одна продажна душа правдиво не висвітлила перебування в 2003 р. колишнього глави держави Леоніда Кучми в США, де як Президент України він мав би зустрітися з американським лідером або представниками української діаспори. Таких зустрічей не було. Проте були зворушливі зустрічі з керівниками кузні кадрів американської еліти - Світового єврейського конгресу, юдейського масонського ордену «Бнай-Бріт» та найодіознішого його підрозділу АDL. Це відбувалося в той період, коли Генеральна Асамблея ООН розглядала питання про голодомор 1932-1933 рр. в Україні. В своєму виступі на ній Кучма навіть не згадав слово «геноцид»... Власне, які виступи може озвучувати президент, «закольцований» В. Медведчуком (Гольденфельдом), хасидами В. Пінчуком, Д. Табачником (обидва члени юдо-нацистської секти «Хабад», діяльність якої носить переважно конспіративний характер) (Э. Ходос «Еврейский удар») і компанією?
Аналогічною є гра команди Володимира Путіна (Цінауера 3-4 покоління тому) в Тузлу, мовне питання, статус вояків ОУН-УПА, провокації навколо Чорноморського флоту і т. ін. У подібні речі, з точністю до навпаки, бавиться і неслов’янська частина команди Віктора Ющенка. В результаті братні народи, їх національні еліти, зашорені господарями пропаганди, «тузляться» (поки що на інформаційному рівні) між собою, ділячись через посередництво десятків партій, фондів, сект й різноманітних патріархатів на «клятих москалів» та «недобитих бандерівців». Так працює керований конфлікт, з якого хтось збирає вершки. Так продовжується тихий і повзучий геноцид, у ході якого без жодного пострілу протягом лічених років українська та російська нації скоротились на мільйони.
Вказана публіка полюбляє мусувати тему національної ідеї. Вона багато мудрує, але головну «таємницю» вам ніколи не озвучить: українська національна ідея розпочинається з морально та генетично здорової національної слов’янської еліти. Сьогодні вона не при владі. Розмови на кшталт «немає пророків у своїй вітчизні...» - антинаціональна дезорієнтація. Те ж саме вірно для росіян.
Багатовікова революція, одним словом, продовжується... Читайте Григорія Петровича Климова, намагайтеся мислити самостійно і виважено, без зайвої шпигуноманії, не піддаючись зомбуванню сучасного інформаційного простору.
Не слід ходити по життю всліпу.
Іван ФЕДАК