Григорий Клімов «Протоколи Радянських Мудреців»

Протокол 20. Їжа богів

...розплющаться очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.

Бытие 3:5.

– Товариші, я просив ставити мені запитання у письмовій формі, щоб краще підготувати відповіді, – генерал-професор Малінін поклав перед собою пачку папірців. – Сьогодні я відповім на деякі з цих питань.

– Перше питання: “Скажіть трохи правди про царську Росію”. Гарне питання, на яке я відповім із великим задоволенням. Багатьом із вас набридла ця вічна брехня про наше минуле.

– Щоб не було сумнівів, я знову беру іноземне джерело: книгу Франка Бріттона “За лаштунками комунізму”, Каліфорнія, 1970. Книга видана правими американцями і написана зі щирою теплотою та співчуттям до російського народу як першої жертви комунізму.

У передмові Франк Бріттон пише: “На жаль, будь-який серйозний аналіз комунізму та марксизму торкається єврейського питання... Це основна причина того, що ми так мало знаємо про комунізм. Письменники-історики, цілком зрозуміло, намагалися не торкатися цього питання через страх, що їх затаврують “расистами та фанатиками”... У цій роботі ми вирішили за будь-яку ціну зламати стіну мовчання і показати цю проблему по можливості чесно та об'єктивно”.

– Далі я цитую цікаві уривки:

“У 1804 році в Росії для євреїв відкрили двері всіх шкіл, і відвідування цих шкіл було обов'язковим. Обов'язкове навчання було новинкою не лише в Росії, а й у будь якій країні початку ХІХ століття...” (с. 16).

– Ось вам і відстала Росія! А обмеження євреїв почалися лише після вбивства Олександра II, яке готувалося на квартирі єврейки Гельфман. Тоді російський уряд дійшов висновку, що “якщо євреї не були задоволені правлінням Олександра II, якого англійський прем'єр-міністр єврей Дізраелі називав «самим доброчесним монархом, який будь-коли правив Росією», тоді євреїв не задовольнить ніщо, як пряме домінування у Росії” (с. 17).

– Про реформи Столипіна: “Його земельні реформи, завдяки яким він став особливо відомим, не лише дали селянам право володіти землею, а й по суті фінансували ці покупки за допомогою урядових позик”. Коли у 1917 році Ленін закликав селян “захопити землю”, ​​понад 3/4 цієї землі вже належало селянам – в результаті столипінських реформ. І це говорить не якийсь білоемігрант, а це дані з книги великого американського комуніста Бертрама Вольфа (с. 24). Незважаючи на все це, у вересні 1911 року Столипін був убитий євреєм-терористом Мордехаєм Богровим.

– Але соціологам уже давно відомо, що більшість терористів – це зазвичай душевнохворі психопати. А за золотою формулою Ломброзо ми знаємо, що серед євреїв таких психопатів у середньому у 6 разів більше, ніж у гоїв. Ось вам і результати.

– Ще про Столипіна: «Багато столипінських реформ було проведено в життя вже після його смерті. У 1912 році було введено закон про соціальне страхування в промисловості, який давав усім промисловим робітникам страхування від хвороби та нещасних випадків з виплатою від 2/3 до 3/4 їхньої нормальної оплати праці” (с. 24).

– Ось трошки про офіцерів царської армії у І Світовій війні: “Російські офіцери, які йшли в бій на весь зріст, одночасно командуючи, щоб солдати повзли, зазнавали вдвічі більших втрат, ніж солдати”.

– Потім описується, як у той же час єврейські революціонери в тилу і єврейські дезертири за кордоном займалися підготовкою революції. Згадайте, що говорить з цього приводу Талмуд (Пезахим, 113а): “Рабин Йоханан сказав: якщо ви йдете на війну, то йдіть не в перших рядах, а краще в останніх рядах, щоб ви були першими, хто повернеться додому”.

– Ось уривки з американської "Єврейської енциклопедії" (том 9, с. 288), де повідомляється, що до революції в Росії 7/8 всіх осіб вільних професій, тобто адвокатів, лікарів, журналістів і так далі, було євреями. Таким чином, євреї, які тоді становили лише 4,2% населення Росії, займали 87% усіх вільних професій, які прийнято називати інтелігенцією. 37% євреїв, тобто кожен третій, займалися комерцією (с. 26).

– З цього видно, що за допомогою революції євреї прагнули не рівноправності, яку вони практично вже мали, а повного захоплення влади, єврейської диктатури, що й сталося після революції.

Генерал-професор Малінін порився у своїх записах:

– Я ​​склав тут питання так, щоб була якась логічна послідовність. Але вдома кіт заліз на мій письмовий стіл і все переплутав. Наступне запитання: “Розкажіть докладніше про Керенського”.

– Олександр Федорович Керенський. Лідер Лютневої революції. Глава Тимчасового уряду, який відчинив двері Леніну та Жовтневої революції. Тоді він був для всіх суто російською людиною: Олександр, та ще Федорович, та ще Керенський!

– Але потім, коли справа була вже зроблена, заднім числом почали шепотіти, що Керенський чи то єврей, чи то напівєврей. Одні казали, що його мати була єврейка на прізвище Кірбіс. Інші казали, що Олександра Керенського було усиновлено Федором Керенським, а насправді він син своєї єврейської матері Кірбіс від якогось іншого єврея.

– Під час Великої Чистки 30-х років вирішили з'ясувати також це темне питання. Тоді тисячами стріляли професійних революціонерів із ленінської гвардії. Багато хто з них знав Керенського особисто і з усіма подробицями. І на допитах цих людей про Керенського з'ясували наступне:

– Офіційно Керенський народився у 1881 році. Тоді ж, 1 березня 1881 р., терористами-народовольцями було вбито імператора Олександра II, Цар-Визволитель, який скасував кріпацтво. Окрім Желябова, Рисакова, Кібальчича та Перовської, у цьому царевбивстві брала активну участь також і єврейка Геся Гельфман. Усіх їх засудили до повішення. Тоді Геся Гельфман заявляє, що вона вагітна. А за законом вагітних страчувати не можна. Перевірили – так, вагітна. Тому повішення було їй замінено на довічне ув'язнення.

– Але річ у тому, що Геся Гельфман завагітніла, сидячи в одиночній камері, у казематі Петропавлівської фортеці. Постає питання, яким чином? Бачите, знову ці єврейсько-біблійні фокуси.

– Геся Гельфман обдурила царський уряд. Але нас такими трюками не обдуриш. Наприклад, до такого ж трюку вдалася знаменита комендантка Бухенвальда садистка Ельза Кох. Потрапивши після 1945 року до рук американців і знаючи, що її засудять до смертної кари, вона теж завагітніла, сидячи в одиночній камері в Нюрнберзькій в'язниці, де ізоляція така, що муха не пролетить. Постає питання – як? Та дуже просто – спільники чи родичі передають у капсулі сперму, а потім пальцем робиться штучне запліднення. Таким чином Ельза Кох уникла смерті.

– І так само врятувалася від петлі відьма Геся Гельфман. В результаті Геся розродилася 7-місячним недоноском, що у дегенератів зустрічається частіше, ніж у інших людей. Цього недоноска віддали до сирітського будинку з позначкою "батьки невідомі". Але від своєї долі Геся Гельфман не втекла: невдовзі вона померла у в'язниці – як наслідок важких пологів, що знову-таки у дегенератів зустрічається частіше, ніж у інших людей.

– А що сталося з Гесиним недоноском? Тут слід розкопати кілька шарів брехні. Не буде ж Геся говорити, що її недоносок пальцем роблений. Тому вона показувала пальцем, як на батька, звичайно, незаконного батька, на Миколу Колоткевича, теж терориста, який загнувся у в'язниці у 1884 році. Окрім того, сама поліція, віддаючи цього байстрюка до сирітського будинку, аби замести сліди, розпустила чутку, що це дівчинка. А насправді це був хлопчик, якого обрізали та назвали Аароном.

– Ну і що сталося з цим байстрюком-недоноском на ім'я Аарончик? Адже для євреїв він був своєрідним національним героєм. Тому байстрючка Аарончика незабаром усиновили добрі люди на прізвище Керенські. Прийомний тато – з євреїв-вихрестів, який із Хаїма став Федором. І прийомна мама – теж єврейка, дівоче прізвище Кірбіс.

– Батько цього Федора Керенського був євреєм-фальшивомонетником, якого заслали до міста Керенська Пензенської губернії. Подібно до багатьох шахраїв, щоб заплутати поліцію, він заявив, що не пам'ятає ні свого імені, ні прізвища. Тому, коли його випускали із заслання у місті Керенську, поліція просто дала йому прізвище Керенський. Як Юда з Каріота став Іудою Іскаріотським.

– Син цього фальшивомонетника Федір Керенський пізніше став директором гімназії у Симбірську, неподалік Керенська. А гімназистом у цій гімназії тоді був товариш Ленін. Коли його брата Олександра повісили за замах на імператора Олександра III, товариш Леніна мав серйозні неприємності в гімназії. І тоді товариш Керенський дуже допоміг товаришу Леніну, щоби його не вигнали з гімназії. Бачите, як ворон до ворона летить. І як рука руку миє.

– Так з байстрюка Аарончика врешті-решт вийшов вождь Лютневої революції Олександр Федорович Керенський. Щодо Керенського-Гельфмана треба сказати, що яблуко від яблуні недалеко падає.

– У своїй передсмертній біографії Керенський зізнається, що вже з 1912 року він був членом масонства, тобто членом таємних товариств педерастів. А це означає, що його мати, терористка Геся Гельфман була лесбіянкою. І всі вони, ці революціонери такі!

– Знаючи це, ви зрозумієте, чому під час Великої Чистки ленінську гвардію знищували цілими сім'ями – і дружин, і дітей, і родичів. Бо дегенерація, подібно до сифілісу – штука спадкова і поширюється на всю сім'ю. У принципі, знищуючи старих більшовиків, Сталін знищував душевнохворих виродків, той легіон, де об'єднуючим началом є ​​статеві збочення, а безкоштовним додатком до цього – психічні хвороби. Але ці психи шаленітимуть, розводитимуть бунт та анархію доти, доки їх не перестріляють, користуючись висловом Вишинського, як скажених собак.

– І все це – у боротьбі за владу. Згадайте комплекс влади, комплекс негритянських чаклунів та сибірських шаманів, який створює те, що називається природженим вождем. Ось одним з таких вождів і був пальцем роблений Керенський.

– Наші дані про Керенського сходяться з даними, опублікованими за кордоном. Хто цікавиться деталями, той може прочитати це в нашій спецбібліотеці – у книзі Григорія Бостуніча «Масонство», Белград, 1928, де він пише також і про люб'язного брата Керенського-Гельфмана (с. 122-127).

– Керенський помер у віці 89 років у Нью-Йорку. На його похоронах відомий євриканський журналіст Ісаак дон Левін авторитетно заявив: "Керенський був єдиним променем світла за всю тисячолітню історію Росії!" Типово масонська брехня та перебільшення. Так само тепер звеличують до небес Сахарова і Солженіцина.

– У західній пресі єдиним періодом справжньої свободи та демократії в Росії вважається 8-місячний Тимчасовий уряд Львова-Керенського. Але перший глава цього уряду князь Георгій Львов, окрім іншого, був також і знаменитим педерастом. Про це ви можете прочитати у вже відомій вам книзі Ноеля Гарда "Від Йонатана до Жида" (с. 714), довідник всіх знаменитих педерастів в історії. Про це відкрито пише у своїх мемуарах уславлений балерун Ніжинський...

– Але Львів був не лише педом, а й масоном. А за масоном Львовим наступним главою Тимчасового уряду став масон Керенський. Міністри Тимчасового уряду Гучков, Мілюков, Савінков та інші теж були масонами. І виходить свого роду політична мафія.

– Якщо ви крок за кроком підете далі цим шляхом, то переконаєтеся, що більшість членів цього Тимчасового уряду були легіонерами з легіону д-ра Кінсі. Та не просто легіонерами, а легіонерами-партійцями, тобто членами таємних товариств. І вся ця демократія-сатанократія була запланована точно за західним зразком. Тому західні легіонери і кричать, що Тимчасовий уряд – це єдиний період демократії в Росії. А насправді це був найбільш ідіотський, підлий і брехливий уряд в Росії.

– У принципі, у доброму старому культурному суспільстві, на верхах суспільства ці легіонери завжди у більшості. І за умов парламентської демократії, де вирішує парламентська більшість, ці легіонери вас демократично переголосують. Врахуйте ще комплекс влади, який тягне людей до влади, зокрема й у парламент. Хоч би як ці легіонери в парламенті не розсаджувалися, але результат зазвичай буде той самий – вони будуть у більшості.

– Тому західні легіонери завжди, з піною біля рота, за парламентську демократію. Але по суті справи, це не демократія, а сатанократія. Той самий диявол, князь світу цього, але цього разу в одязі демократа.

– Усі знають, що Керенський, верховний головнокомандувач Тимчасового уряду, утік від Леніна, переодягнувшись у жіночу сукню. Але мало хто знає, що раніше великий Ленін бігав від Керенського – теж переодягнувшись у жіночу сукню. Це ви знайдете в тій же книзі Ноеля Гарда “Від Йонатана до Жида”, с. 714.

– Це було після невдалого повстання 4-17 липня 1917 року, коли Ленін поспішно втік до Фінляндії і жив в курені на станції Розлив разом зі своїм міньйоном Зінов'євим. Звичайно, радянським історикам незручно описувати це делікатне питання. Тому в офіційних біографіях Леніна делікатно пишуть, що Ленін утік до Фінляндії, “загримувавшись і в перуці”, а про його міньйона Зінов'єва тепер взагалі не згадують.

– Так, Ленін був у перуці, щоб прикрити свою лисину. І, крім того, у жіночій сукні. Під ручку із Зінов'євим. Нормальній людині це ніколи і на думку не спаде. Але цей трюк із перевдяганням чудово відомий усім двостатевим сучкам. І вперше цей трюк застосував товариш Ленін, а Керенський тільки наслідував його приклад. Адже західні соціологи, наприклад, гарвардський професор Натан Лейтес, тепер відкрито пишуть про “комплекс латентної гомосексуальності Леніна”.

– Ось тому-то ми й саджаємо в дурдоми наших нових демократів, нових керенських та ліниних.

* * *

– Наступне питання – питання філософське: «Бердяєв постійно твердить про трагічну свободу. Що це таке?”

– Поставимо питання так: кому найбільше не вистачає свободи? Зрозуміло, що тим, хто взагалі позбавлений волі, хто сидить у в'язницях чи божевільних будинках. Або тим, хто може потрапити туди – і знає це.

– Щоб перевірити воду в океані, беруть краплю океанської води і кладуть її під мікроскоп. Так от, покладемо під мікроскоп поняття “свобода”, яке так само розпливчасте, як вода в океані. Адже необмежена свобода – це анархія.

– Візьмемо конкретний приклад такої свободи. Якось у Москві кілька західних хіпі, замасковані під туристів, прикували себе наручниками до поруччя в Театрі оперети та пасажі Центрального універмагу (ЦУМу) і почали розкидати листівки з вимогами звільнити їхніх радянських побратимів, які сидять в дурдомах. Ми цих придурків типу хіпі швидко загребли і вислали із СРСР. А міжнародна преса потім до хрипоти волала про героїв, які, мовляв, боролися за свободу та права людини в СРСР.

– Треба сказати, що хіпі – це молоді дегенерати, в яких прокинувся гомосекс і які не знають, що їм робити. Ось вони й бунтують. Займаються ротовим сексом. Курять наркотики. І психують.

– Потім у газетах писали, що одна з цих московських героїнь, хіпі Тереза ​​Марінуцці, член організації “Еуропа чівільта”, тобто “Цивілізована Європа”, виступала в Італії у місті Барі і, зібравши натовп, розповідала про свої подвиги у Москві. Потім свята Тереза ​​раптом почала роздягатися і на очах у публіки роздяглася догола. Уявляєте собі – картина! З клінічної точки зору це називається ексгібіціонізмом.

– Італійська поліція швиденько потягла голу поборницю свободи в психіатричну лікарню, де психіатри встановили, що вона просто шизофреничка, хвора на роздвоєння особистості. Врешті святу Терезу запроторили в дурдом. Зауважте, не радянський дурдом, а демократичний італійський дурдом.

– Але таким же ексгібіціоністом був знаменитий Жан Жак Руссо, духовний батько Великої французької революції, якого за подібні витівки – спускання штанів та публічний онанізм, особливо при дітях – кілька разів били мало не до смерті. Різниця тільки в тому, що Руссо потрапив до пантеону великих людей, а сотні таких же диваків кінчають у дурдомах.

– Якщо ви підете далі цим шляхом, в пошуках свободи, то будете постійно натикатися на таких психопатів. Аж до філософа Бердяєва, якого тому й називають філософом трагічної свободи.

– Це психопати типу ХС і ПЛ. І ім'я їм легіон. Згадайте американські відсотки д-ра Кінсі. Але й у нас в СРСР цих легіонерів також вистачає. Згадайте радянські відсотки професора Свядоща. Принципова різниця лише тому, що на Заході, особливо на верхах суспільства, вони у більшості. А в нас в СРСР, внаслідок революції та чисток, на верхах суспільства вони опинились у меншості. У цьому й полягає вся суть так званого нового суспільства і нової радянської людини або, як кажуть на Заході, гомо совьєтікус.

– Зграйка хіпі, яка розкидає у нас листівки за свободу і права людини, де під людьми мали на увазі наших дурдомщиків, була заслана із Заходу солідаристами з НТС, які працюють на гроші ЦРУ. І ці хіпі – це типові мікроби ідеологічної або психологічної війни, яку фахівці називають псих-війною, або війною психів.

– З погляду вищої соціології, ідеологічна війна між Сходом і Заходом – це зовсім не війна між комунізмом і капіталізмом, а боротьба між старим, хворим, відмираючим суспільством і новим, молодим і здоровим суспільством, що приходить йому на зміну, боротьба між здоровими людьми та хворими людьми. З погляду теології, з погляду нашого діалектичного християнства, це не що інше, як одвічна війна між Богом і дияволом. І тепер ви самі можете вирішити: на чиєму боці Бог і на чиєму боці диявол.

– Знаючи це, ви зрозумієте ще одну соціальну загадку. Хоча комунізм, як економічна система, працює, кажучи відверто, гірше за капіталізм, але історичний процес, як не дивно, розвивається на нашу користь. Чому? Та тому, що на цьому етапі історичного розвитку Бог – з нами!

– Говорячи про свободу... Колись Ленін боровся нібито за свободу Росії. А тепер американська розвідка і гарвардський професор Натан Лейтес намагаються звільнити Росію від ленінізму за допомогою “комплексу латентної педерастії Леніна”, що є першоджерелом усіляких психічних хвороб.

– Де ж тут логіка? А логіка в тому, що це не боротьба за свободу, а боротьба за владу. І на цю справу завжди лізуть такі психопати з комплексом влади, як Ленін, Керенський, Троцький і так далі. Або тепер Сахаров та Солженіцин. А крики про свободу та права людини – це лише для відведення очей, димова завіса.

– Тому під час Великої Чистки Сталін і перестріляв усіх ленінців, як скажених собак. А ми тепер саджаємо людей із “комплексом Леніна” в дурдоми. Це ще дуже ліберально. Замість того, щоб стріляти їх, як робив Сталін, ми просто даємо їм сульфазін та аміназін. Якщо нашим дурдомщикам це не подобається, то нехай їхні вожді Сахаров і Солженіцин скаржаться професору Натану Лейтесу, який, власне, і є винуватцем наших дурдомів.

– Достоєвський у своїй “Легенді про Великого інквізитора” пише, що якби Ісус Христос з'явився в наші дні, то його б знову розіп'яли. Достоєвський добре знав, що він казав. Сьогодні Ленін грає у Радянському Союзі роль Ісуса Христа. Але якби у нас зараз з'явився живий Ленін, то ми вмить засунули б цього Леніна в дурдом.

Генерал-професор нової радянської інквізиції постукав кулаком по кафедрі:

– Ми вас навчимо свободу любити!

* * *

– Наступне питання: “Наскільки швидко відбувається виродження?”

Професор Ломброзо наводить такий приклад. З 487 сімейств, зарахованих до бернської буржуазії з 1583 по 1654 роки, до 1783 року в живих лишилося лише 168 сімейств. Тобто за 200 років виродилося дві третини. А враховуючи, що виродження розтягується на кілька поколінь, треба думати, що третина, що залишилася – це все виродженці проміжних ступенів. Тому Ломброзо каже, що всі іспанські гранди, що залишилися ще живими – це виродки. Тому в Євангелії і сказано, що скоріше верблюд пройде через вушко голки, ніж багатий потрапить у царство небесне.

* * *

– Наступне питання: “Коли почався занепад християнської цивілізації?”

Найкращим авторитетом у цій галузі вважається німецький філософ-ідеаліст Освальд Шпенглер, який виклав свою філософію історії у 2-томній праці “Занепад Європи”. Зі Шпенглером погоджується і знаменитий англійський історик Арнольд Тойнбі. І слід сказати, що це люди досить серйозні.

– Так от, Шпенглер вважає, що занепад Європи, тобто занепад західної цивілізації, починається з Французької революції. Тепер зверніть увагу на такий цікавий факт: інквізиція у Франції закінчила своє існування в 1772 р., а незабаром після цього, в 1789 р., почалася Французька революція. Але якщо заглянути в історичні довідники, то цілком ясно видно, що більшість керівників цієї революції складалася з масонів, тобто з педерастів усіх сортів і відтінків, тобто з тих самих єретиків, відьмаків та чаклунів, яких палила інквізиція.

– Якщо ви хочете точно знати дату, коли почався занепад західної цивілізації, то це був той день, коли на Гревській площі в Парижі інквізиція спалила останнього педераста. Спалили його, звичайно, не за педерастію, а за ті злочини, політичні чи кримінальні, за які й сьогодні засуджують до страти.

– Цікаво відзначити, що в результаті Французької революції найбільш істотну свободу отримали дві категорії людей – педерасти та євреї. Вперше за час існування християнської цивілізації закони проти педерастів було скасовано, а євреї отримали у Франції права громадянства. Це і є те, що називається союзом сатани та антихриста. З того часу цей революційний процес покотився по всій Європі і, зрештою, докотився до Росії.

– І в Російській революції 1917 року повторюється та сама загадкова історія: відразу ж, але потихеньку, нишком, скасовуються всі закони проти педерастів. Свободу бідним пригнобленим педерастам! А вже яку свободу отримали євреї – це ви й самі знаєте. Адже практично одразу після революції євреї захопили всю владу в СРСР. І тут ви бачите той самий союз сатани та антихриста, про який так любить бубоніти філософ-чортошукач Бердяєв.

– Однак у березні 1934 року Калінін підписав указ, який знову включав гомосексуальність до числа соціальних злочинів – і свобода для педерастів закінчилася. І відразу ж після цього, у 1935 році, почалася Велика Чистка, де в принципі переламали хребет не лише сатані, а й антихристу. Або, вірніше, вони переламали хребет один одному.

– Якщо уважно проаналізувати весь цей революційний процес, де головну роль грали євреї, то ясно видно, що в боротьбі за владу євреї просто перестріляли один одного. Тому філософи і кажуть, що диявол схильний до самознищення. У цьому і полягає прихована, зашифрована суть першого закону марксистської діалектики, яку вам не пояснить жоден професор марксизму-ленінізму: закону про єдність і боротьбу протилежностей як двигунів історії.

– Кажуть, що диявол обіцяє владу, славу і багатство, але часто розплачується розбитими черепками. Саме тому антихрист, який любить робити гешефти з дияволом, частенько виявляється у розбитого корита.

– Євреї звинувачують Гітлера, що він знищував євреїв. Скажу чесно, що мені шкода євреїв, яких гнали до газових камер. Але в мене достатньо жалю та чесності, щоб пошкодувати й мільйони тих росіян, яких під приводом класової боротьби знищували під час революції, де головною рушійною силою були євреї.

– У чому ж Гітлер звинувачував євреїв? Насамперед він звинувачував їх у більшовизмі, який вони насадили в Росії та розносили по всьому світу. Отже виходить, що в газових камерах Гітлера євреї начебто розплачувалися за російську революцію. І виходить, що у світі існують якісь вищі балансуючі закони добра і зла, свого роду небесна бухгалтерія, де за кожне зло доводиться рано чи пізно розплачуватися. Ось ці закони і називають Богом і дияволом.

– Гітлер обійшовся євреям у 6 мільйонів трупів. Але оскільки Гітлер та його оточення були самі з прожиддю, то Гітлер ніби зводив з євреями свої особисті рахунки, так би мовити, сімейні рахунки.

– А у нас, росіян, до Гітлера є інший рахунок. Керуючись своєю теорією "вищої раси", яку він запозичив у євреїв, чвертьЖИД Гітлер навалився на Росію – і це коштувало нам, як результат Другої світової війни, 20 мільйонів трупів. А якщо порахувати інші слов'янські народи, Польщу, Югославію тощо, яких Гітлер теж вважав унтерменшами і гумусом, тобто гоями, то це буде близько 40 мільйонів людських життів, принесених в жертву божевільній ідеї “вищої раси”. І виникає питання: але хто ж винний у всьому цьому?

– Повторення – мати навчання. Тому нагадаю, що з релігійного погляду це називається комплексом антихриста. А з погляду фрейдівської психології цьому відповідають комплекси руйнування та саморуйнування, вбивства та самогубства, за якими зазвичай ховаються садизм та мазохізм, а зовні – манія величі та манія переслідування. Найчастіше це зустрічається у євреїв, адже це закладено вже в їхній релігії: народ, який оголосив себе обраним і який разом з тим ось вже 2000 років волає, що його переслідують. Якщо ви обрані, хороші, кращі за інших, то хто ж вас переслідуватиме? Повне протиріччя. Абсурд. Ось це і називається манією величі – і манією переслідування. І сидять вони поруч, як сестрички.

– Але тут треба підкреслити, що комплекс антихриста, як психічна хвороба, дуже часто зустрічається у людей із домішкою єврейської крові, з прожиддю – як у Керенського, Леніна і Сталіна чи як у Гітлера, Гіммлера і Ейхмана. Тому в легендах про антихриста і говориться, що це буде син єврейки від неєврея. Люди вже давно помітили це шляхом практичних спостережень.

– Отже, комплекс антихриста складається з фрейдівських комплексів руйнування та саморуйнування. З першого народилася єврейська активність у російській революції, з другого – газові камери Гітлера. Закон дії та протидії. Однак євреї звинувачують у цьому будь-кого, але тільки не самих себе.

– Вчені підрахували, що перша світова війна 1914 року була в 7 разів більш руйнівною, ніж усі 900 воєн за попередні 2.500 років людської історії. А друга світова війна була в 4 рази більш руйнівною, ніж перша світова війна. Якою ж буде третя світова війна?

– Товариші, ми зібрали тут обраних членів радянського уряду, атомних маршалів та адміралів. Ви знаєте, що якщо буде третя світова війна, то, ймовірно, вона буде війною атомною, де за кілька перших годин війни буде знищено половину населення земної кулі. І третьою світовою війною керуватимуть ті самі невидимі закони природи, як і другою світовою війною. Тож слухайте уважно.

– Маршал Гурджіян, я бачу, ви там клюєте носом. Рекомендую спати не на лекціях, а вдома. Майте на увазі, що якщо ви не складете у мене іспити, то з атомної артилерії вас переведуть назад до матінки-піхоти.

* * *

– Товариші, надалі кожен із вас отримає тему для самостійного дослідження, і ви працюватимете з першоджерелами в нашій бібліотеці, яка по лінії сатанознавства може цілком конкурувати з бібліотекою Ватикану. Отримавши попередню орієнтацію, ви тепер самостійно будете аналізувати біографії великих людей, починаючи з Юлія Цезаря і закінчуючи сучасними президентами. Потім підуть семінари та дискусії, де ви детальніше займетеся “комплексом влади”, який створює “природжених вождів”.

– Наведу вам маленький історичний приклад. Після придушення комуністичної революції в Угорщині 1919 року всі вожді цієї революції втекли до Австрії. У тому числі Бела Кун, колишній Арон Коган, і Матіс Ракоші, колишній Розенкранц, обидва євреї. І австрійський уряд швиденько посадив усіх цих вождів революції. Ви подумаєте у в'язницю? Ні, їх усіх посадили до божевільні! Там їх тримали близько року, а потім відправили до СРСР, після чого ті працювали в Комінтерні. Прямо з божевільні.

– Ось тому під час Великої Чистки і перестріляли майже всіх членів Комінтерну, в тому числі й Біла Куна. Натомість його компаньйон з божевільного дому Матіас Ракоші після Другої світової війни став червоним диктатором Угорщини. А його суперником у боротьбі за владу був Янош Кадар. Знаєте, що зробив Ракоші з Кадаром? Як писали в американській пресі, він того просто кастрував. Сам одержимий комплексом влади, Ракоші чудово знав, де цей комплекс ховається. Але після угорського повстання 1956 року Кадар, хоч і кастрований, зайняв місце Ракоші.

– Нагадаю вам, що формула влади така: комплекс влади = садизм + статеві аномалії + психічні хвороби. Це ви знайдете майже у всіх князів цього світу, починаючи від Івана Грозного і Петра Великого і аж до Леніна і Сталіна. І треба сказати, що ця формула досить точна.

– У романах та кіно роботу розвідки зазвичай показують як шпигунство. Та насправді все трохи інакше. Наприклад, американська розвідка ЦРУ витрачає на справжнє шпигунство лише 20% свого бюджету, а 80% бюджету витрачається на інші завдання, включаючи збір інформації з відкритих джерел інформації, включно з газетами та журналами.

– Так само й ми іноді отримуємо цінну інформацію просто систематичним просіюванням преси. Ось, наприклад, я беру вирізку з нью-йоркської газети "Нове російське слово". У номері від 10.09.1964 кореспондент, який живе в Південній Америці, пише про місцевих комуністичних партизан. Син господаря гацієнди пішов у ліс до партизанів, а слуга розповідає авторові:

“– Шкода мені Владомеро-Хозе, такий гарний чіко (хлопчик), зв'язався з цими вагос (бродягами) і став, як усі вони, маріко (педерастом)...

– Як – маріко?! – здивувався я.

– Та так. Маріко... Там у лісі – усі маріко (педерасти).

– Ну а Фідель Кастро? – питаю я. – Маріко?

– Фідель? – Амількар почав весело реготати. – Що ти, докторе. Як Фідель може бути маріко? Адже він – кастрадо...

– Як кастрадо? Хто його кастрував? Звідки ти знаєш?..

– Так, кастрадо... Батиста його кастрував, тому Фідель такий злий... А ось Че Гевара – той маріко (педераст)”.

– Все це – цитата з "Нового російського слова". Тепер проаналізуємо цю інформацію. Че Гевара був правою рукою Кастро. Але Че був типовим перманентним революціонером-троцькістом. Щоб позбутися його, Кастро послав його розпалювати перманентну революцію в Болівії, де його щасливо вбили.

– Тепер беремо інформацію з іншого джерела: американський журнал "Конфіденшел" (11.1962, с. 18 і 60). Тут повідомляється, що брат Фіделя Кастро – Рауль, військовий міністр Куби, теж "маріко". Його дружина Вільма Еспін – напівєврейка, до революції вона була лесбіянкою та повією, а після революції стала начальницею міліції та власноруч розстрілювала людей. А її сестра Нільса Еспін наклала на себе руки. Знову та сама історія: одна сестра – вбивця, а інша – самогубця.

– У книзі доктора Р. Мастерса “Гомосексуальна революція” (Нью-Йорк, 1962, с. 147) констатується, що Фідель Кастро та його оточення – гомосексуалісти.

– У своїй гучній книзі “Євреї” відомий французький письменник Пейрефітт включає до списку “прихованих євреїв” також і Фіделя Кастро. Так, його мати була єврейка на прізвище Руїз. Тож Кастро – напівєврей. Так само, як Ленін і Сталін. Комплекс влади.

– В американських газетах повідомляли, що невдовзі після революції Кастро відкрив на Кубі спеціальні концтабори для гомосексуалістів, особливо серед студентів. Кастро чудово знає, звідки слід очікувати наступної спроби захоплення влади, будь-якої революції чи заколоту. Знову та сама змія, яка кусає сама себе за хвіст.

– У 1980 році Кастро тимчасово відкрив вільний виїзд із Куби до США. За кілька місяців виїхало 125 тис. осіб. Американські газети здійняли радісне виття: ось як подобається кубинцям американська свобода! А потім з'ясовується, що разом із звичайними біженцями Кастро повиганяв із Куби весь асоціальний елемент: карних злочинців, божевільних, гомосексуалістів, повій і різних шахраїв. Словом, Кастро насипав Дяді Сему вошей за комір.

– Але зіткнувшись із американською злочинністю, кубинські карні злочинці не витримали і почали бігти назад на Кубу. Почалися масові викрадення американських літаків на Кубу. А Кастро викидає їх назад до США. І в американських газетах пишуть, що все це робиться за порадою Москви. Так, це ми йому порадили. Те саме ми робимо з нашою єврейською еміграцією з СРСР.

– Дружина Фіделя втекла від нього вже давно і живе в Іспанії. Його син, 28-річний Фіделіто, навчався на інженера в СРСР, а потім втік до Іспанії як політемігрант. Так само, як донька Сталіна втекла до Америки. Все це є психи. Але ці психи правлять світом.

* * *

Генерал-професор Малінін заглянув у свої записки:

– Ось тут у мене ще таке запитання: “Чому ми затискаємо художників-модерністів?”

– Щоб зрозуміти модерністське мистецтво, потрібно уважно подивитися на біографії всих цих модерністів. Майже скрізь ви знайдете знайомі симптоми: алкоголізм, наркотики, статеві збочення, психічні хвороби, самогубства. Косий, кульгавий чи горбатий.

– Наприклад, ви йдете на виставку модерністичного мистецтва. Ходите, дивитесь. Бачите якусь дивну мазню – і нічого не розумієте. Зрештою, ви почуваєтеся якимось ідіотом. І навіть злегка каламутить, нудить. У чому ж річ?

– А справа дуже проста. Ціла низка психіатрів проводила спостереження над нормальними художниками, які хворіли на прогресивне божевілля. Поки вони поступово божеволіли, їхня творчість проходила всі стадії розвитку модерністичного мистецтва: ранній імпресіонізм, пізній імпресіонізм, кубізм, дадаїзм і, нарешті, абстрактний живопис, тобто просто мазня божевільного.

– Знаючи це, ви перестанете почуватися ідіотом, дивлячись на модерністичний живопис. І тоді ви зрозумієте ставлення радянської влади до модерністичного мистецтва. На виставці в Манежі в 1964 році, оглядаючи картини художників-модерністів, цар Микита із властивою йому відвертістю прямо заявив, що це не художники, а педерасти. І цар Микита знав, що він казав. Більшість із цих модерністів справді педерасти.

– Ось у мене книга доктора-психіатра Е. А. Вачнадзе “Деякі особливості малюнка душевнохворих” (Тбілісі, 1972. Тираж 2.000, дуже маленький – лише для фахівців).

У передмові професор І. Т. Бжалава пише: “Великий інтерес до теоретичного та практичного значення творчості душевнохворих настільки зріс, що ще у 1950 р. в Парижі була організована спеціальна виставка, на якій було експоновано понад дві тисячі експонатів художньої продукції душевнохворих. У Радянському Союзі також ведеться робота в цьому напрямку...” Потім професор Бжалава “торкається питання зв'язку патологічного мистецтва із сучасним декадентським мистецтвом, зокрема сюрреалізмом”.

– А ось із самої книги: “...слід зазначити також дуже цікаву і досить складну проблему зв'язку патологічного мистецтва з сучасним декадентським мистецтвом, що викликав великий інтерес психіатрів, психологів та мистецтвознавців” (с. 12).

– Ось ще: “До формальної категорії малюнка хворих на шизофренію ми відносимо ще потворні, зі страшними гримасами карикатурні обличчя, які виражають неприємні переживання та афективний стан хворих” (рис. 11, 12). Усе це притаманно модерністам. Вони зображують себе.

– Далі: “Одним із цікавих аспектів у зображеннях хворих на шизофренію є одухотворення образів, предметів: зрячий камінь, рослина з вухами, дерево з руками тощо”. (с. 26). Все це ви знайдете на картинах наших модерністів, сюрреалістів та інших ідіотиків.

– Ось ще: “З хворобливою зміною особистості одночасно у художника проявляється тенденція до декадентського напрямку: хворий претендує на експресіонізм та абстрактний живопис” (с. 31).

“...аналогія декадентського мистецтва з патологічним поставила під сумнів сам декадентський напрямок живопису. Все частіше лунав голос на виставках художників-декадентів про необхідність переміщення їх у психіатричну клініку. Глядачі з подивом запитували – чи не залишили двері психіатричної лікарні відчиненими?” (с. 50).

“Виставки патологічного мистецтва в Англії (1913), у Парижі (1928, 1929, 1946), у Нью-Йорку (1936) ще сильніше загострили проблему взаємини патологічного мистецтва та сучасного декадентського мистецтва. Мистецтвознавці оголосили художників-декадентів естетично збоченими, параестетами з явно вираженими патологічними тенденціями. Божевільність, на їх думку, вже існуюча в мистецтві, з усією силою спалахнула в XX столітті. Спеціально з цією метою було вивчено сучасні течії: кубізм, абстракціонізм і, головним чином, сюрреалізм” (с. 51).

– Ну от, наприклад, знаменитий сюрреаліст Далі. Все життя він морочив людям голову і заробив на цьому мільйони. А на старості років він збожеволів – абсолютно божевільний. До речі, він був одружений з російською єврейкою Галочкою, яку він спочатку хотів убити, але потім передумав і одружився з нею.

Генерал-професор Малінін відклав книгу вбік і сказав:

– Ця книга видана Інститутом психології Академії наук Грузинської РСР. Тож джерело досить авторитетне. І солідна бібліографія іноземної літератури на цю тему.

– Але все це дуже заплутані речі, і тут рекомендується велика обережність. Наприклад, цар Микита обізвав наших художників-модерністів педерастами. Але... тут можуть образитися Рафаель, Мікеланджело та Леонардо да Вінчі, які теж були гомо.

– Згадайте формулу Ломброзо про зв'язок між геніальністю та божевіллям. Звідси формула нашого професора Калмикова: так, більшість геніїв – психопати, але це зовсім не означає, що кожен психопат – геній. Тому філософи й кажуть, що у диявола багато алібі та інкогніто.

– Вся справа в тому, що модернізм у живописі це, в принципі, анархія в мистецтві. А це штука заразна. Потім вона перекидається на літературу, а далі – і на політику. І закінчується це вибухами бомб у московському метро.

– Згадайте, як під час Великої Чистки ліквідували не лише перманентних революціонерів Троцького та професійних революціонерів Леніна, а й усіляких революціонерів в мистецтві. Адже тоді загнали до Сибіру всіх письменників-модерністів. В області театру прихлопнули модерніста Мейєрхольда. Коли Шостакович зайнявся модерністикою в музиці і замість симфоній став складати какофонії, то його теж відшмагали.

– Сталін стріляв цих модерністів-анархістів чи гнав їх до Сибіру. А ми лише женемо їх за кордон. І зауважте, що весь цей модернізм у мистецтві, як і дисиденція в політиці, тісно пов'язані з єврейською еміграцією з СРСР.

– Чому? За золотою формулою Ломброзо – бо у євреїв божевільних у 6 разів більше, ніж у гоїв. Це, як кажуть, іродова закваска. Дріжджі нігілізму, анархії та революції.

– Вже давно відомо, що необмежена свобода – це анархія. Цей процес легко спостерігати в Америці, де свобода друку – з благословення Верховного суду – все більше перетворюється на відкриту порнографію, де під маскою вільного кохання проповідують статеві збочення, а під маскою політичної свободи – анархію.

– Вигодовані на такій літературі американські студенти-дисиденти захопили Колумбійський університет і, як символ свободи, навернули купу на столі президента університету. А його високоповажний колега, президент Нью-Йоркського університету, слідом за цим виступає на масонському банкеті та вітає колумбійських дисидентів з їхніми досягненнями.

– У 1969 році у Вашингтоні був парад у зв'язку зі вступом на посаду президента Ніксона. Водночас навколо Білого дому марширують колони брудних та обірваних свободолюбів-хіпі з червоними прапорами революції та чорними прапорами анархістів. А навколо стоїть армія США, нібито найсильніша у світі – і безсила проти зграї психопатів та хуліганів. Президент і верховний головнокомандувач армії США не так боїться СРСР, як він боїться власної американської преси, яка звинуватить його в обмеженні свободи особистості, якщо він розжене цих психопатів. І водночас у пресі постійно прослизають слова: “хворе суспільство”.

– Починаючи з 60-х років у США неймовірно зростає злочинність. І це незважаючи на найвищий у світі рівень економічного добробуту населення США. Коріння цієї злочинності – не в економіці, а психіці людей. У деяких школах Нью-Йорка постійно чергують 2 поліцейських і 2 психіатри. А в шкільних вбиральнях на стінах такі модерністичні написи: я смокчу, вона смокче, ми смокчемо... Я це на власні очі бачив. Що це за модерністика?

– Ці соціальні хвороби занапастили квітучу Елладу, гордий Рим та імперську Росію. І ми добре знаємо ці хвороби. Ми не старі діви з Армії Спасіння, а таємна політична поліція нової молодої Росії. Тому ми розігнали виставку художників-модерністів в Ленінграді символічно: за допомогою машин для прибирання сміття.

– Я ​​сам знаю одного художника-модерніста, нонконформіста та сюрреаліста. Одружений з напівєврейкою. Двоє дітей. Начебто все гаразд. А насправді він натягує свого приятеля-вірменина. Якби він був Рафаель чи Мікеланджело, то ми б йому це, звичайно, пробачили. Але оскільки він просто мазилка, то ми його витурили за ізраїльською візою. Разом із вірменином.

* * *

– Наступне питання в мене таке. Оскільки ми тут говорили про содомію, мене просять нагадати історію Содома та Гоморри. Нагадаю, що бог Єгова перевіряв ці міста. Все це ви знайдете в Біблії – Буття, розділ 19.

– Захопивши з собою для охорони двох ангелів, певно з небесного КДБ, бог Єгова вирушив до Содома. Сам Єгова завбачливо залишився за брамою, а ангели зайшли до Содому і зупинилися переночувати в домі праведного Лота. Содоміти, які всі були педерастами, оточили цей будинок і хочуть погратися з ангелами. Тоді праведний Лот пропонує натомість двох своїх незайманих дочок. Але содоміти кричать: "Н-н-є, давай сюди ангелів!" Добре, що сам Єгова залишився за воротами.

– В результаті Содом і Гоморра були знищені. Врятувалися лише праведний Лот та його дві дочки. Але тут постало питання: якщо Содом знищено, то як же продовжити свій рід? Тоді хитромудрі содомські донечки переспали зі своїм батьком, праведним Лотом, завагітніли від свого рідного батька – і щасливо продовжили свій рід. Все це зі Старого Завіту, який є більш-менш історією єврейського народу.

– А з погляду нашої вищої соціології, або, якщо хочете, діалектичного християнства, ці жителі Содома і Гоморри розповзлися по всьому світу. Потім вони поєднуються з такими ж содомитами з навколишнього середовища – ті самі 52-54% доктора Кінсі. І в результаті виходить те, що наш відомий філософ-богошукач, а точніше – чортошукач, ласкаво називає союзом сатани та антихриста. Тому західні содомити і називають Бердяєва найкращим російським філософом XX століття.

* * *

– У мене ще кілька питань щодо письменницької формули лорда Сноу – що 9 із 10 письменників є політично шкідливими. Як це розуміти? Візьмемо для прикладу нашого крикливого поета Євгена Євтушенка. Віршописець він нікчемний, але горластий, нахабний і брехливий. Прославився він, переважно, своїм спірним віршем “Бабин Яр”.

– У Бабиному яру гітлерівці розстріляли 200 тис. радянських людей, у тому числі 34 тис. євреїв. Див. "Книга про російське єврейство" (1917-1967) під ред. Я. Фрумкіна (Нью-Йорк, 1968, с. 82). А Євтушенко у своєму вірші подає справу так, ніби в Бабиному яру лежать одні євреї – і вимагає їм пам'ятника. Типово по-юдейськи: 1/6 євреїв – це люди, а 5/6 неєвреїв – це гої, нелюд. За це Євтушенка трохи покритикували у радянській пресі. Але тут за нього заступилася міжнародна преса, якою заправляють євреї. І в результаті вийшов неприємний міжнародний скандал.

– Для нас Євтушенко виявився політично порочним. Зате, лизнувши зад євреям, цей шабес-гой заробив собі міжнародну популярність. Скандальну популярність.

– Щоб він трошки охолонув, послали його у творче відрядження до Сибіру. Там він пише вірші про Братську ГЕС, де знову лиже зад євреям. Ось таких і називають шабес-гоями. Часто ці шабес-гої самі з прожиддю.

– Потім Євтушенко опублікував за кордоном свою "Автобіографію". Передмова до американського видання цієї біографії написана Алленом Даллесом, колишнім начальником американської розвідки ЦРУ. Що це за дивний шанувальник поезії? А річ у тому, що вони одразу занюхали, що Євтушенко може бути для них одним із тих “корисних ідіотів”, про яких говорив Ленін.

– Цитую вам цю біографію. Прадід Євтушенка був засланий царським урядом у Сибір – за підпал. Дідусь Євтушенка, Єрмолай, був заступником командувача артилерії Червоної Армії – і ліквідований під час Великої Чистки. Заодно підмели й другого дідуся з боку матері. Мати Євтушенка, щоб підкреслити свою революційність, носила червону чоловічу сорочку та чоботи. А хлопчик зростав без батька. Дитя розбитої сім'ї. Значить, або батько ненормальний, або мати ненормальна, чи вони обоє ненормальні.

– Євтушенко повідомляє, що у школі він займався дуже погано, завжди отримував погані оцінки з граматики та синтаксису. Потім був переведений до спецшколи для дітей, які важко виховуються, інакше кажучи – для ненормальних. Але навіть зі школи для дефективних його невдовзі виключили. Значить, якийсь дебільний, кретин. А в результаті вийшов фрондуючий поет. До речі, так само починав і Маяковський. Ось тому Демокріт і каже, що людину в здоровому глузді вона не вважає справжнім поетом.

– У Євтушенко є віршик “Бомбами – по мистецтву” – про вибух бомби в нью-йоркській конторі імпресаріо Соломона Юрока, де одну єврейку Айріс було вбито і 13 людей поранено. Сам Юрок – цілком пристойний та гідний єврей. Порядний навіть тим, що дітей не робив, а взяв собі прийомного сина. Юрок грав велику роль у культурному обміні між СРСР та США, де було багато єврейських артистів.

– Невдовзі з'ясувалося, що бомбу під єврея Юрока підклав божевільний рабин Мейєр Кахане, засновник терористичної “Єврейської ліги оборони”. Щоб уникнути в'язниці, рабину Кахані довелося втекти із США до Ізраїлю. Але й там божевільний рабин кидав бомби і потрапив до в'язниці – у своїй власній землі обітованій.

– Справа Юрока-Кахане це типова історія: пристойні євреї страждають від своїх же божевільних євреїв. Та сама юдейська змія, яка кусає сама себе за хвіст.

– Але як же підніс цю справу шабес-гой Євтушенко у своєму віршику “Бомбами – по мистецтву”? Він вживає такі вирази: "виродки ви", "божевільні" і "прокляті ті, хто дияволу продані". У всьому він звинувачує антисемітів і знову скиглить про Бабин яр. Але Євтушенко замовчує, що цим виродком, божевільним та антисемітом є не хто інший, як божевільний рабин Мейєр Кахане. Ось вам приклад виняткової брехливості та двуличності цього Євтушенка.

– Стосовно патологічної брехливості та лицемірства Євтушенка... Для таких у нас є психоаналітична формула нашого професора Калмикова. Знаєте, раніше були сіонські мудреці, а тепер у нас свої радянські мудреці. Так от, формула професора Калмикова стверджує наступне: ДВОСТАТЕВІСТЬ ПОРОДЖУЄ ДВОЛИКІСТЬ, отже звідси ДВОСТАТЕВІ ЛЮДИ – ДВОЛИКІ ЛЮДИ і навпаки, ДВОЛИКІ ЛЮДИ – ДВОСТАТЕВІ ЛЮДИ.

– Можливо, певною мірою це пов'язано з початковими стадіями шизофренії, розщепленням особистості. Цьому відповідає і біблійна формула, що диявол – цє брехун і батько брехні. Чому "батько"? Та тому, що породжує брехню. Ці формули стануть вам у нагоді і в особистому житті, серед ваших друзів і знайомих.

Генерал-професор нової радянської інквізиції трохи посміхнувся:

– Колись, у 20-х роках, в Інституті червоної професури вивчали “Питання ленінізму”. А тепер ось, – професор підняв пачку записок із запитаннями, – тепер ми вивчаємо питання сатанізму. І ми зробимо з вас богословів краще за Папу Римського і психоаналітиків краще за Фрейда.

– Давайте перевіримо Євтушенка на двостатевість. Психоаналітично. Ось я беру картку на Євтушенка із нашої спецкартотеки. Його улюблені поети такі: Уолт Уітмен (гомо), Бодлер (наркоман), Верлен (гомо), Рембо (міньйон гомо Верлена). У живопису йому подобаються усілякі абстрактні модерністи, тобто виродки. Радянська критика називає Євтушенка "нігілістом", "ідеологічним вождем малолітніх злочинців", "декадентським буржуа" та "псевдореволюціонером".

– Євтушенко всіляко розхвалює єврея і поета Пастернака і описує, як він з ним цілувався: "його губи пахли ліліями" (це у старого педа!). Будучи у Нью-Йорку, Євтушенко моментально приєднався до демонстрації молоді у Гринич Вілліджі, де протестували проти наказу начальника поліції Нью-Йорка, який заборонив їхні зборища на Вашингтон-сквер. Але Євтушенко замовчує, що це були збіговиська педерастів та лесбіянок. Все це з “Автобіографії”, написаної самим Євтушенком.

– Ось тому передмову до цієї “Автобіографії” написав Аллен Даллес, колишній начальник ЦРУ, син якого сидить у божевільні. Вони одразу побачили в Євтушенку “корисного ідіота”, якого можна використати з метою психологічної війни. Але й ми це також бачимо.

– У своїй “Автобіографії” Євтушенко правильно зауважує, що погані люди, якщо вони навіть ненавидять один одного, але вони завжди тримаються разом – і в цьому їхня сила. А добрі люди завжди нарізно – і в цьому їхня слабкість. Але сам Євтушенко безперечно робить ставку на поганих людей – і всіляко це рекламує.

– Звернемося до сімейного життя Євтушенка. Його першою дружиною була поетеса Белла Ахмадуліна. Руда. Це вже погана прикмета. Напівтатарка, напівкровка – теж погана прикмета. А яка друга половина – з'ясуйте це самі. Я навмисно не кажу цього, щоб ви звикали мислити психоаналітично. Заодно поцікавтеся, ким був дід Євтушенка по матері Рудольф Гангнус, нібито латиш, якого теж підмели під час Великої Чистки.

– Євтушенко пише, що "революція була в його родині релігією" і що Белла така ж затята ленінка, як він сам. Тільки він не знає про “ленінців” гарвардського професора Натана Лейтеса з його магічним “комплексом латентної педерастії Леніна”.

– Тепер руда Белла була одружена вже три рази. Але за розлучною формулою Корнельського університету 13 з 14 розлученок психічно НЕнормальні. А якщо так – тричі? А потім закон сполучених посудин – якщо в голові безладдя, то й під спідницею теж не краще. Ось вам і поетеса, яка скиглить про чисте кохання. Другим шлюбом вона була одружена з письменником Юрієм Нагібіним. Юрій Маркович. Третім шлюбом вона вийшла заміж за єврея Бориса Мессерера, брат якого балерун Михайло Мессерер у 1980 році, під час гастролей Японією, разом зі своєю 71-річною матір'ю-балериною втік у США.

– Другою дружиною Євтушенка була єврейка Галочка, у якої батьків та всю рідню ліквідували під час Великої Чистки. Погана прикмета. Галочка на 2 роки старша за чоловіка і має залізний характер. Дві погані прикмети: матірний комплекс і дружина-мужик. Галочка теж обожнює Пастернака та абстрактний живопис. В абстрактному живописі, тобто в мазні душевнохворих, вона бачить прагнення до істини, а педа Пастернака вважає найпрекраснішою людиною нашого часу. Суцільно погані прикмети.

– Відповідно до цих прикмет, хоча Євтушенко має сина Петра, але й другий шлюб закінчився розлученням. А хлопчик лишився без батька. Так само, як свого часу сам Євтушенко, батьки якого також розлучилися. Яблучко від яблуні недалеко падає. І гниле яблучко – теж.

– У віці 44 роки Євтушенко одружився втретє з 25-річною англійкою, яка була у нього перекладачкою. Х-м, 19 років різниці? І яка англійка знає російську мову? Напевно, також єврейка. Усі погані прикмети.

– І за цими психоаналітичними прикметами я можу передбачити Євтушенкові його майбутнє краще, ніж будь-яка циганка-ворожка. Буде те саме, що у Пастернака. Тому Євтушенко й цілувався з Пастернаком.

– Психоаналітично, не заглядаючи в документи, я думаю, що Євтушенко – напівєврей, по матері. Але, як і більшість таких напівкровок, він це приховує, хоча внутрішньо тяжіє до євреїв і відіграє роль шабес-гоя.

– Євтушенко зробив собі всесвітню рекламу "Бабиним яром". Але Євтушенко та його шанувальники не знають наступного... За часів Бабиного яру начальником російської поліції Києва був такий Вадим Майковський. За своєю посадою це був свого роду Хазяїн Бабиного яру. І ось цей Хазяїн Бабиного яру Вадим Майковський був таким самим прихованим напівєвреєм, як сам Євтушенко. Знову єдність та боротьба протилежностей.

– Та сама історія, що у Гітлера, Гіммлера, Гейдріха, Ейхмана і аж до Торквемади. Знову та сама єврейська змія, яка кусає сама себе за хвіст.

– Справу Хазяїна Бабиного яру Вадима Майковського я знаю досить добре. Він був прихованим напівєвреєм та шизофреником. У своїй шизофренії він звинувачував свою єврейську половину і тому гнав євреїв у Бабин яр. Комплекс Гітлера. Ось вам раціональне зерно цієї проблеми.

– Допитував я одного лікаря – свідка у справі Майковського. Запитую: "Звідки ви знаєте, що Майковський був шизофреником?" Відповідь: “Та у нього всі родичі були шизофреніками. Крім того, він мав такий скляний погляд, характерний для деяких типів душевнохворих”.

– А щодо скляного погляду... Такий самий скляний погляд і витріщені очі я бачу на портретах Євтушенка у його книгах. Такі самі очі були у знаменитого Распутіна. Такий самий скляний погляд на портретах Гітлера – це називали гіпнотичним поглядом біснуватого фюрера. І такі ж витріщені скляні очі на всіх фото модерніста Пікассо. Тому й кажуть, що очі – дзеркало душі. Пікассо був іспанським напівєвреєм і, судячи з його мазні, явно психічно ненормальним.

– Згадайте легенди, що антихрист буде сином єврейки від неєврея, тобто замаскованим напівєвреєм, який носить ім'я батька-неєврея. Просто люди вже давно помітили, що серед таких напівкровок багато всяких психопатів. В результаті, з одного боку, виходять такі антихристи, як Хазяїн Бабиного яру Вадим Майковський, а з іншого боку, такі лжехристи, як оспівувач Бабиного яру Євтушенко. От і розберись у цій єврейській каші!

– Письменницька формула лорда Сноу свідчить, що 9 з 10 письменників політично порочні. Ось я вам і дав докладний психоаналіз одного з цих “9 з 10” – Євтушенка. Це свого роду соціальний феномен. Ми вважаємо, що письменники, володарі людських душ або, як тепер кажуть, інженери людських душ, мають бути ідеальними людьми. А насправді виходить зовсім не так.

– Чим це пояснити? Щоб літературна творчість була яскравою, потрібні гострі конфлікти – війни і революції, сімейні драми, вбивства та самогубства. А всі ці конфлікти, як ви вже знаєте, в руках диявола виродження. І щоб описати це правдиво, потрібно самому бути виродженцем. Інакше ж у літературі виходять прісні соцреалістичні романи про завзятого Ванюшку-тракториста і щасливу колгоспну доярку. Не література, а макулатура.

– Ось я беру книгу “Прокляття виродженців” Кросвела Боуена, Нью-Йорк, 1959. Це біографія найкращого американського драматурга Юджіна О'Ніла. І там описується, як одного разу в хвилину відвертості О'Ніл показує своєму приятелю книгу доктора Штекеля “Маски кохання”, відомий підручник про статеві збочення, і каже, що ця книга може забезпечити сюжетами всіх драматургів у світі (с. 156). Характерно, що всі драми самого О'Ніла написані точно за цим рецептом.

– У драматурга О’Ніла дуже драматичне сімейне дерево. Його мати – наркоманка, в молодості збиралася вступити до монастиря. Його брат – алкоголік. Один син О’Ніла після трьох розлучень наклав на себе руки. Другий син – двічі намагався покінчити самогубством, наркоман, алкоголік, сидів у божевільні. Та й сам О’Ніл теж намагався покінчити життя самогубством. І все це внаслідок того, що його мати хотіла вступити до монастиря, але не вступила.

– Нобелівського лауреата О’Ніла називають творцем американського реалістичного театру. А статистики підрахували, що в його п'єсах 12 вбивств, 8 самогубств і 7 людей божеволіють. Але звідки його популярність? Та тому, що його п'єси значною мірою відбивають дійсний стан речей в американському суспільстві. Принаймні у тому культурному суспільстві, яке ходить до театру.

– До речі, у “Проклятті виродженців” описується, що з О'Нілом фліртувала якась Луїза, дружина поета та радикала Джона Ріда, яка голосно скаржилася, що її чоловік хворий та нездатний мати статеві зносини. Знаєте хто цей імпотент?

– Це єдиний американець, порох якого замурований у кремлівській стіні. Один із перших засновників та керівників американської компартії. Член Виконкому Комінтерну. Автор книги про радянську революцію “10 днів, які вразили світ”, передмову до якої написав сам Ленін. Бачите, ці люди трясуть світ, але не можуть потрясти власну дружину.

– Після смерті Ріда його вдова Луїза вийшла заміж за півєврея Вільяма Булліта, який пізніше був першим американським послом у Москві. Дивний союз комуністів та капіталістів. Закінчила Луїза алкоголічкою в нетрях Парижа.

– У вас на кожну людину – справа! – пролунало з аудиторії. – Навіть на покійників!

– Не тільки на покійників, – усміхнувся генерал-професор. – Але навіть і на тих, хто ще не народився.

– А це ж як?

– Дуже просто. Для цього слід знати сімейне дерево. Тому ми й цікавимося покійниками.

– Підіб'ємо підсумки. Філософський пед К'єркегор каже, що диявол оселився в друкарській фарбі. Нобелівський пед Андре Жид запевняє, що немає серйозної книги, написаної без допомоги диявола. А лорд Сноу уточнює: 9 з 10. Картина досить сумна.

– Але візьмемо найкращий радянський роман – "Тихий Дон" Михайла Шолохова. Автор, хоч і нобелівський лауреат, але цілком нормальна людина: одна гарна вірна дружина, відсвяткували золоте весілля, четверо дітей і жодних розлучень. Ось тому дисиденти-х...сосенти і клюють Шолохова – із заздрощів.

– І найкращий російський поет Пушкін, наш сонячний геній, був цілком нормальною людиною. Значить, найвищий талант таки від Бога. А диявол, мавпа Господа Бога, йому тільки заздрить і наслідує.

– До речі, ви бачили фільм “Тихий Дон”? Там героїня Аксінія, така собі красуня-козачка, кров з молоком. Грає її Еліна Бистрицька. А знаєте, як її по батькові? Еліна Абрамівна. Чи то єврейка, чи то напівєврейка. Думаєте, вона одружена з якимсь бідним артистом? Ні, вона одружена з міністром зовнішньої торгівлі СРСР Патолічевим.

Генерал-професор Малінін зібрав свої папірці з питаннями:

– Ну, так, сьогодні питання ленінізму, або, точніше, питання сатанізму закінчені.


Наступна глaвa
Перейти до ЗМІСТУ