Ваш батько – диявол, і ви хочете виконувати похоті батька вашого...
Иоан. 8:44.
Генерал-професор Соломон Абрамович Коган, фахівець із єврейського питання, продовжував рятувати євреїв від антисемітизму:
– Товариші, заглянемо до першоджерел. Ось я беру Біблію і читаю, що говорить про євреїв єврейський пророк Єремія, який виступає, так би мовити, від імені єврейського бога Єгови:
«Змий зло з серця твого, Єрусалиме, щоб врятуватися тобі: доки будуть гніздитися в тобі злочестиві думки?» (Єр. 4:14).
“Це тому, що народ Мій дурний – ...вони розумні на зло, але добра робити не вміють”> (Єр. 4:22).
“Вислухай це, народе безглуздий і нерозумний, у якого є очі, та не бачить, у якого є вуха, та не чує” (Єр. 5:21).
“Бо від малого до великого, кожен із них відданий користі, і від пророка до священика – всі діють брехливо” (Єр. 6:13).
“Чи соромляться вони, роблячи гидоту? Ні, вони нітрохи не соромляться і не червоніють. За це впадуть вони між занепалими” (Єр. 8:12).
Хм, це трохи схоже на марення якогось жидоїда. Але цей жидоїд – це сам єврейський бог Єгова, який каже вустами єврейського пророка Єремії. І все це не з якоїсь антисемітської брошури, а з єврейського Старого Завіту. Отже, слово знову надається пророку Єремії:
“Кожен обманює свого друга, і правди не кажуть: привчили язик свій говорити брехню, лукавлять до втоми” (Єр. 9:5).
“Язик їх – вбивча стріла, мовить підступно; устами своїми говорять з ближнім своїм дружелюбно, а в серці своїм будують йому кови” (Ієр. 9:8).
“Горе мені, матір моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею!” (Єр. 15:10).
“І відплачу їм передусім за їхню неправду і за сугубий гріх їхній, бо осквернили землю Мою, трупами мерзенних своїх та гидотою своєю наповнили спадщину Мою” (Єр. 16:18).
“І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без мешканців” (Єр. 9:11).
“І розпорошу їх між народами, яких не знали ні вони, ні їхні батьки, і пошлю за ними їхній меч, доки не винищу їх” (Єр. 9:16).
Так устами єврейського пророка Єремії говорить єврейський бог Єгова. За ці слова біблійного дисидента Єремію, через брак дурдомів, посадили в яму. Але, хоч як не дивно, його пророцтва повністю справдилися. І вони дійсні й досі.
Тепер заглянемо в інше першоджерело – Талмуд, який є найвищим авторитетом та моральним кодексом іудаїзму. Релігія – це дзеркало душі цього народу. І ось я беру таке дзеркало – книгу "Єврейське зерцало", яка була написана євреєм-викрестом доктором Юстусом-Бріманом, видання – Нью-Йорк, 1922. Тут цитується найкращий Талмуд "Шулхан-арух". Слово "Талмуд" по-єврейськи означає "Інструкції". Ну як у нас інструкції ЦК партії. Це свого роду збірка цивільних та релігійних законів іудаїзму. Отже, погортаємо “Єврейське зерцало”:
Англійський богослов Ляйтфут, який вивчав Талмуд все своє життя, пише про нього так:
“...жахлива грубість мови, дивовижна порожнеча та кричущі лжемудрствування” (с. 19).
“Для прикладу достатньо вказати хоча б те що, що у одному першому трактаті вавилонського Талмуду – “Берахоф”, тобто “Благословення”, сотні разів тлумачиться про відхоже місце з усіма його приналежностями (с. 20).
Для всіх неєвреїв у Талмуді вживаються всякі образливі прізвиська – гой, акум, ноцерим, мамзерим, коферим, келафім, хаморим тощо; більше 50 кличок (с. 37), які нітрохи не кращі за слово “жид”. В принципі це нелюди, тварини.
У талмудичному законі “Орах-хайім 55, 20” гої порівнюються з гноєм та калом (с. 50-51). Далі гої прирівнюються до собак (с. 65).
Весь Талмуд наповнений зарозумілістю, ненавистю до гоїв та докладними інструкціями, як їх обманювати, обвішувати, обмірювати, обраховувати, займатися лихварством, лжесвідчити в суді тощо (с. 81-86). Тут трішки пахне манією величі.
Потім іде заслужений страх, що гої можуть вбити, зарізати чи отруїти єврея (с. 140-144). А тут пахне манією переслідування. Адже манія величі та манія переслідування – це як рідні сестри.
А ось ще один дотепний талмудичний закон: шлюби серед гоїв прирівнюються до злучки коней, їхні діти не вважаються їхніми дітьми, а тому, якщо ці батьки та діти перейшли в єврейство, то син може одружитися з власною матір'ю (трактат “Іопе де'а 269-1”, с. 153). Що це, марення божевільного? Чи е... твою матір?
Другий месія у формі КДБ окинув поглядом аудиторію:
– Ну, товариші гої, як вам подобається така релігія? Але з точки зору дегенерології, тобто науки про дегенерацію, мене найбільше цікавлять такі трактати Талмуду:
“Кожен єврей повинен одружуватися для продовження та розмноження роду”(трактат “Ебон га'ецер 1,1”, с. 166). Це цілком природно. Але послухайте, що йде далі.
"Будь син і незаконний або глухонімий, божевільний або маленький (карлик), все одно він (єврей-батько) виконав заповідь"(трактат "Хага 1,6", с. 166). Тобто Талмуд прямо інструктує плодити дегенератів! А далі ще краще:
“Коли у єврея є діти, хоча б і незаконнонароджені чи тупоумні, тоді він виконав свій обов'язок розмножувати рід людський... діти гоїв неможливо навіть порівнювати хоча б навіть з незаконнонародженими чи з ідіотами єврейського походження”(трактат “Рашба, Хага 6”, с. 166).
Тут не тільки знову рекомендується плодити дегенератів, але навіть і підкреслюється, що ці єврейські дегенератики – "розумні" та "ідіоти єврейського походження" – все одно краще, ніж гої. До речі, таким ось “незаконнонародженим”, зробленим за талмудичними інструкціями, був батько Адольфа Гітлера, мати якого завагітніла, працюючи прислугою в єврейському домі.
Другий месія похитав головою:
– Ну, сіонські мудреці, що ви мені на це скажете? Скажете, що я антисеміт?
Замість відповіді на це питання Талмуд авторитетно стверджує: “Насіння гоя розглядається як насіння худоби”
(трактат “Кетубоф, 36”, с. 164). Ось саме в цій єврейській релігії, в Талмуді, і закладено коріння антисемітизму.
Слід зауважити, що Талмуд написаний такою недорікуватою мовою і сповнений такими хитромудрими чи дивакуватими премудростями, що іноді здається, ніби його створили не вчені рабини, а ті самі “тупуваті” та “ідіоти”, яких Талмуд рекомендує розводити.
Наприклад, в одному з трактатів Талмуда (“Тохарот, Ніддах”) два сіонські мудреці, рабини Юда та Самуель, цілком серйозно обговорюють таке талмудичне питання: чи можна мочитися на даху синагоги? І там діалектична відповідь: можна, але тільки обережно – не на дах, а з даху.
В іншому місці Талмуда (трактат “Маєд Катон”) премудрий рабин Ілай радить своїй пастві так: “Коли люди схочуть грішити, нехай вони йдуть в одне місце, де їх ніхто не знає, і нехай вони одягнуться в чорне, так, щоб не соромити Єгову відкрито”
. Як після цього ви можете ображатися на єврея, що він вас обдурив, якщо вони навіть власного бога Єгову обманюють?
А в талмудичному трактаті “Абода зара” з усіма подробицями трактується про поважного рабина бен-Дордай, який був такий гарний, що “не було такої повії на всьому білому світлі, за якою б він не бігав”
.
Дуже рекомендую Талмуд чоловікам, у яких дружини люблять сперечатися. З цього приводу Талмуд каже, що «розум жінки слабкий»
. Талмуд дивиться на жінку майже так само, як на гоя. У Талмуді є навіть спеціальна молитва з подякою Єгові, що «Він не зробив мене жінкою».
За талмудичними законами чоловік може розлучитися з дружиною, якщо вона пересолила або пересмажила йому вечерю. Це може сподобатися навіть деяким чоловікам із гоїв.
З приводу служби в армії Талмуд (“Пезахим, 113а”) повчає так: “Рабин Йоханан сказав: якщо ви йдете на війну, то йдіть не в перших рядах, а краще в останніх рядах, щоб ви були першими, хто повернеться додому”
. Порада досить дотепна, але пахне безрідними космополітами.
А тепер я беру книгу Аллена Едвардса “Іудейська еротика”, Нью-Йорк, 1967. Видана вона єврейським видавництвом Юліан-Прес, тому ніякого антисемітизму. Крім того, антисемітські книги ви в американських магазинах не купите, а ця книга продається абсолютно відкрито. Це свого роду сексуальна історія євреїв, написана на захист євреїв. Книжка дуже добре документована посиланнями на серйозні історичні джерела. А тепер глянемо, що тут написано.
Історія євреїв як нації починається, власне кажучи, з виходу євреїв із Єгипту. Вивів їх звідти знаменитий Мойсей. Але, виявляється, Мойсей був не євреєм, а єгипетським жерцем-дисидентом, якого вигнали з Єгипту разом із євреями (с. 4). Крім того, Мойсей був одружений з ефіопкою, тобто негритянкою, дивись Біблію, Числа 12:1-8. Далі цитую дослівно:
“Історична правда про “Вихід”, як повідомляє Юстин римський історик у своїй “Історії юдеїв”, полягає в тому, що банда прокажених та сексуально хворих єврейських рабів була вигнана з дельти Єгипту до пустелі, оскільки оракул бога Аммона оголосив, що ці неохайні раби є причиною згубної хвороби, яка поширилася по всьому Єгипту”.
“Юстин був не єдиним класичним істориком, який пише про цей скандал; ми знаходимо це також у працях Мането, Тацита та Діодоруса Сікулуса” (с. 5).
Отже, Мойсей – зовсім не Мойсей. І зовсім не “Вихід”, як євреї описують це у Біблії, а вигнання “сексуально хворих”. Адже римські історики – це джерело досить достовірне.
Одним із єврейських героїв у Біблії є Йосип Єгипетський, який став найближчим радником фараона. Наче як Бернард Барух був радником у президента Рузвельта. Але Аллен Едвардс, посилаючись на талмудичні трактати, повідомляє, що Йосип був педерастом і зробив кар'єру через задній прохід.
“Мідраш Раббай” абсолютно чітко стверджує, що Юда звинувачує Йосипа в бажанні здійснити кровозмішувальну педерастію зі своїм молодшим братом Веніямином: “...бо ти те саме, що й фараон”
(Біблія, Буття 44:18), тобто “як фараон любить чоловіків, так і ти”
(с. 104-105).
А ось про походження слова “жид”, яке євреї так не люблять. Виявляється, це давньоєврейське слово, яке вживається навіть у Талмуді: “Ніколи не торкайся до жида (член) або шмору (член), коли мочишся – це перший талмудичний закон виховання дітей”
(“Тохарот, Ніддах”, с. 128).
У Едвардса стоїть “жид (пізл)”, а рідкісне англійське слово “пізл” ви знайдете лише у найбільшому словнику Вебстера, де воно означає “статевий член тварин”.
У принципі, давньоєврейське слово “жид” – це те саме, що на сучасному єврейському жаргоні “шмок” чи “потц”, а російською “х...”. А в більш точному перекладі, якщо покопатися у всіх цих талмудичних премудростях, слово “жид” відноситься до тварин, тобто на кшталт “х... собачий”.
Мабуть, колись добрі євреї лаяли поганих євреїв “жидами”. А сусіди-гої почули, як євреї лаються між собою, і перейняли це слово у євреїв, не знаючи, що це таке. Та й почали обзивати всіх євреїв “жидами”. Адже в інших мовах досі євреїв називають юде (німецькою), жуїф (французькою) тощо.
У Польщі та в Україні, де жила найбільша кількість євреїв, для них немає іншого слова, як “жид”. Тому там навіть самі євреї змушені були називати себе “жидами”.
Усі ви знаєте слово “пацан”, тобто хлопчик. А хто знає походження цього слова? Як і багато жаргонних слів, слово “пацан” походить від єврейського жаргону, від слова “потц”, тобто “х...”, а звідси маленький “потцен” – пацан.
До речі, в Німеччині майже весь злодійський жаргон, гаунершпрахе, бере свій початок із єврейського жаргону ідиш. Чому? Та тому що в період первинного накопичення капіталу багато євреїв були скупниками краденого – і передали злодіям свій жаргон.
А потім діти та онуки цих скупників краденого стають адвокатами, лікарями, банкірами, міністрами. Так от і дід нашого прем'єр-міністра Тимчасового уряду Керенського був єврейським фальшивомонетником, про що ми поговоримо докладніше трохи пізніше.
Оскільки ми зайнялися семантичним аналізом... Після Мойсея вождем євреїв був Ісус Навин, який завоював землю Ханаанську, знищуючи «все дихаюче»
(Іс. Нав. 10:28 і 30). “Книга Ісуса Навіна” – це найжорстокіша і найпідліша книга Біблії, яка, до речі, включена до програми середніх шкіл сучасного Ізраїлю.
А тепер зазирніть у ваші конспекти, де професор Ломброзо каже, що арабською “наві” має два значення – пророк і божевільний. Хто ж був Ісус Навин – пророк чи божевільний садист? Але таким самим був і наш цар Іван Грозний.
Повернемося до “Юдейської еротики” Едвардса. Ось ще одна талмудична премудрість: “Рабин Елізер бен-Якоб оголосив, що «якщо у рабина член висить до колін, то це поганий рабин, а якщо член висить вище колін, то це хороший рабин». Але дехто каже: «Якщо член висить до колін – хороший рабин, а якщо член висить нижче колін – поганий рабин»”
(трактат «Кодашим, Векорот», с. 130).
Що це – маячня божевільного? Ні, це є основою єврейської релігії. Тому-то богослов Ляйтфут і пише про Талмуд: “...жахлива грубість мови, дивовижна порожнеча та кричущі лжемудрування...”
Іудейський цар Ірод Великий, який правив євреями під час народження Ісуса Христа, так прославився своїми неймовірними жорстокостями, що його ім'я стало загальним: “Ах ти, іроде!” Як завжди в подібних випадках, цар Ірод був запеклим педерастом – і був одружений 10 разів (с. 149). Його внучка Іродіада була заміжня за своїм дядьком Філіпом і спала з другим дядьком Іродом Антіпою – кровозмішення.
А ось ще один кумедний закончик з Талмуду: «Дівчинка у віці трьох років і одного дня може бути заручена шляхом статевих зносин»
(«Мішна», с. 168). Тобто, можна злягатися з 3-річними дітьми?! Розтління малолітніх. Тут Едвардс зауважує, що це викликало чимало спалень Талмуду та місцевих погромів.
Якщо євреї у своєму Талмуді прирівнюють усіх гоїв до тварин, то в середні віки інквізиція починає застосовувати до євреїв їхню ж власну мірку і відповідає на це так: “Злягання з єврейкою – це те саме, якби чоловік злягався із собакою”
. Так вирішив паризький трибунал, засудивши одного злощасного гоя та його єврейську коханку до спалення у вогні. Те саме було в XIII столітті і в Англії (с. 172).
Коли єгипетський жрець Мойсей чистив своїх євреїв, він видав наступні закони, 3-я книга Мойсеєва, Левіт 20:13, 15, 16:
“Якщо хто ляже з чоловіком, як із жінкою, то обидва вони зробили мерзоту; нехай будуть віддані смерті, кров їхня на них”.
“Хто злягатиме з худобою, того піддати смерті, і худобу вбийте”.
“Якщо жінка піде до якоїсь худоби, щоб злягатися з нею, то убий жінку та худобу”.
Тоді Мойсей чистив євреїв, а потім інквізиція повернула ці ж закони проти євреїв – і в середні віки злягання з євреями прирівнювалося до злягання з собаками. Але... мушу сказати, що щось подібне я помічав і серед моїх знайомих. Одна дамочка, до речі, повна психопатка, спочатку злягалася з собакою, а потім вийшла заміж за єврея. А потім я знаю ще двох сестер: одна заміжня за євреєм, а друга, теж психована, замість чоловіка завела собі собаку, в повному розумінні цього слова. Ця собачниця грає в теніс із моєю дружиною.
Перша сестра зробила від єврея дефективну дитину, а друга – із собачкою – залишилася старою дівою. І важко сказати, хто з цих сестер вчинив краще. Я знаю цих дамочок багато років і знаю, що все це хворі шлюби хворих людей, – генерал радянської інквізиції знизав плечима. – Якщо це бачу я, то так само це бачили і Мойсей, і середньовічна інквізиція.
Потім Едвардс пише, що у 1265 році іспанський король Альфонс Мудрий видав закон, згідно з яким злягання єврея з християнкою каралося смертною карою. У 1348 році іспанський закон засуджував до смерті кожного єврея, який злягався з християнкою – навіть з повією (с. 172). Але Альфонс Мудрий робив те саме, що й мудрий Мойсей, який карав злягання євреїв із гойками, дочками Моава, смертною карою. Почитайте книгу Мойсеєву, розділ 25. Все це – палиця з двома кінцями.
Едвардс пише: “...деякі елементи християнства були певним чином переконані, що єврейство розбестило всю Європу, вводячи давні юдейські звичаї мужоложства та скотоложства скрізь, де вони селилися...”
(с. 179).
Але подібні речі ви знайдете і в біблії нацизму "Майн кампф", де Гітлер прямо звинувачує євреїв, що вони "загажують" навколишні народи (с. 223). Вся іронія долі в тому, що одним із таких “гадів” був сам Гітлер, психованний онук єврейського дідуся, який відчував це на власній шкурі. Тому Гітлер і став антисемітом.
А ось ще “цікава” інформація. Едвардс пише: "Класичні історики Юстін, Тертуліан, Кельсус і Оріген записали відомий скандал, що Ісус з Назарета був позашлюбним сином римського солдата на ім'я Пантера і єврейської селянки на ім'я Марія, з якою її чоловік-тесляр через цей перелюб розлучився" (с. 195).
Натяк на це є і в Євангеліє. Євреї сперечаються з Ісусом щодо батька і кажуть йому: «ми не від перелюбу народжені»
(Ів. 8:41), натякаючи на той самий перелюб, про який пишуть і класичні історики.
На це Ісус відповідає євреям: “Ваш батько диявол, і ви хочете виконувати похоті батька вашого; він був душогуб споконвіку і не встояв у правді, бо немає в ньому правди; коли він говорить брехню, говорить своє, бо він брехун і батько брехні”
(Ів. 8:44). Класична формула для антисемітів.
На це євреї кажуть Ісусу: “тепер дізналися ми, що біс у Тобі”
(Ів. 8:52). А бісами тоді називали психічні хвороби.
От бачите, до чого може дійти "богом обраний народ"? Самого Сина Божого – Ісуса Христа називають бісом... А як, ви думаєте, вони будуть називати нас після всіх цих лекцій?...
Добре, підіб'ємо підсумки. Отже, за єврейською бухгалтерією, Ісус Христос – напівєврей, а Гітлер – чвертьєврей. Обидва вони антисеміти. І обидва вони зроблені за талмудичним рецептом про "незаконнонароджених або ідіотів єврейського походження" (трактат "Рашба, Хага 6") з "Єврейського зерцала". От і розберіться у всій цій талмудичній каші...
До Гітлера найбільшим антисемітом був перший генерал-інквізитор та папський Великий інквізитор Томас Торквемада, який грав головну роль у вигнанні євреїв із Іспанії. Але Едвардс повідомляє пікантний факт, що Торквемада був напівєвреєм і навіть обрізаним. Його дядько по батькові, кардинал Хуан Торквемада, був чистокровним євреєм-викрестом.
Наступником Торквемади був генерал-інквізитор Дієго де Деза, чистокровний єврей-викрест. Наступним генерал-інквізитором був Алонсо Манрік, кардинал-архієпископ Севільї, теж чистокровний єврей-викрест. Отже, з 1483 по 1538 роки, коли всіх євреїв вигнали з Іспанії, всі три головні генерал-інквізитори були євреями (с. 201-202).
Генерал-професор нової радянської інквізиції Соломон Абрамович Коган закрив книжку “Іудейська еротика”:
– Хоч книга ця і суто історична, але більш брудної і порнографічної книги знайти важко. Багато місць просто гидко читати, не кажучи про те, щоб їх цитувати.
Другий месія у формі КДБ похитав головою:
– Аллен Едвардс намагається виправдати євреїв. Але факти свідчать протилежне. Так от і я зі шкури пнуся, щоб урятувати євреїв від антисемітизму. Але виходить щось не те...
* * *
– А тепер, товариші, спробуємо з'ясувати, що таке антихрист. За Євангелієм, антихрист з'явиться перед Страшним Судом і перед кінцем світу, а потім буде 2-е пришестя Христа (1 Івана 2:18). Антихрист – це людина гріха, син смерті, беззаконник, від сатани. Основним початком життя антихриста буде самолюбство, яке потім переросте в обожнювання самого себе (згадайте “культ особи” Сталіна). Євреї приймуть антихриста як месію. Антихрист виступатиме під маскою Христа і творитиме хибні чудеса (згадайте Леніна і всі його брехливі обіцянки). Але після 2-го пришестя Христа антихрист буде вигнаний геть.
Подивимося на цей біблійний туман крізь призму діалектичного матеріалізму. Припустимо, що Страшний Суд – це революція, кінець світу – це просто кінець старого світу, а друге пришестя Христа – це моральне оздоровлення та відродження нового світу, нового суспільства. А антихрист, в принципі, це євреї, які були головною рушійною силою, дріжджами та ферментом усіх революцій XX століття, у тому числі й радянської революції.
Але, переглядаючи на легенди про антихриста, я кілька разів натикався на таку дивну формулу: антихрист буде сином єврейки від неєврея. Тобто антихрист буде напівєвреєм, або єврейською, мемзером. І ось ця формула мене зацікавила.
За талмудичними законами син єврейки від неєврея-гоя вважається євреєм, але син єврея від неєврейки, по-єврейськи від шикси, вважається неєвреєм.
Отже, антихрист по батькові-гою носитиме неєврейське прізвище, але за талмудичними законами, по матері-єврейці, він вважатиметься євреєм.
А тепер я назву вам кілька таких замаскованих антихристів. У радянській революції: Керенський, Ленін, Сталін, Берія. Це основні постаті революції. А за спиною цих прихованих напівєвреїв іде цілий легіон відкритих євреїв. Прямо як змова сіонських мудреців.
Гітлер називав захоплення влади нацистами націонал-соціалістичною революцією. І в цій революції такі антихристи... Адольф Гітлер – онук єврейського дідуся. Начальник гестапо Гіммлер – напівєврей. Права рука Гіммлера – Гейдріх – теж напівєврей. І фахівець із “остаточного вирішення єврейського питання” Адольф Ейхман, який заганяв євреїв у газові камери, сам був, що називається, з прожиддю.
Як пояснити цей парадокс? Справа в тому, що революціонери – це, як правило, всякі психопати, психотики та невротики, якими рухають зовсім не любов, рівність і братерство, про які вони кричать, а темні фрейдистські комплекси, де основною рушійною силою є комплекс влади.
Наш приятель, єврейський професор Ломброзо, каже, що у євреїв психічно хворих в середньому у 6 разів більше, ніж у гоїв. А в Німеччині було у 8 разів більше. Тому Гітлер і з'явився не де-небудь, а саме в Німеччині. Ось тому євреї і є дріжджами всіх революцій. Ось тому ми тепер і саджаємо наших єврейських революціонерів-дисидентів у дурдоми або викидаємо за кордон.
А тепер розберемо цих антихристів докладніше. Візьмемо найбільш парадоксальний випадок – начальника гестапо Гіммлера. Ось я беру книгу Віллі Фрішауера "Гіммлер", Нью-Йорк, 1962. Це біографія Гіммлера, написана євреєм Фрішауером, який служив в американській контррозвідці. Після капітуляції Німеччини 1945 року він опитував найближчих співробітників Гіммлера. Так, він розшукав майора СС Бергмана, якому Гіммлер особисто доручив вивчити та скласти його сімейне дерево, як це вимагалось для всіх есесівців, щоб довести їхнє суто арійське походження. Але коли Бергман почав копатися у родоводі Гіммлера, він побачив, що це для нього питання життя або смерті. Сімейне дерево Гіммлера сильно пахло... хм, неарійцями. У випадку одного з предків – Геттінгера – довелося зробити маленьку заміну. Тепер цитую дослівно:
“Але завдання ставало ще безнадійнішим, коли справа дійшла до бабусі Агати Кіне (мати Гіммлера-батька). Ціла низка загрозливих знаків питання красується на гілках її сімейного дерева там, де повинні бути дати і місця народження її предків. У таблиці стоять великі прогалини, які б закрили Генріху Гиммлеру доступ в СС, якби замість створення СС, він сам захотів би вступити в СС” (с. 17). Отже, у Гіммлера папеле, як то кажуть, з прожиддю.
Цитую далі: "Арійське походження матері Генріха Гіммлера теж залишається під сумнівом" (с. 17). Отже, і мамєлє у Гіммлера теж з прожиддю.
І це той самий Гіммлер, який знищив мільйони євреїв. На кого ж євреї можуть ображатися? На себе? Ні, я знаю на кого вони будуть ображатися, – Соломон Абрамович Коган розвів руками. – Вони будуть ображатися на мене. Скажуть, що коли я говорю такі речі, значить, я антисеміт. Але ж це кажу не я, а єврей Віллі Фрішауер.
Гаразд, пішли далі. Правою рукою Гіммлера був Рейнгард Гейдріх, про якого багато хто говорив, що він міг би зайняти місце самого Гітлера. Цитую далі:
“...керівники СС, що вижили, зловтішаючись вказують, ...що насправді Гейдріх був напівєвреєм... Подібні ж чутки ходили Мюнхеном, що відсутньою ланкою в родоводі Гіммлера був єврей...” (с. 30).
Тут Фрішауер намагається викрутитися і пише про Гейдріха так:
"Тільки коли ми знаємо ту роль, яку він грав у навмисному вбивстві мільйона євреїв, ми можемо повністю оцінити всю жахливість підлого натяку, що євреїв знищував один з їхньої власної раси”.
Розглянемо, так це чи ні? Ось я беру ще одну книгу – документальний опис роботи гестапо під назвою "Після прочитання спалити" Ладислава Фараго, Нью-Йорк. 1972. Автор теж єврей, який під час II Світової війни теж працював в американській контррозвідці. І ось він прямо пише, що батьком Гейдріха був єврей Бруно Зюсс, учитель музики з Галле, який змінив своє типово єврейське прізвище Зюсс на Гейдріх. Отже, заступник Гіммлера Гейдріх – таки так! – Напівєврей (с. 26).
Ось і виходить безглуздий парадокс, що і начальник гестапо Гіммлер, і його права рука Гейдріх, обоє були напівєвреями. Цьому важко повірити, але та сама історія була і в іспанській інквізиції.
Ось ще кілька характерних дрібниць із книги Фрішауера про Гіммлера. Дружина Гіммлера була на 7 років старша за нього (с. 21). Погана прикмета. Матерний комплекс. Так само, як у Наполеона, Карла Маркса, Троцького та Леніна.
Гіммлер, як і Гітлер, був істериком (с. 94). А з попередніх лекцій ви вже знаєте, що істерія особливо часто зустрічається у євреїв. Або ось у таких людей – з прожиддю.
Гітлер і Гіммлер, з одного боку, заганяли всіх окультистів та астрологів до концтаборів, а з іншого боку, самі вірили цим астрологам (с. 168). Так особистим астрологом Гіммлера був Вільгельм Вульф (с. 159, 186). Це характерно для психопатів.
У 1943 році Гіммлер випустив брошуру “Унтерменш”, де стоїть таке: “Унтерменш... хоч і схожий на людину, але інтелектуально, духовно він нижчий за всяку тварину”
. Але ж це точно з Талмуду! І мимоволі виникає питання: чому мізки Гіммлера йдуть єврейським шляхом?
У своїй інструкції “Організація та обов'язки СС та поліції” Гіммлер пише: “Було б надзвичайно повчально для кожного відвідати концтабір. Тоді ви переконаєтеся, що це звалище злочинців і виродків. Концтабір – це найкраща демонстрація законів спадковості та раси... Там ви знайдете ідіотиків з водянкою голови, косих, деформованих, напівєвреїв та інших расових покидьків. Усі вони там зібрані”.
Але одним із таких покидьків був сам Гіммлер. Точно згідно із законом марксистської діалектики про єдність та боротьбу протилежностей!
Цікава деталь. Замолоду Гіммлер готувався стати священиком. І Гітлер в молодості теж хотів стати священиком чи ченцем. Але, хоч як це не дивно, і наш товариш Сталін теж навчався на священика, а Дзержинський спочатку хотів стати ксьондзом, а потім став начальником ЧК. Якась закономірність. Подумайте, яка?
Тепер зробимо психоаналіз ще одного антихриста – Адольфа Гітлера, який розв'язав ІІ Світову війну. А ця війна загалом згубила 50 мільйонів людських життів, з них 20 мільйонів російських життів.
У своєму євангелії нацизму “Майн кампф” Гітлер пише: “Слов'янська людська маса, як расовий покидьок, не варта права володіти своїми землями... Хто може заперечувати моє право знищити мільйони слов'ян...”
. І там ще й таке: “Ми повинні більшу частину росіян і слов'ян знищити, частину перетворити на худобу, а решту викинути за Урал”
.
І знову це дуже пахне Талмудом. Або біблійною “Книгою Ісуса Навина”, де “наві” арабською “божевільний”.
До речі, щодо переселення за Урал. Це проповідує не лише Гітлер, а й наш дисидент Солженіцин. Коли ми викинули його за кордон, він накатав ідіотський "Лист вождям СРСР", який був опублікований у всій західній пресі. І там, наприклад в журналі “Тайм” від 11.03.1974 р., він також проповідує тотальне розчленування Росії до меж РРФСР, а потім переселення росіян за Урал, та ще й в ПІВНІЧНО-східну Сибір, тобто у район концтаборів. Коли він там сам сидів, то йому там дуже не сподобалося, а потім він хоче переселити туди всіх росіян.
До речі, Солженіцин теж напівєврей і напівбожевільний, тобто теж антихрист. Що ж об'єднує його з Гітлером? Талмудичний спосіб мислення. Людиноненависництво.
А тепер я беру книгу доктора-психоаналітика Вальтера Ланґера “Душа Адольфа Гітлера”, Нью-Йорк, 1972. Під час ІІ Світової війни це була доповідь президенту Рузвельту, суто секретного документа американської розвідки, яка доручила німецькому єврею-психоаналітику опитати всіх людей, які знали Гітлера особисто, та скласти його психоаналітичний портрет. Теж єврейська каббала. За 29 років по тому цей секретний документ вийшов у формі книги. Отож, займемося психоаналізом.
Гітлер каже: “Я відчув себе майже Ісусом Христом...”
. А психоаналітики кажуть: “Коли людина починає уявляти себе Ісусом Христом, вона дозріла для божевільного дому”
(с. 44). До речі, ті ж симптоми і у Солженіцина. Він також запевняє, що його послав не хто інший, як сам Господь Бог.
Зовнішність Гітлера: “Він трохи нижчий за середній зріст. Широкі стегна та порівняно вузькі плечі. Кволі м'язи. Ноги короткі, тонкі, худорляві. Великий тулуб і запалі груди. У роті повно коричневих гнилих зубів. Хода женоподібна: кокетливі маленькі кроки. Часте нервове посмикування правого плеча та лівої ноги. Нервовий тик обличчя: посмикування кутів губ” (с. 51).
Після гітлерівського путчу в 1923 році, виступаючи свідком у суді, професор Макс фон Грубер, найбільший фахівець з євгеніки в Німеччині, дає Гітлеру таку характеристику: “Обличчя і голова нижчого типу, напівкровка, низький похилий лоб, потворний ніс, маленькі очі”
(с. 52).
У багатьох місцях книги є вказівки, що Гітлер був незаконним онуком єврейського дідуся. Наприклад:
“Гітлер турбувався, що його можуть шантажувати через єврейського дідуся, і наказав своєму особистому адвокату Гансу Франку перевірити його родовід по лінії батька. Франк зробив це і сказав фюреру, що його бабуся завагітніла, коли працювала прислугою в єврейському будинку в Граці” (с. 237).
Отже, батько Адольфа Гітлера, Алоіз Гітлер, був напівєвреєм. Перша дружина цього мемзера Алоїза була на 13 років старша за нього, дітей не було, але була одна прийомна дочка Клара, яка припадала Алоїзу кузиною 2-го ступеня. Потім був другий шлюб. А третім шлюбом Алоіз одружився з Кларою, своєю прийомною дочкою від першого шлюбу і кузиною, яка була на 23 роки молодша за нього. Ось ця Клара і була Гітлеровою матір'ю (с. 109).
У Клари була сестра, один із синів якої був горбуном і мав дефекти мови. У самої Клари, матері Гітлера, була одна мертвонароджена дитина, 3 дітей померли в дитинстві, одна дочка Іда була ідіоткою і друга дочка Паула була напівідіоткою. І ось серед таких братів і сестер лише Адольф Гітлер вижив і був “нормальним” (с. 111 і 116).
Аналітики вважають, що якщо по лінії батька у Гітлера єврейська кров, то по лінії матері можливий спадковий сифіліс. Тому в “Майн кампф” Гітлер так озлоблений проти євреїв та сифілісу.
Характерно, що хрещеним батьком Адольфа Гітлера був єврей на ім'я Принц (с. 108). А домашнім лікарем сім'ї Гітлера був єврей д-р Блох (с. 124). Так що папєлє Гітлера безперечно тягнуло до євреїв. Та й у самого Адольфа Гітлера в молодості єдиним близьким другом був єврей на ім'я Ханіш, який потім писав: “У той час Гітлер був дуже схожий на єврея, тому я часто жартував з ним, що він має бути з єврейською кров'ю...”
(с. 124).
Лікар Ланґер пише: “Всі аналітики вважають, що Гітлер, ймовірно, є невротичним психопатом на межі шизофренії. Це означає, що він не є божевільним у загальноприйнятому значенні цього слова, але є невротиком, у якого відсутні стримуючі рефлекси” (с. 131). Тобто напівбожевільний.
А ось що пишуть психоаналітики про інтимне життя Гітлера: «Імовірно, він є імпотентом, але він безумовно не гомосексуаліст у звичайному розумінні цього слова. Його збочення зовсім іншого типу, про яке здогадувалися лише деякі. Це крайня форма мазохізму, де особа отримує сексуальне задоволення від того, що жінка на нього мочиться або випорожнюється” (с. 138).
Коли Гітлер у молодості був бродягою у Відні, він носив бороду на кшталт Ісуса Христа. І аналітики вважають, що це підсвідомий "комплекс месії" (с. 165). Нісенітниця? А подивіться, скільки таких же бородатиків під Ісуса серед наших дисидентів і дурдомщиків: Солженіцин, мемзер Синявський-Терц-Пхенц, алкоголік Петро Якір (єврей) та ще ціла купа бородатиків. От і розбери де Христос і де антихрист!
Гітлер був повним вегетаріанцем. Він не їв м'яса, не курив, не пив ні алкоголю, ні навіть кави чи чаю. Зате він пожирав неймовірну кількість усіляких солодощів: цукерок, тістечок, печива тощо. І ще він дуже любив порнографію (с. 170-171).
Жінок у житті Гітлера було мало. Племінниця Гітлера Гелі Раубаль, з якою він жив, або наклала на себе руки, або він її вбив. Рене Мюллер, яка провела з Гітлером одну ніч, незабаром після цього наклала на себе руки. Вічна наречена Гітлера Єва Браун двічі намагалася покінчити життя самогубством і врешті-решт наклала на себе руки разом з Гітлером. Все це трохи дивно. Але подібна історія була і у товариша Сталіна з його дружиною Надією Аллілуєвою.
Доктор Ланґер пише: “Цікаво відзначити, що гомосексуалісти часто розглядають себе як істот особливого гатунку як обраних, яким призначено долею встановити новий порядок” (с. 178). Хм, обрані... Чи не тому євреї оголосили себе обраним народом?
А ось як фюрер uГітлер відгукується про президента Рузвельта: “Рузвельт ...нещодавно сам хвалився, що у його жилах тече “шляхетна” єврейська кров. Цілком негроїдна зовнішність його дружини теж є вірною ознакою, що і вона теж напівкровка”
(с. 236).
Якщо додати сюди ще кавказького півєврея Сталіна, то... хто ж вів ІІ Світову війну, де загинуло 50 мільйонів людей? Гітлер, Сталін і Рузвельт – і всі вони з прожиддю! Але подібні речі траплялися і раніше. Це свого роду закономірність. Ось тому й пішли легенди, що антихрист буде сином єврейки від неєврея, тобто напівєвреєм.
Чому? Та тому що серед напівєвреїв усіляких психів, психиків і психопатів ще більше, ніж серед євреїв. А за цими психозами ховаються комплекси влади, руйнування і саморуйнування.
Ось тому д-р Ланґе-Ейхбаум у вже відомій вам книзі “Геній, божевілля та слава”, говорячи про хворих геніїв, обережно зауважує: “Для цього треба схрещувати людей з талановитих сімей з людьми чужорідної і насамперед психопатологічної крові, тобто потрібно навмисно робити біонегативну людину...”
.
Тепер розумієте, що це за “люди чужорідної та психопатологічної крові”? А в результаті такого схрещування виходять такі коричневі антихристи як Гітлер, Гіммлер, Гейдріх, Ейхман і так далі. А з іншого боку, червоні антихристи – Керенський, Ленін, Сталін, Берія тощо. Бачите, як усе сходиться? Як двічі по два – чотири!
А за цим релігійно-філософським туманом маячать всесвітні війни та революції... Підвали ЧК... Газові камери Гітлера... Сталінські концтабори... А тепер ще й атомна бомба, якою можна геть рознести усю земну кулю...
Другий месія у формі КДБ витер лоб хусткою: “Ось я тут працюю до сьомого поту, рятуючи євреїв від антисемітизму. А вони все одно кричатимуть, що я антисеміт”.
Наступна глaвa
Перейти до ЗМІСТУ