І знайшов я, що гіршою за смерть є жінка, бо вона – сітка, і серце її – силки...
Царь Соломон (Еккл. 7:26).
Професори Науково-дослідного інституту НДІ-13 аналізували криву піднесення, розквіту та занепаду християнства за 2000 років християнської цивілізації. Як не дивно, але розквіт християнства збігався з розквітом середньовічної інквізиції, яка цікавилася не так Богом, як дияволом, і активно полювала за відьмами і відьмаками.
Ідучи стопами середньовічної інквізиції і з'ясувавши, що біблійний диявол є не що інше, як виродження або дегенерація, професори радянської інквізиції бралися за аршин і починали міряти цього диявола.
У Біблії з цього приводу говориться досить розпливчасто: “Легіон ім'я мені, бо нас багато”
(Марк. 5:9).
Точнішу картину цього легіону давала статистика американського доктора Кінсі, яка з'явилася в 1948 році і справила в Америці, та й у всьому світі, ефект вибухнувшої атомної бомби. Виявляється, у такій високоцивілізованій країні, як США, цей легіон у тій чи іншій формі становить близько 37% населення. Тобто кожна третя людина. Що ж виходить? Виходить, що Біблія має рацію: так, ім'я моє легіон!
Ці лекції читав професор Калмиков, доктор Вищої Соціології, який відкрив кілька таємних законів цієї чорної соціології, яка тепер для радянської інквізиції заміняла Закон Божий. На плечах професора виблискували погони генерал-лейтенанта 13-го Відділу КДБ.
– Товариші, доктор Кінсі підраховував лише гомосексуальність, яка є свого роду коренем чи стволом цього дерева зла. З 37% доктора Кінсі лише 4% були повними легіонерами, тобто чесними і відкритими гомосексуалістами, які займалися цим все життя. А решта 33% займалися цим самим частково або, так би мовити, за сумісництвом, тобто 5 років, 3 роки, 1 рік або один раз, або навіть тільки мріяли про це уві сні – але аж до оргазму. Це називається частковою, латентною чи пригніченою гомосексуальністю. Це свого роду кандидати, попутники або ті, хто співчуває тій партії, ім'я якої легіон.
Однак диявол дегенерації складається не тільки зі статевих збочень, але також і з душевних хвороб. На цю тему в Америці багато усіляких статистик, про які вам уже говорили. Більш менш офіційна американська статистика вважає, що 18,5% населення США, тобто кожна 6-а людина, з клінічної точки зору, є психічно хворою, і яка потребує психіатричного лікування.
Оскільки це дві сторони однієї і тієї ж проблеми, якщо порівняти 37% доктора Кінсі та 18,5% психопатів, то в принципі виходить, що у кожного другого легіонера безлад не лише у штанах, а й у голові.
Треба визнати, що процес дегенерації назвали дияволом зовсім недарма. Штука ця неймовірно заплутана, хитра і підла, де багато що суперечить будь-якій здоровій логіці.
Наприклад, говорячи про 37% доктора Кінсі, ви, природно, подумаєте, що 4% відкритих легіонерів мають більше душевних хвороб, ніж 33% прихованих легіонерів. Та насправді все якраз навпаки. Саме в цій групі з 33% латентних або пригнічених гомо психічні хвороби зустрічаються частіше і виявляються сильнішими, ніж у першій групі з 4% чесних відкритих гомо.
Знаменитий доктор Фрейд каже, що багато душевних хвороб, аж до хронічних головних болів, з'являються саме в результаті придушення будь-яких хворобливих емоцій у душі людини. І доктор Фрейд радить: випустіть цих бісів назовні. Фрейд виганяв цих бісів за допомогою психоаналізу.
Але біблійні апостоли знали цю справу краще, ніж апостол психоаналізу Фрейд. Наприклад, апостол Матвій 12:43-45, говорить з цього приводу так: “Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить по безводних місцях, шукаючи спокою, і не знаходить. Тоді каже: повернуся до мого дому, звідки я вийшов... Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і увійшовши живуть там; і буває для людини той останнє гірше за перше”
.
Тому й кажуть: жени чорта у двері – він прийде у вікно. Тому фрейдизм забороняється не лише католицькою церквою, а й комуністичною партією. Практика показує, що у більшості випадків правий не Фрейд, а апостол Матвій. Ми з вас тут таких богословів зробимо, що й самі себе не впізнаєте!
Диявол дегенерації – це суцільний клубок протиріч. Було б природно припустити, що чим розумніші люди, тим у них менше психічних хвороб. Але насправді все якраз навпаки – чим інтелігентніша дана соціальна група, тим більше там психічних хвороб. З попередніх лекцій ви вже знаєте, що більшість геніїв – психопати. І все це – історія сімейна. Приклад – Альберт Ейнштейн, звичайно, геніальна людина, але його син Едвард сидів у божевільні.
Принципово виродження йде з верхів суспільства. Що вище йти соціальними сходами, тим більше виродженців. Якщо у США 37% населення легіонери, то скільки ж легіонерів буде там серед інтелігенції? Умовно вважатимемо інтелігенцією верхні 5% населення, тобто 11 мільйонів (на 1980 рік), провідний прошарок, так би мовити, еліта. І серед цієї еліти-інтелігенції легіонерів буде вже понад 50%. Тому й народився словесний штамп – гнила інтелігенція.
Ну, а якщо взяти таких інтелігентних людей, як поети, письменники, журналісти та інші писаки? Там ці 37% доктора Кінсі, за найскромнішими підрахунками, вже перевищують 75%. Тому філософ К'єркегор і каже, що в наш час диявол оселився в друкарській фарбі. Саме тому й “дисиденція” в СРСР почалася не десь, а у пресі, серед поетів та письменників – Пастернак, Солженіцин, Максимов тощо.
Говорячи про дегенератів, було б природно припустити, що це якісь кретини, які сидять у будинках для дефективних. Та на ділі все якраз навпаки. Часто завдяки комплексу влади, який починається вже з негритянських чаклунів та сибірських шаманів, про що вам уже говорили, ці легіонери-кінсіанці сидять у пантеоні видатних людей, у кріслах вождів, фюрерів, президентів та прем'єр-міністрів. Зате їх родичі або діти часто кретини і сидять у будинках для дефективних або у божевільних будинках.
Наприклад, Олександр Македонський був великою людиною, а його брат був ідіотом. А син Мао Цзе-дуна Мао Ань-Чін сидів у божевільні. Чомусь і у президента Кеннеді, поки він сидів у Білому домі та грався з атомною війною, його сестра Розмарі вже 20 років сиділа у жовтому домі. І у нашого колеги, начальника американської центральної розвідки Аллена Даллеса син теж чомусь сидів у божевільні. А у його брата Фостера Даллеса, державного секретаря, син чомусь пішов у католицькі ченці, поїхав до Риму і навіть демонстративно не приїхав на похорон батька, тобто плюнув на могилу батька. І донька Сталіна Світлана теж плюнула на справу та на могилу батька – і втекла до Америки. Ох, лихо з цими дітьми великих батьків. Ще, до речі, донька прем'єр-міністра Черчілля Діана наклала на себе руки.
Але тоді постає питання: хто ж править світом?! Так... Тому в Біблії і говориться, що диявол – князь світу цього та ще бог віку цього. Отож всі ці темні штучки варто знати тим, хто править сьогодні Радянським Союзом.
Філософи кажуть, що диявол схильний до екстремів. Наприклад, тісний взаємозв'язок між геніальністю та безумством, про що ви вже знаєте. Але подібний взаємозв'язок існує і в зовнішньому вигляді цих легіонерів. З одного боку, дегенерація-легіонізація є головною причиною різних вроджених каліцтв та дефектів, з іншого боку, найвищий відсоток цих легіонерів ви знайдете серед голівудських красунь та красенів, де ви дуже рідко зустрінете щасливий шлюб. Тому Голлівуд славиться не лише своїми красунями, а й найвищим відсотком скандальних розлучень.
Наведу конкретний приклад. У 20-х роках чоловічим божеством Голлівуду вважався писаний красень Рудольф Валентино, за яким божеволіли всі жінки. Але тут я беру книжку "Валентино" Брада Штейгера, видану в Нью-Йорку у 1966 році. І там детально описується, що насправді Валентино як чоловік був абсолютним нулем. Із жінками він був повним імпотентом. Але він мав два фіктивні шлюби – тільки для маскування, на таких же безстатевих жінках, яких теж легіон. Пробував Валентино крутити кохання з педерастами, але й це йому не подобалося. Тобто Валентино, ідол чоловічої краси в Голлівуді, був свого роду безстатевим гермафродитом. Однак, коли Валентино помер у розквіті років і своєї слави від виразки шлунка, за цим послідувала ціла епідемія самогубств серед закоханих в нього істеричок.
Тепер я розшифрую вам ще кілька біблійних формул диявола з погляду діалектичного матеріалізму. У Євангелії говориться, що диявол – це “брехун і батько брехні” (Ів. 8:44). Давайте перевіримо – чому? Та хоча б тому, що шкала статевих збочень, у спрощеній формі, досить точно відповідає шкалі недрукованих лайок. У повній відповідності до формули “ротового сексу” доктора Фрейда. Тобто легіонери роблять буквально те, про що йдеться в цих, здавалося б, абсурдних та безглуздих лайках. Але хто з них у цьому зізнається? Звісно, ніхто. І вже одне це породжує брехню. А за цією брехнею ховається більшість невдалих шлюбів, сімейних драм, болісних розлучень і всяких невдалих дітей, а розібратися в цьому ви зможете лише тоді, коли вже запізно щось виправити чи змінити це зло.
Візьмемо, наприклад, російську матірну лайку. У психопатології цьому відповідає кровозмішення, комплекс Едіпа, або матірний комплекс. І цей комплекс тісно пов'язаний із гомосексуальністю. Але тут виродженці відразу ж почнуть брехати, що матірна лайка з'явилася в російській мові внаслідок татарської навали. Припустимо, але чому така сама матірщина існує також і в англійській мові: матер-факкер? І в німецькій теж. Адже там татарської навали не було? Але замість відповіді на це запитання виродженці почнуть психувати і матюкатися.
Ідучи слідами цього легіону, ви будете постійно натикатися на брехню – пряму і непряму, повну і часткову. Часто кривитимуть душею і вчені, і професори, і лікарі. Іноді саме по наявності цієї брехні ми й дізнаємося, що певна особа той... з нечистою совістю. У більшості випадків ці легіонери, кожен окремо і всі разом, будуть заперечувати усе і вся: і статистику доктора Кінсі, де вони самі ж ставили хрестики в анонімних анкетах, і наявність легіону, і саме існування дегенерації. Ось тому-то в Євангелії і говориться, що диявол – це брехун і батько брехні, тому що він породжує брехню. І запам'ятайте собі цю формулу. Вона може стати вам у нагоді навіть у сімейному житті.
Розшифрую вам ще одну біблійну формулу диявола. У Євангелії говориться, що диявол – це "князь світу цього" (Ів. 14:30 і 16:11), а також "бог віку цього" (2 Кор. 4:4). Що це таке? З погляду діалектичного християнства, справа виглядає так: у доброму цивілізованому суспільстві, де давно не було революцій, як на Заході, де соціальний устрій не перевертався догори ногами, як в СРСР, у такому хорошому західному суспільстві, на верхах цього суспільства, серед інтелігенції і преси, легіонери з легіону доктора Кінсі будуть, як правило, у більшості. І в умовах західної демократії, де панує парламентська більшість, ці легіонери вас демократично переголосують.
Тому ці легіонери, як правило, за таку демократію. Але, по суті справи, це не демократія, а сатанократія. За цим принципом була запланована і Лютнева революція Керенського, який у своїх передсмертних мемуарах зізнався, що вже з 1912 року він був членом таємних товариств цих легіонерів. Тому про таку демократію й кажуть – гнила демократія. Подібна картина існувала за часів розпаду Стародавньої Греції та античного Риму, про що писали біблійні апостоли.
Тому апостол комунізму Карл Маркс, будучи сам легіонером, бачив усе це і передрікав революцію на Заході. Але в силу цілого ряду історичних випадковостей ця революція сталася в Росії, а зовсім не там, де пророкував апостол Маркс. Ось вам ще один аспект чистого марксизму. Тому ми й садимо наших неомарксистів у дурдоми чи викидаємо за кордон.
Бачите, товариші, як усе це просто виходить? Але для цього треба мати біблійні ключики пізнання, – генерал-професор нової радянської інквізиції тонко, як єзуїт, посміхнувся. – Ми з вас тут таких богословів зробимо, таких філософів, що й самі себе не впізнаєте. Ми дамо вам новий радянський Закон Божий і нашого нового радянського бога. А поки запам'ятайте, що Бог – це антитеза диявола. І щоб зрозуміти Бога, спочатку треба добре знати диявола.
Під час перерви студенти вийшли покурити в коридор і обмінялися враженнями. Один із студентів, він же президент Академії Наук СРСР, шепнув іншому студенту, голові Верховного суду СРСР:
– Знаєш, хто є наш професор? Таємний державний радник – гехеймрат. При радянській місії в Об'єднаних Націях у Нью-Йорку. І його слово – закон для глави радянської місії в ООН. І для радянського посла у Вашингтоні також. Тобто це папський нунцій нашого Червоного Папи в Америці.
– Так... Папська гвардія нашого Червоного Папи, – кивнув голова Верховного суду СРСР. – І видно, що свою справу вони знають не гірше за Ватикан.
– Колись казали, що Москва – третій Рим, а четвертому – не бувати. Ну так воно тепер і виходить. У Римі сидить Папа Римський, а у Москві сидить Червоний Папа.
* * *
Після перерви папський нунцій продовжував:
– А тепер проаналізуємо докладніше статистику доктора Кінсі. Ця статистика є найавторитетнішим довідником у цій галузі в наш час. І вона визнана не лише на Заході, а й у Радянському Союзі. Основна заслуга доктора Кінсі в тому, що, крім 4% повних гомо, про що знали вже й раніше, він ніби винайшов ще 33% часткових гомо, на що раніше не звертали уваги.
Але саме тут, в цих 33%, і криється основне зло. Тому філософи кажуть, що диявол небезпечний не тоді, коли він з'являється і лякає нас, а тоді, коли ми його не бачимо.
Адвокати диявола намагаються спростувати цю статистику і запевняють, що ці 37% перебільшені, що, мовляв, люди, які ставили хрестики в анонімних анкетах, нібито зводили на себе наклеп. Але логічно можна припустити саме протилежне. Люди переважно схильні замовчувати такі неприємні факти. І насправді ймовірніше, що цих кінсіанців не менше, а більше 37%. Але вважатимемо, що 37%.
Щодо адвокатів диявола можна сказати, що зазвичай це замасковані кінсіанці, які намагаються збити вас зі сліду. Тому філософи й кажуть, що диявол завжди намагається довести, що його не існує, що він Ніхто і Ніщо.
У своєму Інституті сексуальних досліджень д-р Кінсі та його співробітники опитали 12.000 осіб. І цікаво відзначити, що для чоловіків та для жінок результати суттєво різні. Якщо для чоловіків вийшло 37% гомо, де справа доходить до оргазму, то у жінок таких лише 13%, тобто майже в 3 рази менше. Загальна кількість "гомосексуальних імпульсів", тобто людей з гомосексуальними спонуканнями, нехай навіть тимчасовими і легкими, становлять у чоловіків 50%, а у жінок тільки 28%, тобто в 2 рази менше.
Чому такий різнобій у статистиці? Невже у жінок гомосексу значно менше, ніж у чоловіків? Але логіка підказує, що дегенерація має поширюватися на чоловіків та жінок порівну. У чому ж справа?
Крім того, є вчені, які стверджують саме протилежне. Наприклад, знаменитий дегенеролог Хавелок Елліс вважає, що лесбіянок удвічі більше, ніж педерастів. Великий дослідник гомосексу д-р Магнус Хіршфельд – між іншим, сам гомо – теж стверджує, що лесбіянок удвічі більше, ніж педерастів.
А де ж правда? А правда, як зазвичай, десь посередині. Для простоти ми вважаємо, що для чоловіків і жінок доля гомосекса однакова і становить основну цифру д-ра Кінсі – 37%, де 4% – відкритих і 33% – прихованих. Ті жінки, які затято борються за рівноправність із чоловіком, – це, як правило, лесбіянки. От ми й даємо їм жадану рівноправність.
А різнобій у цифрах пояснюється, мабуть, наступним. Оскільки чоловік грає у статевому акті активну роль, чоловікові-кінсіанцю досить важко обдурити нормальну жінку. У нього буде або імпотенція, або статева слабкість, або різні французькі фокуси. І нормальна жінка його незабаром покине. Але оскільки жінка грає в статевому акті пасивну роль, то будь-яка жінка-кінсіанка, якщо захоче, може дуже легко обдурити будь-якого чоловіка і розігруючи нормальну жінку. Буде вам і охати, і ахати, і підмахувати – і все це буде обманом. Напевно, цей обман впливає й на статистику. І треба сказати, що це один із найпідліших гріхів Єви.
Щоб краще розібратися у гріхах Єви, подивимося уважніше на американську статистику. Візьмемо книгу доктора Віттельса “Сексуальне життя американських жінок”, Нью-Йорк, 1953, тираж понад мільйон екземплярів. На с. 119 там наступна статистика. Взяли групу у 1.200 незаміжніх жінок середнього класу, середній вік 37 років. Результати такі:
1. 20% мали фізичні лесбійські зв'язки.
2. 51% мали сильні емоційні лесбійські наміри.
Отже, 20% + 51% = 71% незаміжніх жінок знайомі з гомосексом!
Потім взяли таку ж групу заміжніх жінок. Результати такі:
1. 15% мали (до шлюбу) фізичні лесбійські зв'язки.
2. 32% мали (до шлюбу) сильні емоційні лесбійські наміри.
Отже, 15% + 32% = 47% ЗАМІЖНИХ жінок знайомі з гомосексом!
Ось це і є основною причиною більшості нещасних шлюбів, болісних розлучень і всяких проблематичних дітей, де ви, якщо ви нормальна людина, до самої смерті не розберетеся, що за чортівня з вашою дружиною та вашими дітьми. Тому знову заглянемо у статистику.
Тепер у нас в СРСР працює "Лабораторія проблем сексології та сексопатології при Інституті психіатрії Міністерства охорони здоров'я РРФСР", де користуються в тому числі і статистикою д-ра Кінсі. Сексопатолог цієї лабораторії професор П. Б. Посвянський у 1968 р. повідомляє, що "половина, якщо не більше, розлучень викликана дисгармонією інтимних відносин подружжя"
. А що це за “дисгармонія”? Як правило, це результати латентної або пригніченої гомосексуальності, ті самі 15% чи 32% д-ра Віттельса. Або 37% д-ра Кінсі.
Професор соціології Ленінградського університету Харчев у результаті своїх багаторічних досліджень у 1966 році пише, що 80% усіх злочинців серед молоді – це діти розбитих сімей, діти розлучень. Чому? Причина та сама – погана спадковість.
У 1976 році в США майже кожен 2-й шлюб закінчувався розлученням, а в СРСР майже кожен 3-й шлюб (в 1975 році 750 тис. розлучень на 2,6 мільйона шлюбів). У великих містах СРСР – Москві, Ленінграді, Києві – майже кожен 2-й шлюб закінчується розлученням. Словом, наздоганяємо Америку. Радянський соціолог Ю. Рюріков в 1977 році повідомляє, що "в СРСР щороку прибуває 700-800 тисяч дітей, яких виховує самотня мати". Причини? У більшості випадків – ті самі.
Нагадаю, що за висновком Медичного центру Корнельського університету в Нью-Йорку у 1962 році серед розлучених особливо багато психічно хворих. З 25 розлучених чоловіків (винна сторона) 24 особи – психи. З 14 розлучених жінок (винна сторона) 13 жінок – психи. Причини? Ті самі.
Найсерйозніша нью-йоркська газета “Уолл Стріт Джорнал” 27.4.1970 повідомляє, що доктор-гінеколог Мастерс та доктор-психолог Джонсон підрахували, що понад 50% американських шлюбів страждають на “сексуальні дефекти”, де основну роль відіграє імпотенція чоловіків та аналогічна "холодність" у жінок. А паралельно до цього: у 1976 році в США майже кожен 2-й шлюб закінчувався розлученням. Тобто ті самі 50%.
Папський нунцій та фахівець з гріхів Єви ледь посміхнувся:
– До речі, чомусь звикли говорити, що тільки чоловіки можуть бути імпотентними. Насправді ж серед жінок стільки ж імпотенток, як серед чоловіків – імпотентів. Тільки в жінок ця штука називається "холодність". Однак варто такій імпотентці розсунути ноги – і вона вже нібито "потентна". Але це лише обман – гріх Єви.
Чоловіча аудиторія заворушилася з явним інтересом.
– У деяких із таких імпотенток не працюють мастильні залози на статевих органах, так звані бартолінієві залози. І в такі райські врата не тільки ви, але навіть і сам Адам, просто не увійдете. Але й тут легко обдурити: ці дочки Єви просто змащують собі райські врата вазеліном. Звичайно, потай від Адама. Спочатку, коли хочуть одружитися. А потім чоловікові доводиться плюнути собі на руку і змащувати ці райські врата слиною. Але закінчуються всі ці обмани погано. Господа Бога так просто не обдуриш...
Фахівець з гріхів Єви скривився, ніби йому довелося випробувати все це на власному досвіді. А аудиторія жваво зашуміла:
– Товаришу професоре, війна статей цікавіша, ніж атомна війна!
– Можна там детальніше щодо Адама та Єви?
– Подібна статистика ведеться і в Радянському Союзі. Для цього у нас є 6 експериментальних клінік із сексуальної патології. Наприклад, в 1974 році в СРСР вийшла книга ленінградського сексолога д-ра Абрама Свядоща "Жіноча сексопатологія", де товариш Абрам жваво рапортує, що в СРСР тільки 18% жінок не мають оргазму в статевому житті, тоді як у прогнившій Франції з її французькою любов'ю – 40%, а в Англії – 41%. Здавалося б, очевидна перемога комунізму на сексуальному фронті.
Після цього д-р Свядощ з гордістю повідомляє, що 44% радянських жінок мають більше, ніж один оргазм за кожен статевий акт, а 16% радянських жінок мають оргазм кожен або майже кожен статевий акт. Словом, жити стало краще, жити стало веселіше. Слава радянській жінці!
Але статистика – частенько підступна річ. Складіть ці 44% + 16% = 60%. Так? А як щодо решти 40%? Отже, ці 40% не мають оргазму? Тобто точно як у Франції.
До речі, нещодавно я з цікавістю прочитав книгу Солженіцина “Раковий корпус”. Справа в тому, що його книжки дуже цікаві для психіатрів. Так от, там Солженіцин згадує, що в 20-х роках в СРСР користувалася популярністю книга д-ра Фрідлянда "Про страждання кохання", тобто про статеві збочення. Солженіцин обережно пояснює: “Це історії, як жінки... шукаючи себе, переходять із категорії до категорії”.
Ох, каламутить Солженіцин, туманить. Що це за "перехідні категорії"? Дам вам конкретний приклад. Чоловік прожив із дружиною 20 років. Все, здавалося б, більш менш нормально. Але коли дружині перевалило за 40, вона раптом почала колобродити і втекла від чоловіка. Чоловік думає: "Бальзаківський вік... Може коханця завела?" А насправді дружина завела собі не коханця, а коханку. І склещилися вони так, що їх і водою не розіллєш. Але все це маскується просто “дружбою”.
Однак назвати їх лесбіянками в повному розумінні цього слова теж важко, тому що у “бальзаківському віці” у жінок це кохання зазвичай не фізичне, а лише емоційне, тобто “дружба”. Але навіщо тоді кидати чоловіка?
Якщо чоловікові сказати, що його дружина втріскалася в іншу бабу, він ніколи цьому не повірить: “Що?! Після 20 років шлюбу?! Так, просто його дружина належала до "перехідної категорії" латентних або пригнічених лесбіянок – 15% + 32% = 47% заміжніх жінок зі статистики д-ра Віттельса. І виходить, що 47% дочок Єви з червивим яблучком.
Тому в США майже кожен 2-й шлюб закінчується розлученням. А в СРСР майже кожен 3-й шлюб закінчується розлученням. А скільки за цим горя та мук...
Тому премудрий цар Соломон у “Книзі Екклезіаста” пише: “І знайшов я, що гірша за смерть жінка, бо вона – сіть, і серце її – пастка, руки її – кайдани; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник уловлений буде нею”
(Еккл. 7:26). А святий Ієронім каже коротко і ясно: “Красива жінка – це жало скорпіона і чортове поріддя”
.
Папський нунцій посміхнувся:
– Але треба визнати, що без цього бісова поріддя жити було б страшенно нудно.
* * *
Наступну лекцію читав генерал-професор КДБ Биков, лейб-медик радянської інквізиції, на погонах якого виблискували змійки, що обвилися навколо чаші з отрутою:
– Товариші, після гріхів Єви поговоримо про гріхи Адама. Знаменитий філософ Фрідріх Ніцше недарма каже: "Жінка – це друга помилка Господа Бога"
. А хто перша помилка? Виходить, що Адам.
Принагідно кілька слів про самого Ніцше. Останні 11 років свого життя він провів у божевільні. Його батько та обидва діда були протестантськими пасторами. Батько Ніцше хворів на душевні хвороби і теж збожеволів. Все життя Ніцше страждав на мігрені, а це погана прикмета. У особистому житті він був аскетом. Він робив жінкам кілька пропозицій – і був дуже радий, коли йому відмовляли. Єдиною жінкою, яку Ніцше, здається, по-справжньому любив, була російська єврейка Лу Саломе, яка потім плуталася з поетом Рільке, а потім з Фрейдом. Є дані, що Ніцше займався кровозмішенням зі своєю молодшою сестрою Єлизабет, яка потім вийшла заміж за затятого антисеміта, який врешті-решт наклав на себе руки. В одній і тій самій родині – жидолюби та жидоїди, єдність та боротьба протилежностей, єдність екстрем. Розум – і безумство.
Хоча батько та обидва діда Ніцше були пасторами, сам Ніцше був затятим атеїстом і написав кумедний твір, який так і називається “Антихрист”. Все це корисно знати, щоб зрозуміти, з якого коріння виросло ніцшеанство з його абсурдними теоріями про “уберменша”, з чого потім зародився нацизм і гітлеризм.
А тепер проаналізуємо основний гріх Адама – агресивність. Точніше, це гріх Каїна, який убив свого брата. Але фрейдисти запевняють, що агресивність тісно пов'язана з гомосексуальністю, яка часто пов'язана з садизмом, із чого виникає ніцшеанська “воля до влади”, комплекс вождя і – агресивність. Перевіримо, так це чи ні?
Ось я беру товсту книгу Ноеля Гарда "Від Йонатана до Жида", 750 сторінок, Нью-Йорк, 1964 р. Це свого роду довідник про знаменитих педерастів у світовій історії. Книга ця дуже серйозна, складена на базі серйозних джерел. І як це не дивно, тут ви знайдете всіх великих агресорів, завойовників, руйнівників та тиранів в історії людства. Зв'язок між агресивністю та гомосексуальністю стає цілком очевидним. Товариші маршали, генерали та адмірали збройних сил СРСР, щоб знати ворога, наставляйте вушка і слухайте.
Погортаємо цю книжку із самого початку – з біблійного Йонатана. Навряд чи хтось із вас знає, хто був Йонатан. Але всі ви чули про його дружка – знаменитого біблійного царя Давида. Того самого, який досить агресивно переміг Голіафа. А тепер шестикінцева Зірка Давида майорить на прапорі Ізраїлю, який поводиться теж досить агресивно і, наслідуючи Давида, задирається проти всього арабського світу.
Історія Давида та Йонатана така. Давид був спочатку пастухом, а Йонатан був сином царя Саула. Потім вони зійшлися на ґрунті педерастії. Таким чином, пастушок Давид потрапив до царського палацу, так би мовити, через задній прохід. Потім Давид одружився з сестрою Йонатана Мелохе. Подібні трюки Давида можна часто зустріти й у сучасному вищому суспільстві.
У Біблії є такий досить відвертий опис кохання Давида та Йонатана: “Брате мій Йонатане... любов твоя була для мене вища за любов жіночу”
(2 Цар. 1:26).
Наступним великим гомо-агресором був знаменитий Олександр Македонський. Вже його батько, македонський цар Філіпп II, був педерастом. Свою кар'єру Олександр почав із того, що допоміг убити свого батька. Хоч Олександр і був великим завойовником, його брат був простим ідіотом.
Олександр все життя воював і створив одну з найбільших імперій стародавнього світу. Помер у віці 33 років чи то від лихоманки, чи то від білої гарячки внаслідок алкоголізму. Останні два дні свого героїчного життя він безпробудно пиячив у будинку свого коханого хлопчика-євнуха Медіуса.
Гортаємо далі. Знаменитий карфагенський полководець Гамількар та його син Ганнібал, ще більш блискучий полководець, були обидва гомо. Точно як Олександр Македонський і його батько Філіп. Гамількар натягував якогось Гасдрубала, який пізніше натягував його сина Ганнібала і одружився з його дочкою. Деяка аналогія з трюками царя Давида. Вище суспільство... А за цим стоїть історія кривавих Пунічних воєн з Римом, похід Ганнібала через Альпи та інші агресії.
Наступним номером у цьому параді гомо йде сам Юлій Цезар, полководець і диктатор, про якого говорили, що "він чоловік будь-якої жінки та дружина будь-якого чоловіка". Тобто свого роду двостатевий, 33% д-ра Кінсі. Вважається, що він народився за допомогою кесаревого розтину, звідки нібито пішов цей медичний термін. Але це означає, що його мати була біологічно не зовсім нормальна. До речі, російське слово “цар” бере свій початок від Цезаря.
Перерахую коротко ще кілька знаменитих гомо в римській історії. Марк Антоній, полководець, державний діяч та коханець Клеопатри, що анітрохи не заважало йому захоплюватися також і хлопчиками.
Імператор Август, від імені якого пішов титул багатьох імператорів "Августійший" і назва місяця серпня. Після смерті імператора Августа римський Сенат включив його, разом із Юлієм Цезарем, до офіційного списку римських богів. А в молодості Юлій Цезар натягував цього самого Августа спереду та ззаду.
Імператор Тіберій, який правив Римом слідом за Августом, теж був гомо. Прославився своєю садистичною жорстокістю та неймовірними збоченнями.
Імператор Калігула, правнук гомо-імператора Августа, цілком природно, теж був гомо. І до того ж явно напівбожевільний садист. Він шкодував, що римський народ не має однієї голови, щоб відрубати її одним ударом. Займався кровозмішенням зі своїми сестрами, вбивав своїх родичів, прилаштовував до статуй богів свою власну голову. Зрештою у віці 29 років Калігулу вбив його власний охоронць, теж гомо.
Після Калігули наступним імператором був Клавдій, у жилах якого була перемішана кров гомо-імператора Августа, гомо-полководця Марка Антонія та гомо-імператора Тіберія. В результаті імператор Клавдій був теж гомо – і напівідіот. Але заради справедливості треба відзначити, що агресивним він не був і правив Римом більш розсудливо, ніж його великі предки. Деяка паралель із нашим імператором Павлом I.
Уславився імператор Клавдій, в основному, завдяки своїй дружині-німфоманці Мессаліні, у якої коханців було більше, ніж волосся на голові. Зрештою Клавдій відтяв їй цю сповнену любов'ю голову і одружився зі своєю племінницею Агрипіною, сестрою імператора Калігули, яка публічно займалася кровосмішенням зі своїм братом. І потрапив бідний Клавдій із вогню та в полум'я! Агрипіна вмовила Клавдія усиновити її сина від попереднього шлюбу – Нерона, а потім, щоб звільнити місце для свого сина, вона отруїла Клавдія. Отруйними грибками. На кшталт Катерини з “Леді Макбет Мценського повіту”.
Таким чином, наступним гомо-імператором став знаменитий Нерон, у жилах якого була перемішана кров гомо Августа, гомо Марка Антонія та гомо Калігули. Вже в дитинстві Нерона намагалася отруїти німфоманка Мессаліна. Пізніше Нерон одружився з дочкою цієї Мессаліни – Октавії. Але замість того, щоб спати з дружиною, Нерон займався кровозмішенням зі своєю матір'ю Агріпіною. Зауважте зв'язок між гомосексом і кровосмішенням із сестрами, як у Калігули, або з рідною матір'ю, як у Нерона. Ось вам практичний приклад походження лайки "е... твою матір" – і які люди цим займаються.
Потім Нерон сплутався з єврейкою Поппеєю Сабіною, котра, щоб позбавитися конкуренції, підбила Нерона вбити його матір Агріпіну, що він і зробив. Кажуть, що, побачивши вбивць, Агрипіна підняла спідницю і сказала: "Убивайте мене туди, звідки я народила це чудовисько!" Після цього Нерон убив свою законну дружину Октавію, дочку Мессаліни.
Нерон прославився ще тим, що підпалив Рим і, милуючись пожежею, грав на лірі та декламував свої вірші (теж поет!). Потім він звинуватив у цьому підпалі християн, які тоді були просто єврейською сектою, і їх жорстоко їх переслідував. І водночас він був одружений з єврейкою Поппеєю, яку він, втім, пізніше теж убив – ударом у живіт під час вагітності.
Після вбивства Поппеї Сабіни Нерон кастрував свого коханого юнака-міньйона Споруса, перейменував його на Сабіну і офіційно одружився з ним. Тут він відігравав роль активного педераста. Але йому ще хотілося одночасно бути і пасивним педерастом. Тоді він так само публічно і офіційно став "дружиною" іншого педераста – Доріфоруса. Усе це детально описують римські літописці того часу. Зрештою Нерон був змушений накласти на себе руки. Але це чудовисько правило Римом цілих 14 років.
Слідом за Нероном (54-68 н.е.) пішла ціла серія дрібних імператорів:
Імператор Сервій Гальба (68-69). Гомо.
Імператор Марк Ото (69). Гомо.
Імператор Авл Вітелій (69). Гомо.
Потім йде імператор Тіт (79-81). Його батько імператор Веспасіан (69-79) поставив своєрідний рекорд: це був перший римський імператор за всю попередню історію Риму, який не був гомо. Але його син, імператор Тіт, уже... знову гомо!
Імператор Доміціан (81-96), брат Тита. Теж гомо.
Імператор Марк Нерва (96-98). Гомо.
Імператор Траян (98-117), прийомний син імператора Нерви. Хоч і приййомний, але знову гомо.
Імператор Адріан (117-38). Гомо.
Імператор Коммод (180-92), син імператора Марка Аврелія (161-180). Хоча тато ніби нормальний, але син знову гомо.
Імператор Каракалла (211-17). Гомо.
Імператор Геліогабал (218-222). Гомо. Але то був веселий гомо. Наприклад, він роздавав вищі державні посади не за розумом, а за розміром статевих членів. Щоб довести свою демократію, він якось влаштував конгрес усіх повій Риму, перевдягся сам у жіночий одяг і звернувся до них так: "Товариші!" Потім він почав обговорювати з цими протитутками різні позиції злягання. Проте подібними речами займаються і деякі американські демократи.
Потім Геліогабал розіслав по всій своїй імперії гінців у пошуках чоловіків із найбільшими членами. Але врешті-решт і цього веселуна вбили. З криком: "Нехай помре так, як жив!". І вбили його мечем у задній прохід.
Тепер з усього цього зробимо конструктивні висновки:
1. Більшість великих агресорів стародавнього світу були гомо. Тобто підтверджується теза фрейдистів, що між гомосексом та агресивністю є певний взаємозв'язок.
2. Більшість римських імператорів було гомо. Можете перевірити самі за датами, які я вам вказав. Ось вам і комплекс влади.
3. Помітний також взаємозв'язок між гомосексом, геніальністю (Цезар та Август) та безумством (Нерон та Калігула).
4. Всі ці гомо були одружені та мали дітей. Тільки шлюби ці, як правило, були більш менш фіктивними, а діти – дефективними.
5. Всі ці гріхи Адама корисно знати, оскільки ці речі повторюються і в наш час. Якщо ви, товариші керівники радянської держави, хочете бути справжніми державними діячами, котрі знають ті таємні сили, що споконвіку називаються Богом і дияволом.
Наступна глaвa
Перейти до ЗМІСТУ