На сьогоднішній лекції ми з вами спробуємо проаналізувати багатовікову проблему всього людства, яка нерозривно пов'язана з так званим “єврейським питанням” і яка називається антисемітизмом.
Отже, які корені, які джерела цього явища?
Я займаюся цією проблемою з 1949 року. Написав уже цілу серію книг на цю тему і в процесі усієї цієї багаторічної дослідницької роботи створив унікальні архіви, а також особливу картотеку, куди я постійно записував найістотніші факти і спостереження.
Інформацію я збирав із найрізноманітніших джерел. Але спочатку мені потрібно було навчитися читати між рядками, навчитися ретельно збирати висловлювання з цієї теми у книгах багатьох знаменитих людей. Адже ці спостереження були розсипані серед багатьох книг як рідкісні перлини по мулистому дну океану. Будучи поховані у мулі, вони мали малу цінність, але вибрані звідти, відкалібровані і нанизані на нитку певної ідеї – вони утворювали безцінне намисто. Тож я й почну сьогоднішню лекцію з демонстрації цих перлин людської думки.
1. Жорж Вашингтон (перший президент США, 1732-1799):
“Дуже сумно, що жодна держава... не упокорила євреїв, присутністю яких “ощасливлена” Америка, як чуму суспільства і як найбільших його ворогів”.
2. Марк Цицерон (римський оратор, нар. в 106, помер у 43-му році до Р. X.):
“Євреї належать до темної і відштовхуючої сили. Хто знає, наскільки численна ця кліка, як вони тримаються разом і яку міць вони можуть виявляти завдяки своїй спаяності”.
3. Сікул Діодор (грецький історик, нар. в 30 р. до Р. X. помер у 20 р. за Р. X.):
“Друзі короля Антіоха Сирійського (правив з 223 до 187 року до Р. X.) порадили йому вигнати євреїв, котрі не захочуть змішуватися з іншими і вважати таких своїми ворогами”.
4. Люцій Сенека (римський філософ, нар. в 4 р. до Р. X., помер у 65 р. після Р. X.):
“Цей народ (євреї) – чума. Він зумів набути такого впливу, що нам, переможцям, диктує свої закони”.
5. Тацит (римський історик, нар. в 55 р. після Р. X., помер в 122 р. після Р. X.):
“Євреї вважають огидним все те, що є святим для нас”. (з М. Кармолі “Біографія євреїв у Франції”, с. 2).
6. Марій Юстиніан (Св. Юстиніан. Римський філософ. 100-165 р. після Р. X.):
“Євреї завжди були за спиною християнських переслідувань. Вони подорожували країною, всюди ненавидячи і підкопуючи підвалини християнської віри”.
7. Гунтрам (король франків, нар. у 525 р., помер у 593 році після Р. X.):
“Нехай буде проклятий цей диявольський і віроломний єврейський народ, який живе лише обманами. Сьогодні вони прославляють мене лише для того, щоб відбудувати їхню синагогу, яка була зруйнована християнами. Цього, зрозуміло, я робити не буду...”.
8. Магомет (засновник магометанства. 570-632 р. після Р. X.):
“Незбагненно мені, як досі ніхто не вигнав цих скотів, дихання яких подібно до смерті. Хіба не знищить кожен диких звірів, що пожирають людей, навіть якщо вони самі мають людську подобу? Чи є євреї чимось іншим, окрім як пожирателями людей? (Взято з Корану)
9. Св. Хома Аквінський (філософ, 1225-1274):
“Євреям не повинно бути дозволено мати те, що вони придбали шляхом лихварства від інших. Було б краще, якби вони працювали, щоб чесно заробляти на життя, бо від неробства вони стають більш корисливими”.
10. Абат Трітгайм Вюрцбурзький (1462-1616):
“Зрозуміло, що відштовхування від єврейського лихварства розвивається зверху і знизу. Я схвалюю законні методи захисту людей від експлуатації єврейського лихварства і обману. Чи можливо, щоб іноземні прибульці правили нами не завдяки своїй силі мужності чи високим чеснотам, а лише за допомогою своїх жалюгідних грошей? Чи сміє цей народ безкарно жиріти за рахунок поту селян і майстрових?”
11. Еразм Роттердамський (Дезідеріус Еразмус, голландський учений, 1468-1536):
“Що за грабіж і пригнічення, що здійснюють євреї над бідними, які далі не можуть цього переносити... Помилуй їх Боже! Єврейські лихварі швидко пускають коріння навіть у маленьких селах, і, якщо вони позичають п'ять флоринів, то вимагають заставу у шість разів більше. З відсотків вони стягують відсотки і з усього цього ще раз відсотки, тож бідний втрачає все, що він мав”.
12. Мартін Лютер (церковний реформатор, 1483-1546):
“Пристрасні бажання волаючих сердець євреїв сподіваються на той день, коли вони зможуть поводитися з нами, як вони діяли за часів Есфірі в Персії. І як євреям близька книга Есфір, яка виправдовує їхню кровожерливість, мстивість і апетити розбійницьких сподівань! Ніколи сонце не світило народу, більш кровожерливому і мстивому, який плекає ідею знищення та удушення іновірців”.
“Ніхто з інших людей під сонцем не є настільки жадібним, як вони, які є і будуть жадібними, на що вказує їхнє прокляте Богом лихварство. Вони втішають себе тим, що коли прийде Месія, то він збере і розділить золото і срібло усього світу між ними”.
“Мають бути знищені їхні молитовники і книги Талмуда, які навчають їх безбожності, брехні, блюзнірству. Молодим євреям і єврейкам слід дати мотики, сокири, лопати, прядки, веретена, щоб вони заробляли свій хліб у поті чола”.
“Князі та законодавці сидять і похропують своїми відкритими ротами, даючи можливість євреям брати, красти, грабувати, що їм завгодно з їхніх відкритих гаманців і скринь. Так і є! Вони дозволяють єврейському лихварству все у них висмоктувати і знімати з себе шкуру. Вони перетворюють себе на жебраків за свої ж власні гроші. Євреї забирають наші гроші і майно, робляться господарями нашої власної країни” (з “Творів Лютера”, вид. Ерланген, том 32).
13. Джордано Бруно (італійський вчений і філософ, 1548-1600):
“Євреї є зачумленою, прокаженою і небезпечною расою, яка заслуговує на викорінення з дня її зародження” (із творів Спацціо, 1888 р., том 2, с. 500).
14. Папа Климент 8-ий (глава Католицької Церкви у 1592-1605 рр.):
“Весь світ страждає від лихварства євреїв, їх монополії і обдурювання. Вони кинули багато нещасних людей у стан злиднів, особливо селян, робітників і бідняків”.
15. Петро Перший (російський імператор, 1672-1725):
“Я волію бачити в моїй країні магометан і язичників, аніж євреїв. Останні є брехунами і шахраями. Вони не отримають дозволу поселятися і влаштовувати свої справи. Незважаючи на мої розпорядження, вони намагаються здійснити це підкупом моїх чиновників...”.
16. Жан Франсуа Вольтер (французький письменник, 1694-1778):
“Євреї заслужили зневагу, бо вони є варварським народом, який протягом тривалого часу поєднував огидне користолюбство з жахливими забобонами і незгасною ненавистю до народів, котрі їх ледве терплять і на яких євреї збагачуються”.
“Маленька єврейська нація сміє показувати непримиренну ненависть до власності інших народів; вони плазують, коли їх наздоганяє невдача і стають пихатими коли процвітають”.
17. Бенджамін Франклін (американський вчений і державний діяч, 1706-1790):
“Де б не було, у країнах, де поселяються євреї, незалежно від їхньої кількості, вони принижують мораль, комерційну чесність, ізолюють себе і не піддаються асиміляції. Вони висміюють християнську релігію, намагаючись її підірвати, будують державу в державі і у разі опозиції до них, прагнуть смертельно задушити цю країну у фінансовому відношенні”.
“Якщо ми шляхом Конституції не виключимо їх зі Сполучених Штатів, то менш ніж через двісті років вони кинуться у великій кількості, візьмуть верх, проковтнуть нашу країну і змінять форму нашого правління. Якщо ви не виключите їх, джентльмени, то менш ніж через двісті років наші нащадки працюватимуть на полях, утримуючи їх, у той час, як євреї будуть потирати руки у своїх конторах. Я попереджаю вас, джентльмени, якщо ви не виключите євреїв назавжди, то ваші діти проклинатимуть вас у ваших могилах...”.
18. Фрідріх Великий (король Пруссії, 1712-1786):
“Правителі не повинні випускати з поля зору євреїв, запобігати їх проникненню в оптову торгівлю, стежити за зростанням їх населення і позбавляти їх можливості будь-де замишляти безбожні діяння...”.
19. Марія-Терезія (австрійська імператриця, 1717-1780):
“Надалі жоден єврей, незалежно від того, хто він такий, не залишатиметься тут без мого письмового дозволу. Я не знаю іншої злощасної чуми всередині нашої країни, як ця раса, яка доводить народ до бідності хитрістю, лихварством, позичанням грошей і займається справами, що відштовхують чесних людей. Отже, по можливості, вони будуть переміщені і вигнані звідси”.
20. Єлизавета Петрівна (російська імператриця, 1709-1761):
“Євреї існують у різних частинах Росії. Від цих ненависників Христа ми не можемо очікувати нічого доброго. У зв'язку з цією обставиною, я видаю наступний наказ: всі євреї, чоловіки і жінки, незалежно від їхнього стану і багатства, з усім їх майном повинні негайно забратися за межі кордону. Від цих ворогів Христа я не хочу мати жодного прибутку”.
* * *
Цікаве свідчення про євреїв залишив знаменитий російський співак Олександр Вертинський. У книзі його спогадів “Дорогою довгою”, на с. 175 читаємо про Німеччину 20-х років:
“Приблизно у цьому ж 1923-му чи 1924-му році почалася інфляція. Це була страшна картина післявоєнної економічної катастрофи. Німецька марка котилася вниз із блискавичною швидкістю. Справжній “бліц-крах” Німеччини! Втримати її не могли жодні сили, ані земні, ані небесні.
Німці остаточно розгубилися. Почалася паніка. Масові самогубства охопили Німеччину. Спритні спекулянти скуповували будинки цілими кварталами, і німці, як сліпі, продавали їх за мільйони, що нічого не варті, які через кілька днів виявлялися простими папірцями. Величезні універсальні магазини, такі, як “Ка-Де-Ве”, наприклад, виявлялися очищеними від товарів одного ранку. А надвечір марка падала вниз на сто пунктів, і те, що було продано магазином за сто марок, вже неможливо було купити за тисячу. Поки німецька свідомість перетравлювала все це, тисячі людей, головним чином іноземців, звичайно, заробили шалені гроші. Один тільки мій знайомий, одеський комерсант Ілля Гепнер, який мав у кишені лише одну тисячу американських доларів, примудрився купити шість будинків і величезний “Луна-Парк” у Берліні.
Коли німці нарешті зрозуміли, в чому річ, було вже пізно. Три чверті їх було розорено. Так почалися перші роки їхнього повоєнного існування. Берлін був весь покритий мережею маленьких кіосків, що нагадували лимонадні будочки. З крихітних віконець були видні лише руки – іноді великі, волохаті, іноді сухі, жилаві, часто смагляві. Над будочками красувався напис: “Вексельштубе”. То були мінялки. Крамниці, де торгували грошима. Спітнілі, захекані люди підлітали до віконця, хрипко кидали кілька слів, з маленьких і великих валізок викидали на прилавок цілі купи грошей, перев'язаних у пачки, і отримували в обмін зелені американські долари. Або навпаки, розмінявши один десятидоларовий папірець, отримували з віконця цілу валізу марок.
Знаменитий петербурзький спекулянт, “банкір” Дмитро Рубінштейн говорив мені з батьківською ніжністю в голосі: “Хочете подивитися мою дитину?”. Особливого бажання я не мав. Але, щоб не засмучувати батька, я погодився. Ми стояли біля скверу. “Ваша дитина тут?” – спитав я, вказуючи на натовп дітей, які грали. Рубінштейн поблажливо посміхнувся: “О ні. Він у мене вже великий. Йому вже сімнадцять років. Це майбутній геній. Так. Щоб ви знали! Сьогодні день його народження. Я подарував йому це... – Він показав рукою на дерев'яний кіоск із написом “Вексельштубе”. – Нехай дитина привчається. У нього такі здібності! Незабаром батька за пояс заткне!..”.
Ми підійшли до мінялки. Звідти виглядало жирне молочно-рожеве обличчя, що нагадувало свіжорозпарений людський зад. Пухкі руки з обкусаними нігтями лежали на прилавку. Плотоядний чуттєвий рот поблажливо посміхався. “Іди, йди, тату. Ти мені заважаєш працювати! – суворо прикрикнув на батька “дитина”. Ми відійшли навшпиньки в благоговійному мовчанні...”
* * *
Євреї давно вже оголосили себе божим народом, але при цьому чомусь постійно скаржаться на антисемітизм. Чому це відбувається? Які причини цього явища, яке називається євреями антисемітизмом? Я думаю, що з'ясувати це буде корисним як самим євреям, так і неєвреям.
Запрошуємо у якості експерта-свідка відомого французького історика і орієнталіста, тобто людину, яка присвятила своє життя вивченню історії Сходу, Ернста Ренана (1823-1892). До речі, Ренан також написав одну з найсуперечливіших книг про Ісуса Христа. Вона так і називається: “Життя Христа”, причому ця книга відразу потрапила до списку книг заборонених Ватиканом, проте в бібліотеках США її можна знайти. Так ось, відомий французький історик і орієнталіст Ренан пише про євреїв наступне:
“У Східній Європі єврей подібний до раку, що повільно в'їдається в саме тіло нації. Експлуатація інших людей – його мета. Егоїзм і відсутність особистої мужності – ось його головна характеристика”.
* – І практично те саме говорив про євреїв святий Фома Аквінський, якого Ватикан не забороняє...
– Так-так-так. Наступним свідком викликаємо члена англійської палати лордів лорда Харрінґтона. У своїй промові від 12 липня 1858 року він заявив:
“Я заперечую проти допущення євреїв, бо вони великі грошові позикодавці в усьому світі. Внаслідок цього нації світу стогнуть від непосильно тяжкої системи податків і національних боргів. Вони завжди є найбільшими ворогами свободи”.
А мер міста Нью-Йорка Джон Хайлан у своїй промові від 26 березня 1922 року уточнив цю думку:
“Справжня загроза нашій державі – у невидимому уряді, який подібно до гігантського спруту простягає свої щупальця над нашим містом, нашим штатом і нашою нацією. На чолі цього спрута стоїть невелика група банкірських домів, яка зазвичай називається “міжнародні банкіри”. Ця невелика група могутніх міжнародних банкірів насправді керує нашим урядом у своїх егоїстичних цілях”.
* – Як він посмів таке сказати? Адже Нью-Йорк – це ніби другий Єрусалим!
– У 1922 році меру міста Нью-Йорка ще можна було так говорити, але часи змінюються. Сьогодні мер Нью-Йорка – єврей і педераст Едвард Коч, який щороку особисто очолює парад педерастів. Бачите, який прогрес демократії і лібералізму...
Всесвітньо відомий американський промисловець Генрі Форд у газеті “Нью‑Йорк Таймс” (8.03.1925) заявив наступне:
“Поставте на контроль 50 найбільш багатих єврейських фінансистів, які творять війну заради власних прибутків – і війни будуть скасовані”.
* – Оригінальне вирішення проблеми воєн... Замість балаканини в Організації Об'єднаних Націй – встановити невсипущий нагляд над півсотнею наймогутніших єврейських сімей...
– Все геніальне – просто. Але зробити це вам не дадуть... Ось сьогодні Горбачов роз'їжджає по всьому світу і випрошує скрізь кредити на перебудову, і якщо він скаже щось подібне, кредитів йому не дадуть. Єврейська преса підніме такий ґвалт, такий крик і таке виття, що йому буде дуже і дуже важко щось зробити...
* – Практично вся західна преса, вся преса так званого “вільного світу” – це єврейська преса!
– У тому-то й річ. “Поставте на контроль 50 найбагатших єврейських фінансистів” – це рівносильно тому, що сказати: поставте на контроль самого диявола, бо диявол – вічне джерело всіх чвар, всіх нещасть і всіх воєн роду людського, але, на жаль, диявола поставити на контроль не так просто...
Справа в тому, що диявол – це нечистий дух, а говорячи сучасною мовою – це хворий дух, тобто це – психічно хворі люди. Особливо, усі ті одержимі жагою влади напівбожевільні, котрих не так просто розпізнати. Серед них і чвертьєврей Гітлер, і напівєврей Сталін, і напівєврей Лєнін. Спробуєте взяти таких під контроль?!
* – До речі про банкірів і про владу... Григорію Петровичу, ще Ісус Христос казав, що легше верблюду пролізти через вушко голки, ніж багатію врятувати свою душу і потрапити на небеса. Тобто вже тоді був помічений якийсь особливий зв'язок між дуже багатими людьми і хворим духом, тобто – дияволом.
– Так-так-так. Сьогодні вже встановлено, що патологічна жадібність, патологічне користолюбство, усі ці симптоми, властиві, як правило, єврейським фінансистам, є проявом психічної хвороби, яка називається “Комплекс скупого лицаря”. Причому не плутайте це зі здоровим і природним бажанням кожної людини жити добре. Ми тут говоримо саме про патологію. Кожне нормальне людське почуття в гіпертрофованій, тобто у перебільшеній формі стає хворобою. Кохання – це прекрасне почуття, але у перебільшеній формі воно переходить у ревнощі і одержимий ревнощами чоловік може навіть убити свою дружину, бо любив її більше, ніж потрібно. Пригадайте народну приказку: “У жида була собака, він її любив. Вона з'їла шматок м'яса – жид її убив...”. Тож гіпертрофована любов як і гіпертрофована жадібність – це вже хвороба...
Або візьмемо для прикладу любов дочки до свого батька – чудове почуття, але у перебільшеній своїй формі це почуття вже вироджується в “Комплекс Електри”, а у сина до матері перебільшене кохання вироджується в “Едипів комплекс”. Зарубайте собі на носі – будь-яка позитивна якість у перебільшеній своїй формі перетворюється на хворобу... Адже диявол – завжди екстреміст. Він не знає середини.
Викликаємо наступного свідка, імператора Німеччини Вільгельма II-го. Ось що цей імператор говорив про євреїв: “євреї – це всюдисуща чума, котрої ми хотіли б позбавитися”
(джерело – щоденник засновника сіонізму Теодора Герцля).
* – Я читав, що наприкінці свого життя Герцль повністю розчарувався у сіонізмі...
– Він розчарувався в “практичному” сіонізмі Ашера Гінзбурга (Ахад Хама), автора знаменитих “Протоколів сіонських мудреців”, написаних ним до першого конгресу сіоністів як політична програма Хасидизму (найбільш людоїдської секти іудаїзму) для своїх європейських одновірців.
Теодор Герцль, як представник пастухів, був проти мисливської ідеології Ашера Гінзбурга і на першому конгресі сіоністів навіть здобув над ним перевагу. Однак незабаром на Герцеля було влаштовано замах. Причому стріляв у нього якийсь єврей... І, як зазвичай, це відбувається під час міжусобних чвар між пастухами і мисливцями – один єврей стріляє в іншого єврея, а всі євреї разом кричать про антисемітизм.
* – Григорію Петровичу, а яке відношення має боротьба мисливців і пастухів до антисемітизму і перебудови?
– Я вже говорив раніше про протистояння іудейських пастухів і мисливців, як реальної пружини, що рухає світову політику нашого часу. Мисливці завжди виступали за знищення гойського поголів'я і переходу на нові, ще не освоєні ними території. Пастухи ж завжди були за доїння і стрижку двоногого поголів'я, з відстрілом лише найрозумніших ватажків гойського стада.
Сьогодні мисливці-ізраїльтяни намагаються взяти контроль над Росією, вже обплутаною для вікового доїння пастухами-місна́гдімами* зі США. Їхня мета – використовуючи міць Росії та її мідноголових големів, залякати пастухів Америки і загнати їх назад у релігійне гетто.
(* Місна́ґеди, митнагдім, в ашкеназькій вимові мисна́ґдим; буквально – "хто противиться", "хто заперечує". Термін використовували хасиди щодо своїх ідейних супротивників).
(Ред. – мисливці вже прибрали (вбили) пастушого президента в Ізраїлі і замахнулися на пастушого президента в Америці (афера з М. Левінські), але й там і там отримали від своїх більш цивілізованих братів пастухів по зубах. Вся надія у них тепер тільки на союз із Росією).
* – Григорію Петровичу, ви хочете сказати, що мисливці – це мерзенні дегенерати, а пастухи – це хороші дегенерати? Чи все ж таки і одні і другі – мерзенні дегенерати?
– Поділ на мисливців і пастухів відбувається, як правило, на ідеологічному, а не на біологічному ґрунті. І у першому і у другому таборі є свої мерзотні виродки, погані дегенерати і хороші виродженці. Серед них є так само і багато прийомних дітей, які тільки думають, що вони євреї і роблять свою справу тільки після суворого багаторічного ідеологічного промивання мізків (ці діти, як правило, і дають матеріал для такого рідкісного феномену, як “єврей, але хороша людина”).
Щоб Вам було це зрозуміліше – згадайте меншовиків і більшовиків. І ті, і інші були здебільшого з іудеїв, і ті і інші не входили до категорії милосердних, але до захоплених територій і підкореного населення у них підходи були різні.
На мою думку, відсоток мерзенних виродків серед напівдикунів мисливців (хасидів-фанатиків) має бути більшим, ніж серед більш цивілізованих пастухів (ех-миснагдимів зі США), але точніше це можна буде встановити, тільки провівши генетичні і психо-сексуальні обстеження контрольних груп населення з кожної категорії.
Повторю, кровожерливі мисливці – це лише ті фанатики (як правило, хасиди), які не вважають нас, гоїв, людьми і прирівнюють нас до тварин. Те саме і з пастухами. Якщо пастух чи мисливець нас не грабує і не вважає за тварин – він нам не ворог. А якщо він ще й приймає Вищу Соціологію, то він вже наш друг і союзник у боротьбі з дияволом виродження. Вища Соціологія бореться не з євреями, а з мерзенним біонегативом.
Хасід, який усвідомив шкоду біонегативу і бореться з ним, нам ближче і дорожче будь-якого свіжоспеченого росіянина-дегенерата, будь він хоч патріотом-монархістом на кшталт Штильмарка, хоч православним єпископом на кшталт єпископа-педераста Нікона (Єкатеринбурзького).
Продовжимо, однак, наше опитування відомих свідків. Колишній американський консул у Петербурзі Д. Коннер говорив про євреїв так:
“Надайте можливість іудаїзму взяти верх, неконтрольовану владу, фінансову вигоду, і перед вами постане викритий вбивця, деспот, Шейлок, невблаганний і нещадний, як смерть у своїй суті”.
* – Він має рацію, бо тільки-но юдейське ярмо зміцнилося в Росії, смерть гуляла по Русі вільно. Русь тоді стала справжньою державою смерті. Голод, хвороби... Усі кари єгипетські!
– Так-так-так. Я якось вже казав, що від громадянської війни людські втрати були більшими, ніж під час Першої світової війни, а нещодавно в Росії опублікували дані про те, що людські втрати у громадянській війні були утричі вищими, ніж на всіх фронтах Першої світової війни разом узятих!!!
Правильно писав Віктор Суворов у своїх книгах, що запеклий опір російського народу іудо-більшовицькому ярму був настільки сильним, що зірвав усі плани світової революції і врятував Європу від смертельної небезпеки, що насувалася на неї. Адже тоді вже й у Німеччині, і в Угорщині були організовані “комуністичні” уряди... Лише через 20 років, уже втопивши у крові російські села і міста і загнавши мільйони людей у концтабори – зміг іудо-більшовицький уряд Радянської Юдеї зібрати потрібні йому орди для захоплення Європи під гаслом боротьби за “світле комуністичне майбутнє”...
* – А замаскований напівєврей Солженіцин у своїх книгах пише, що “ми поспішали скоритися”, що “ми із задоволенням підкорялися” новій владі...
– При придушенні одного тільки тамбовського селянського повстання втрати Червоної Армії були приблизно такими ж, як на всіх фронтах її війни з Антантою, разом узятих. І таких повстань були десятки... “Ми із задоволенням підкорялися”... Брехня, брехня, брехня і ще раз брехня. Адже диявол – це головний брехун, згідно з Біблією він – “батько брехні”. Хто зробив обидві “російські” революції? Євреї і російські дегенерати. Хто описує її історію? Знов-таки євреї і російські дегенерати. Тому докопатися до істини в цьому питанні не так просто.
Наприклад, у дуже серйозній книзі “Сталін у молодості (ранні роки невловимого революціонера)”, Едвард Сміт, Нью-Йорк, 1967, на с. 372 прямо повідомляється, що якби у уряду Керенського був тоді лише один міцний армійський батальйон (300 чоловік), то в ніч на 25 жовтня 1917 року ніякої революції не було б. Один батальйон вирішував цієї ночі все...
* – Григорій Петрович, але тоді замість “більшовицької чуми” була б якась “кадетська холера”... Есери, меншовики, кадети... чи не все одно, хто прийшов б тоді до влади? Адже Русь тоді була вже практично повністю вражена СНІДом... У державному організмі була повністю знищена імунна система і яка різниця, від якої хвороби він би загинув?
– Так... Думати про Росію треба було раніше. Адже під час Великої Чистки Сталін робив те, що треба було зробити ще Миколі ІІ. Тисячами стріляючи всіх цих революціонерів – троцькістів і ленінців, Сталін робив добру справу, оскільки всі ці люди все одно були приречені. Вони рано чи пізно все одно перебили б один одного. Виходить парадокс – якби цих єврейських революціонерів ліквідував ще царський уряд десь між 1905 і 1917 роками, то самим євреям від цього було б краще. Адже були не тільки євреї-революціонери, а й євреї-мільйонери, були ще й просто багаті і забезпечені євреї, яким разом із уцілілими росіянами теж довелося тікати тоді за кордон.
І сьогодні, дивлячись на третю хвилю еміграції, ми бачимо вже нащадків тих єврейських революціонерів, які продовжують тікати від революції, зробленої їхніми дідами і батьками. Усе це відбувається за одними законами. Все це – змія, яка кусає себе за хвіст. Все це – фрейдівські комплекси знищення і самознищення. “Комплекс знищення” – це революція, а “Комплекс самознищення” – це сталінські чистки.
Давайте викличемо наступного великого свідка – англійського прем'єр-міністра і напівєврея по матері Вінстона Черчилля.
* – Григорій Петрович, але якщо Черчилль – напівєврей по матері, то за ізраїльськими рабинськими законами він вважається повним євреєм?
– Так-так. Його мати-єврейку звали Дженні Джером, а його батько був зубожілим англійським лордом, який одруженням з цією багатою бруклінською єврейкою хотів виправити свої фінансові справи. Так часто буває. Так ось, у розпал громадянської війни, 5.11.1919 півєврей по матері Вінстон Черчилль говорив наступне:
“Немає потреби перебільшувати роль, зіграну у створенні більшовизму і справжньої участі в російській революції міжнародних євреїв-атеїстів. Більше того, головне натхнення і рушійна сила її явно походить від єврейських вождів. У радянських установах переважання євреїв більш ніж дивовижне. І головну роль у проведенні терору, заснованого Надзвичайною Комісією по боротьбі з контрреволюцією, було здійснено євреями й у деяких випадках – єврейками. Такої ж диявольської популярності було досягнуто євреями в період терору, коли в Угорщині правив Бела Кун”.
Цікаво те, що після придушення угорської революції 1919 року організатори цієї революції втекли до Австрії, де їх вождя, товариша Біла Куна, моментально посадили до божевільні! Але незабаром, на прохання радянського уряду, його звідти випустили і він вирушив прямісінько у Радянську Росію на роботу в Комінтерн... А тепер усім євреям доводиться відповідати за витівки цього божевільного одноплемінника. Бачите, і євреям також корисно знати всі ці речі...
До речі, одна з американських родичок Черчилля (по його матері-єврейці) відразу ж після революційного перевороту поїхала до Москви робити скульптури Лєніна і Дзержинського... Тобто вона симпатизувала цим людям, мовляв, вони – “наші”, видатні князі нового юдейського ярма.
* – Але ж це рівносильно тому, якби на початку Другої світової війни якась англійка поїхала в Берлін робити бюсти Гітлера і Гіммлера! Весь світ з обуренням дивиться на цю революційну бійню, а вона з них скульптури робить.
– Так-так-так. Єдність і боротьба протилежностей. Така плутанина, що розібратися в ній без Вищої Соціології дуже і дуже важко. До речі, головний ідеолог фашизму – єврей Альфред Розенберг народився і жив у Росії і навіть провів кілька років у Москві (в будинку неподалік станції метро “Червоні Ворота”). Він чудово знав російську мову і обґрунтовував свою “теорію” прикладами з творів російських письменників-класиків, переважно з Достоєвського.
Я можу ще довго цитувати вам серйозних свідків, які протягом двох тисячоліть практично в унісон кажуть, що “євреї – це чума”, “чума” і ще раз “чума”. Ця їхня одностайність – просто вражаюча. Ця ворожість до єврейського племені простежується майже у всіх без винятку народів світу. Адже немає вікового анти-германізму, немає вікового анти-китаїзму. Бувають спалахи ворожих почуттів під час воєн, але продовжуються вони – максимум кілька десятиліть, а потім згасають. Але до євреїв неприязнь тримається тисячоліттями... Виходить, є за що...
* – Григорію Петровичу, нещодавно я прочитав книгу під назвою “Інший Ізраїль”, в якій було написано, що євреї здавна займаються сексуальними збоченнями, і що ці збочення настільки огидні, що через них, схоже, їх і вигнали із стародавнього Ура Халдейського. Тобто у цій книзі йдеться про те, що євреїв вигнали з Ура Халдейського тому, що вони через своє розпусне життя, схоже, досягли такої критичної точки, при якій з'являється СНІД, і коли вони стали джерелом цієї зарази – їх і виселили за це “на 101-й кілометр”, тобто у пустелю.
– Цілком можливо. Я не раз уже казав, що євреїв вигнали зі стародавнього халдейського міста Ур саме як зграю сексуально хворих дегенератів і перманентних революціонерів.
* – Адже в пустелю виганяли, як правило, тільки прокажених. Без серйозної причини у пустелю не гнали б...
– Так-так-так. Адже їх вигнали тоді з високорозвиненої країни, з оази цивілізації. Але євреї побовтались-повештались тоді по пустелі, і знову заповзли в інший центр цивілізації, в древній Єгипет... Причому, А. С. Шмаков у своїй книзі “Міжнародний таємний уряд”, Москва, 1912 рік, на с. 51 наводить нам висловлювання римських істориків, про те, що і з Єгипту євреїв вигнали до пустелі як прокажених... Постає питання – чому?
У романі Шолохова “Тихий Дон” розповідається, як один із селян зґвалтував cп'яну у полі свою дочку. Так його односельці просто забили за це до смерті кілками. Саме тому виродженцям неможливо жити серед нормальних селян. Там їх незабаром приб'ють, як паршивих дегенератів. Єдине місце, де вони можуть ховатися, процвітати і тишком-нишком гадити – це великі міста, де люди один одного не знають і де серед міської інтелігенції, відсоток виродженців дуже високий. Від центрів цивілізації завжди виходить запах гнилі...
Євреї чудово це знають. Вони чудово знають, що дегенерація йде з верхів суспільства, і тому за допомогою змішаних шлюбів на місцевих дегенератах євреї постійно змішуються з верхівкою тубільного суспільства.
Ось вам свіженький приклад. Жив-був в Америці напівєврей президент Рузвельт, і був у нього віце-президентом масон Трумен. Коли Рузвельт помер, то віце-президент Трумен став новим президентом Америки. І була у нового президента Америки донька, досить-таки потворна і немолода дівчина, яка після того, як тато став президентом, раптово вийшла заміж за молодого і симпатичного єврея, одного з головних редакторів найбільшої газети Америки “Нью‑Йорк Таймс”...
Ця політика проводиться євреями протягом століть. Якщо ви уважно прочитаєте іудейський Старий завіт, то самі переконаєтеся, що євреї здавна змішуються у шлюбах з верхами суспільства, з доньками фараонів або ж із самими фараонами. То праотець Авраам підсовує свою дружину в коханки фараону, то безплідній дочці фараона підкидають єврейську дитину Мойсея...
Тим самим, певно, євреї займалися і в давній Халдеї. А халдейські жерці дивилися-дивилися на це проникнення іудеїв на верхи халдейського суспільства і вирішили припинити цей процес докорінно, поки ще не пізно. Ось вам і ще одна з можливих причин вигнання юдеїв із Ура Халдейського.
Щоб перевірити ці наші висновки, давайте відкриємо іншу книгу А. С. Шмакова “Свобода і євреї”. У мене є тільки ксерокопія цієї книги, оскільки оригінал її дістати досить важко. До речі, цю копію книги Шмакова мені подарувала одна півєврейка з третьої хвилі, дуже мила і порядна людина.
Давайте спершу познайомимося з автором книги “Свобода і євреї”. Прізвище автора – Шмаков. Німецькою “шмак” – це смак. Наприклад, слово “форшмак” означає “закуска”. Тож корінь прізвища автора – німецький. А. С. Шмаков був також організатором і керівником “Союзу Російського Народу”, тобто “Союзу Михайла Архангела” або ж “Чорної сотні”. Це був центр здорового дореволюційного антисемітизму, тобто це був позитивний союз здорових сил Росії, єдина велика і серйозна організація, яка протистояла тоді революційному психозу біонегативу.
Однак, незважаючи на німецьке походження, мені це прізвище все ж таки здається підозрілим. Чому? Справа в тому, що німецька мова та її спаскуджений євреями діалект, більш відомий як жаргон ідиш – дуже схожі. Переглядав я якось єврейське “Нове Російське Слово” 23.08.1988 і натрапив на жалобне оголошення: “З глибокою скорботою повідомляємо, що 21 серпня у Нью-Йорку помер наш близький і дорогий друг Геннадій Шмаков”.
Тобто помер єврей із третьої еміграції і прізвище у нього – Шмаков. Поруч – замітка, в якій докладно розповідається про цього Геннадія Шмакова. Виявляється, він був театральним і балетним критиком. Про це нам повідомляє не хто інший, як нобелівський лауреат Йосип Бродський, близький друг покійного, а деякі емігрантські видання додають до цього – близький інтимний друг покійного. Помер Геннадій Шмаков у віці 48-ми років. Ранувато... У Радянському Союзі в нього залишився син Кирил... А чому син не поїхав із татом до Америки? Можливо, тато – семіт, а син – антисеміт?
Геннадій Шмаков займався також перекладами англійської, німецької, іспанської, французької і італійської поезії та прози. Кого ж він перекладав? По-перше, напівєврея Пруста, цього великого французького письменника, абсолютного дегенерата і відкритого педераста. Запам'ятайте, якщо хтось цікавиться роботами дегенерата Пруста, можете бути впевнені, що цікавиться його творчістю, як правило, його духовний побратим.
* – Подібне пізнається подібним... Тобто ці люди знаходять у його працях щось співзвучне своїй хворій душі...
– Так-так-так. Вони знаходять істину у напівєврея і педераста, який провів майже все своє життя в кімнаті, де були постійно зачинені вікна, засмикнуті штори, і стіни обшиті пробковими листами. Пруст був розбитий паралічем і постійно лежав у ліжку, розважаючись тим, що голочкою колов до крові білих мишей... Тобто він був психічно хворою людиною і явним садистом.
Далі Йосип Бродський пише, що Геннадій Шмаков перекладав ще й Кафку, цього чеського єврея-шизофреніка. У мене на таких дегенератів від літератури вже є ціла серія карток. Це зараз на Кафку всі дивляться, як на генія. Проте сам Кафка перед смертю залишив заповіт, у якому заборонив видавати усі свої твори. Схоже, він був чесним виродженцем і тому сам себе заборонив! Але його заповіт було порушено, і всю цю шизофренію друкують сьогодні як осяяння “глибокого генія” і як одкровення “геніального мислителя”.
Перекладав Геннадій Шмаков і Гарсіа Лорку – одного з великих іспанських поетів, якого франкісти під час громадянської війни в Іспанії розстріляли як комуністичного придурка. Перекладав Геннадій Шмаков і дегенерата Еліота, перекладав і Джеймса Болдуїна... Вам щось каже ім'я Джеймс Болдуїн? Це негр-педераст, який ще в 20-х роках плюнув на Америку і оселився в Парижі. Там він писав книжки лише на педерастичну тему. Тобто це був явний виродок із американських негрів. Його творчістю в Америці, як правило, цікавляться лише педерасти.
Ось яку компанію вибрав собі Геннадій Шмаков. Натягує, наприклад, Поль Верлен Артура Рембо, а потім обидва вони складають з цього приводу вірші. Великі французькі поети... Потім з'являється Геннадій Шмаков і перекладає всю цю педерастичну мерзоту російською мовою, пропагуючи таким чином дегенерацію серед широких радянських мас...
Геннадій Шмаков емігрував до Сполучених Штатів у 1975 році, де продовжував працювати театральним критиком, а також збирав і готував до друку твори російських поетів ХХ століття. Але кого ж із них він пропагував? Головним чином – Михайла Кузьміна і Софію Парнок. Причому Кузьмін був педерастом, а Парнок була лесбіянкою. Михайло Кузьмін ще до революції випустив свою книгу “Крила”, де він відкрито вихваляв гомосексуальну любов. У цій книзі він дуже мальовничо і образно описував, як у педерастів виростають крила і як вони перетворюються на ангелів. До революції це була одна з найвідоміших книг про педерастію. Багато авторів тоді маскували подібні речі, наприклад Достоєвський, але Кузьмін писав про це відкрито. Він навіть ніби як прославляв і пропагував гомосексуальність.
Цікаво те, що під час сталінських чисток Сталін загнав у Сибір майже половину радянських письменників, а ось Михайла Кузьміна не зачепив! Солженіцин скаржиться, що тоді близько 600 літераторів було або розстріляно, або заслано до таборів. А Кузьміна – не чіпали! Він і за радянських часів ходив під ручку з друзями педерастами, фарбував губки, фарбував очі, як жінка. Чому ж Сталін його не зачепив? Та тому, що коли педерастія відкрита, вона менш небезпечна, ніж замаскована. Адже у разі відкритої педерастії завжди можна вжити відповідних заходів... Більше того, їх завжди можна використовувати як приманку для пригнічених гомиків...
Від відкритих гомиків небезпеки менше. Ще філософ Дені де Ружмон говорив із цього приводу, що диявол небезпечний не тоді, коли він постає перед нами і лякає нас, а коли ми його не бачимо. Іншими словами, відкриті лесбіянки менш небезпечні для вас, ніж ваша наречена або дружина, яка має пригнічену гомосексуальність і приховує це від вас. Ці пригнічені лесбіянки можуть зіпсувати вам все ваше життя. І Сталін, схоже, це все враховував...
А хто така Софія Парнок? Софія Парнок була єврейка, лесбіянка та інтимна подруга знаменитої поетеси Марини Цвєтаєвої, яка, зрештою, повісилася. Вони “дружили” ще до революції, двоє молоденьких дівчат, дві лесбіянки, дві поетеси. Однак Софія Парнок була маловідомою поетесою, а Марина Цвєтаєва стала дуже популярною і відомою широкому загалу. У своїх віршах вона присвятила цілий цикл вихвалянню своєї лесбійської подружки, яка для неї була як промінь світла в темному царстві... У темному царстві “огидних” чоловіків...
Повернімося, однак, до автора книги “Свобода і євреї” А. С. Шмакова. Щойно я розповів вам про його однофамільця, єврея з третьої хвилі, і показав вам, що це була за людина. Цілком можливо, що й антисеміт А. С. Шмаков теж був з прожиддю. Наприклад, начальник гітлерівської таємної поліції – антисеміт з німецьким прізвищем Гайдріх був на три чверті євреєм і мав дівоче прізвище Зюсс, що німецькою означає “солоденький”. Автор “остаточного вирішення єврейського питання”, антисеміт з німецьким прізвищем Гіммлер, виявляється, був напівєвреєм. І все це, як ви знаєте, скінчилося дуже погано, а причиною цього були ці шалені жидоїди-антисеміти, котрі, як правило, самі були з прожиддю.
Тож, цілком можливо, що і цей А. С. Шмаков сам був з домішкою єврейської крові, і це його постійно турбувало... Багато найзапекліших антисемітів – психічно і сексуально ненормальні люди, які по-своєму глибоко нещасні, ось вони і шукають, шукають причину свого нещастя і доходять при цьому до екстремізму, властивого людям єврейської крові...
* – Однак при цьому вони, як правило, найглибше докопуються до істини.
– Так-так-так. Адже вони присвячують все своє життя справі антисемітизму, але при цьому, як правило, мовчать, що самі вони – з прожиддю. Ця книга А. С. Шмакова була написана ним під враженням революції 1905 року і видана ним у 1906 році. У ній наведено масу цитат із газет того часу. Особливо з одеських і петербурзьких газет. Наприклад, єврей-терорист в Одесі кинув у натовп бомбу. Убито – 25 осіб, поранено – 75. Далі докладно описується скільки постраждали чоловіків, скільки жінок і скільки дітей. Кинув бомбу якийсь явно напівбожевільний єврей, причому кинув бомбу – не в губернатора, не в міністра, а просто в натовп жінок і дітей...
* – І ці вбивства зараз називають робітничо-селянською революцією?!
– Так-так-так. Сьогодні, коли мова заходить про революцію, ми думаємо, що у 1917 році була справжня революція, а в 1905 році була якась дрібниця. Адже ми про неї практично нічого не знаємо! Тим часом В. І. Лєнін говорив, що революція 1905 року була генеральною репетицією революції 1917 року. І він мав рацію. Коли ви ознайомитеся з газетними повідомленнями того часу, то переконаєтеся, що 1905 рік був дуже кривавим. І якби царський уряд знав усе, про що ми тут з вами говоримо, якби Цар і Синод вчасно створили комісію з учених і теологів, яка б досконало вивчила це питання, то вони могли б вчасно вжити потрібних заходів і події тоді розвивалися б зовсім інакше. Але цього, на жаль, не сталося... І Цар, і Церква проявили злочинну бездіяльність.
Тільки антисеміт А. С. Шмаков писав свої книги. На с. 108 він прямо пише, що євреї дуже схильні до зради. Але що таке зрада? Схильність до зради – це психічна хвороба, що протікає у м'якій формі. Радянські психіатри називають її “уповільненою шизофренією”. Хороший приклад душевно неврівноважених людей з “уповільненою шизофренією” дає дочка Сталіна – Світлана Аллілуєва. Тричі вона вже бігала туди-сюди. Тато її будував у Росії комунізм, а дочка зрадила свого тата і втекла до Америки. Пожила-пожила в Америці – не сподобалося, і вона знову втекла назад до Радянського Союзу. Пожила-пожила у Союзі, знову не сподобалося, і вона знову втекла до Америки. Пожила-пожила в Америці – не сподобалося, і вона знову втекла, але цього разу вже до Англії...
Я можу їй досить точно передбачити, чим усі ці подорожі закінчаться. Її мати покінчила життя самогубством і Світлана теж може покінчити життя в петлі. А якщо не в петлі, то прийме велику дозу снодійних пігулок чи зіп'ється, як її брат Васька. Цікаво те, що дочка Світлани Алілуєвої, онука Сталіна, жодного слова не знає російською.
Диваки вони всі, звичайно, диваки... А причиною усього цього є душевна неврівноваженість, властива багатьом людям з прожиддю. Це і є як коренем антисемітизму, так і джерелом схильності євреїв до зради. І про це говорить не тільки А. С. Шмаков, а й багато інших фахівців.
Тема ця, як бачите, надзвичайно складна й суперечлива і однієї лекції на неї нам явно не вистачає. Однак час наш уже добігає кінця і я думаю, що ця наша розмова про “єврейське питання”, про коріння і про сутність антисемітизму ми з вами продовжимо вже у наступному семестрі. Цій темі, я думаю, ми присвятимо окремий цикл лекцій з Вищої Соціології і назвемо ми його, певно, “Божий Народ”.
На закінчення сьогоднішньої лекції я хочу ще раз нагадати вам, що Вища Соціологія – це не догма, а керівництво до дії. Вона допоможе будь-якій організації виявити у своїх рядах поганих дегенератів і мерзенних виродженців. Це перше її практичне застосування.
Друге практичне застосування Вищої Соціології – це виявлення мерзенних дегенератів серед лідерів інших патріотичних і православних організацій (Штильмарк, Лимонов та їм подібні).
Третє практичне застосування Вищої Соціології – це порятунок ваших дітей від смертельних помилок, можливих у житті наосліп. Від можливого зараження біонегативом вашого роду через сімейний союз із пригніченим чи відкритим педерастом. Адже всі вони будуть сахатися від моїх лекцій з Вищої Соціології, як чорти від ладану. Саме по цьому ви їх і впізнаєте.
Закінчуючи наш другий цикл лекцій з Вищої Соціології, я хочу ще раз звернутися до всіх моїх слухачів, до всіх телеглядачів, бо сподіваюся, що зараз, під час гласності і перебудови, всі мої лекції нарешті будуть показані по російському телебаченню – не дарма ми зняли їх на 36 відеокасет по 2 години кожна?!!
Мої дорогі друзі, усі нормальні люди Землі, усі добрі і чесні виродженці, усі чесні ченці і священики... Будь ласка, ще раз уважно перечитайте усі мої книги.
Навіть якщо будь-хто з читачів і відчує себе дегенератом, у нього завжди є вибір: він може бути хорошим виродженцем, поганим дегенератом або мерзенним виродком.
З іншого боку, багато членів дегенеративної секти помилково думають, що вони теж дегенерати, проте насправді багато з них були прийомними дітьми, або ж їхні батьки були прийомними дітьми. У будь-якому разі, 90% найвидатніших людей в історії людства були хорошими виродженцями. Тому, будь ласка, будьте дуже обережні з дегенератами і дегенералогією.
Як я вже попереджав раніше, це дуже ефективна зброя, така ж ефективна, як і біологічна, але водночас вона настільки ж небезпечна. Ви ж не станете експериментувати вдома з чумними мікробами після одного-двох занять у біолабораторії.
Вивчайте цю науку. Вдумливо. Обережно. Довго розмірковуйте над прочитаним і в жодному разі не поспішайте з висновками.
Особисто я починаю вважати людину біонегативним дегенератом тільки після того, як вона сама це доведе на ділі. Декілька разів.
Як правило, середній людині необхідно продемонструвати 5-6 дегенеративних показників, щоб бути зарахованою до категорії дегенератів. Навіть якщо сама вона кричатиме на всіх перехрестях “та я ж 100% дегенерат”, але при цьому боротиметься з демонами дегенерації, боротиметься з іншими біонегативними дегенератами – вона, як і раніше, залишиться нашим другом і союзником.
І ще одна порада. Я отримав сотні листів від моїх читачів із різних країн світу. Із Австралії, Росії, Нової Зеландії, Ізраїлю, Англії, Франції, США, Німеччини, Японії... І майже у всіх листах є одне дуже цікаве спостереження: мої читачі давали мої книги всім своїм друзям, як лакмусовий папірець, і мовчки дивилися на їхню реакцію. Результат завжди був однаковий – вони втрачали половину своїх так званих друзів.
Таким чином, спостерігаючи за реакцією на ці лекції, на мої книги, на мою web сторінку, ви цілком самостійно зможете робити свої висновки про товариша “X” і про багатьох інших товаришів.
Бог у поміч.
Григорій Петрович Клімов